Герменевтика правового тексту

 

Право нерозривно пов’язано з мовою в різних її проявах:

► Спочатку соціальні норми формуються в процесі спілкування між людьми з приводу форм їх взаємодії.

 

♂ Мова є засобом спілкування і засобом формування правил такого спілкування і співіснування.

 

► Ці правила згодом стають основою правових норм: закріплюються як правові вже існуючі звичаї або просто формулюються з наявної соціальної практики.

 

♂ Але знову ж таки з використанням існуючих мовних структур, сформованих цією ж практикою.

 

► Після того як загальноприйняті норми стають писаними нормами позитивного права, слово вже в своїй багатозначності вимагає адекватного тлумачення відповідно до смислової структури тексту.

 

♂ Цей смисл існує у постійній взаємодії з лінгвіністичним наповненням речень і текстових структур:

☺ Смисл, який законодавець намагається надати реченню і в такий спосіб виразити норму-припис, визначає характер і тип використаних для цього семіотичних одиниць (слів, термінів тощо).

 

☻ Кожна лінгвіністична одиниця має свою систему значень, яка накладається на систему значень інших лінгвіністичним одиниць, і наслідком цього є багатосмислові структури.

______________________

Законодавець у процесі своєї діяльності неминуче потрапляє у своєрідне правове герменевтичне коло:

 

◘ Чим точніше викладається смисл і призначення юридичного припису, ◙ тим більш громіздким і ускладненим спеціальною термінологією стає сам текст припису і ◙ тим складнішим він стає для розуміння його реципієнтом, для кого він і призначений.

 

♂ Прагнемо до точності ( професійні юристи ), однозначності ► втрачаємо ясність ( пересічні громадяни ) і загальнодоступність тексту для сприйняття, ► і навпаки ◄ (- для кожного з нас ці критерії досить відносні: що ясно одному, незрозуміло для іншого).

 

♂ До того ж роз’яснення термінів все одно здійснюється за допомогою загальновживаних слів, які самі собою характеризуються полісемантичністю значень, тобто самі потребують уточнень.

______________________

У тексті завжди п р и с у т н є:

● певне особистісне знання, яке не може бути однозначно виражене формальними засобами,

● неявні настанови, які для автора самі собою зрозумілі й приймаються як аксіоми.

______________________

В силу закону загальної ентропії:

► Будь-яка передача інформації тягне за собою неминучу втрату її певної частини.

► З метою більш адекватної комунікації інформація кодується з певним надлишком – її носій є більш складним, об’ємним, аніж це безпосередньо передбачається обсягом і складністю самої інформації.

______________________

Т е к с т, розвиваючи якусь т р а д и ц і ю, водночас є передавачем її.

 

♂ В тексті традиція зберігається, трансформується та передається іншим.

♂ Перервана традиція – це культурна катастрофа.

♂ Вивести традицію з тексту неможливо.

______________________

Отже, текст містить у собі:

▲ окрім явно виражених понять (чітко відокремлених одиниць інформації),

▲ ще й неявне, неформальне знання – є транслятором традицій, які не можуть бути зрозумілими для неносія цієї традиції. (наприклад, римського права).

______________________

В.

Фундаментальна правова антиномія герменевтичної природи:

☺ Правові тексти повинні бути чіткими, однозначними і ясними для розуміння їх максимальною більшістю громадян.

☻ Реалізація сформульованої вимоги неминуче призведе до переривання встановлених у суспільстві традицій правозастосовчої практики і юридичного мислення, що забезпечують стабільність функціонування правової системи.

======================

Основні типи інтерпретаційно-герменевтичної діяльності:

1. Країни англо-саксонського типу (позитивістсько-аналітична, емпірична традиція інтерпретації правових текстів) – центральною є проблема смислу правових текстів.

2. Країни романо-німецької групи – основною є проблема розуміння правових текстів.

 

5. Герменевтика в структурі судового слідства

 

Під час допиту в кримінальному розслідуванні або в судовому слідстві, коли відбувається безпосереднє усне спілкування, найвитонченіша гра і балансування смислами у правовій інтерпретації дій суб’єкта стає основною формою здійснення цих юридичних процедур.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

В. Тобто ефективність регулятивних механізмів права залежить від пізнавальної насиченості у формі герменевтичним процесів.

______________________

Головним у слідстві стає інтерпретація, в судовому процесі – переконання сторін, а не виявлення дійсних обставин справи, які використовуються тільки як матеріал інтерпретації

______________________

Сам характер запитання на допиті вже своєю структурою і напрямом значною мірою визначає особливості відповіді. Правильно поставлене запитання вже містить у собі половину відповіді.

 

Приклад: “З якою швидкістю рухалися машини, коли вони врізалися одна в одну?”.

Цей рух завжди оцінюються вищим, ніж у відповідях на запитання з використанням таких слів, як “ зіткнулися ”, або “ у момент зіткнення ”.

______________________

В акті тлумачення ми отримуємо мікросхему “всього суб’єкта, яким він є ”, і в цьому розумінні тлумачення завжди екзистенціонально насичене.

Інша річ, що реалізується ця екзистенціонально природа через мовну форму – так, під час допиту свідок говорить іншою, більш вишуканою мовою, прагнучи позитивно вплинути на слідчого.

______________________

В.

1. Отже, людський фактор, здатність використовувати правила риторики і закономірності психологічного маніпулювання більш визначають характер судового рішення, ніж отримана внаслідок слідства істина, котра, отже, постає не як об’єктивна істина, а як специфічна форма конструювання правової реальності.

2. Судовий процес постає як специфічна форма конструювання правової реальності з матеріалу двох неадекватних версій подій, які намагаються відстояти протилежні сторони.

_____________________

☼ Інтерпретація – це завжди екзистенціально-пізнавальна процедура. Суб’єкт увесь у своїй інтерпретації. В ній відображається все (розумові здібності, рівень освіти, прийнятті цінності, розуміння мети тощо).

 

☼ Тлумачення ніколи не може бути позаособистісним. Тлумачення завжди має екзистенціально-правову природу.

 

▲ Суддя орієнтується не тільки на виявлення істини як основної умови справедливого вироку.

▲ Суддя водночас відповідальний перед усією правовою системою, яка довірила йому цю посаду.

▲ Суддя неминуче діє у сфері прийнятих у цій системі правових цінностей, техніко-юридичних традицій.

▲ Суддя завжди залежний від майбутніх оцінок своєї діяльності колегами.

▲ Суддя стратегічно спрямовує спір, виходячи зі своїх професійних критеріїв, на підтвердження версії, яка йому заздалегідь видається правильною.

______________________

В. Істина завжди містить у собі момент недопізнаванності, й тому потребує тлумачення.

 

6. Сучасні концепції юридичної герменевтики