Ідентифікація об’єкту оцінки

Практична робота № 1

Мета роботи – провести ідентифікацію об’єкта оцінювання, ознайомитись з класифікацією металорізальних верстатів..

 

Послідовність виконання роботи

 

1. Ознайомитись з класифікацією верстатів.

2. Вивчити призначення та технологічні можливості верстатів

3. Провести ідентифікацію об’єкту оцінки.

4. Зробити аналіз найбільш ефективного використання.

 

Загальні відомості та вказівки

Класифікація металорізальних верстатів (МРВ).

У промисловості застосовують велику кількість металорізальних верстатів, які класифікують за технологічним призначенням (тобто за видом виконуваних робіт), точністю їх виготовлення, рівнем спеціалізації, видом управління, конструктивними особливостями, типорозмірами.

За технологічним призначенням МРВ розділяють на дев'ять груп: токарні, свердлильні і розточувальні, шліфувальні, комбіновані, зубо- і різьбооброблюючі, фрезерні, стругальні і протяжні, розрізні та різні (табл. 1). Кожна група верстатів додатково розділена на типи.

За нормами точності верстатобудування МРВ розділяють на верстати нормальної Н, підвищеної П, високої В, особливо високої А точності і особливо точні С. При переході від класу до класу величина допусків за точністю зменшується, утворюючи геометричну прогресію зі знаменником ряду 1,6.

За рівнем спеціалізації розрізняють верстати:

— універсальні - для виконання різних операцій при виготовленні деталей широкої номенклатури, головним чином в одиничному і малосерійному виробництві;

— спеціалізовані - для обробки однотипних заготовок різних розмірів у серійному і великосерійному виробництві;

— спеціальні - для виготовлення деталей одного типорозміру у великосерійному і масовому виробництвах.

За видом управління є верстати з ручним, механізованим, автоматичним (нечисловим) ї числовим програмованим управлінням.

За конструктивними особливостями МРВ бувають горизонтальні і вертикальні, одно- і багатошпиндельні, з одним або з декількома супортами тощо.

У залежності від маси і габаритних розмірів МРВ розділяють на легкі (до 1т), середні (1...10т) і важкі (понад 10т). Особливо важкі верстати з масою понад 100т називають унікальними.

Різні моделі верстатів позначають трьома або чотирма цифрами, з яких перша указує на групу верстата, друга - його тип, третя та четверта - розмір робочого простору, тобто гранично допустимі розміри обробки. При модернізації верстата в його позначення вводять букву між першою і другою цифрами, а при модифікації - букву в кінці позначення.

Наприклад, позначення моделі верстата 16К20 розшифровують так: 1 -токарна група, 6 - тип токарно-гвинторізний, 20 - висота центрів 200 мм, К -модернізований. Модель верстата 2Н135 означає: 2 - свердлильно-розточувальна група, 1 - тип вертикально-свердлильний, 35 - максимальний діаметр оброблюваного отвору, мм, Н - модернізований. Якщо базову модель вертикально-фрезерного верстата позначають шифром 6Н12, в якому 2 - номер стола розміром 320x1250 мм, то модифіковану модель копіювально-фрезерного верстата позначають шифром 6Н12К, а вертикально-фрезерного з ЧПК -6Н12ФЗ.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ'ЄКТУ ОЦІНКИ

В процесі виконання оцінки важливе значення має ідентифікація об'єкту оцінки, тобто встановлення відповідності між документацією на об'єкт і його реальним станом. Установки, машини і обладнання випускаються в безлічі виконань і модифікацій, мають різну комплектацію, що істотно впливає на їх вартість. У зв'язку з цим ідентифікацію проводити необхідно, і від її якості в значній мірі залежать результати оцінки. При проведенні ідентифікації слід дати опис оцінюваного об'єкту, який має наступну структуру:

- найменування, модель (марка) об'єкту;

- призначення і принцип дії;

- маса і габарити;

- основні технічні характеристики, що дозволяють визначити споживчі якості об'єкту;

- характеристика системи управління;

- комплектація, включаючи пристосування, управляючі програми і інструмент;

- рік виготовлення і дата введення в експлуатацію;

- відомості про монтаж на фундамент і підключення до енергетичних і інформаційних мереж;

- відомості про ремонт і технічне обслуговування об'єкту, заміні його окремих вузлів і агрегатів;

- найменування і реквізити виробника.

Ідентифікація об'єкта проводиться в два етапи. На першому етапі аналізується інвентарний опис оцінюваного обладнання, уточнюються його техніко-економічні характеристики. Цей етап передбачає наявність певної інформації в оцінювача по оцінюваному об'єкту. Другий етап проводиться на місці установки об'єкту і полягає у вивченні наявних документів на об'єкт, його комплектності, працездатності і фактичного стану.