Сутність реорганізації, характеристика її компонентів, заходів та видів

Тема 7. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

План

7.1. Сутність реорганізації, характеристика її компонентів, передумов та видів

7.2. Характеристика форм реорганізації підприємства

7.2.1. Реорганізація підприємств в формі злиття та приєднання

7.2.2. Реорганізація підприємства шляхом поділу або виділення

7.2.3. Перетворення

3. Формування механізму управління реорганізацією підприємства

Сутність реорганізації, характеристика її компонентів, заходів та видів

Реорганізація представляє собою майнову трансформацію окремих господарюючих суб'єктів, супроводжувану перетворенням їхнього організаційно-правового статусу, з метою більше ефективного здійснення господарської діяльності. Основні компоненти реорганізації підприємства представлені на рис.7.1.

 

Рис. 7.1. Характеристика основних компонентів реорганізації

Метою реорганізації є одержання емерджентного (сумарного) ефекту від зміни структури капіталу, усунення дублювання функцій, зниження витрат при збільшенні обсягу виробництва й ін.

В рамках головних цілей, що зазначені на рис. 7.1, можуть ставитися такі завдання реорганізації:

• захист прав учасників (засновників);

• чітке розмежування відповідальності учасників (засновників) і керівників підприємств, розвиток механізмів корпоративного управління, забезпечення вільного перерозподілу прав участі в капіталі акціонерного товариства й переходу таких прав до осіб, зацікавленим у довгостроковому розвитку підприємства (ефективним власникам);

• забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

• створення системи господарсько-договірної діяльності підприємства, що забезпечує дотримання контрактних зобов'язань;

• досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для їхніх учасників (засновників), інвесторів, кредиторів;

• створення ефективного механізму управління підприємством;

• використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових коштів;

• підвищення кваліфікації працівників підприємства як один з факторів підвищення стабільності розвитку підприємства.

Мотиви реорганізації включають:

1. Податкові переваги. Наприклад, придбання бізнесу, що не дає в цей час доходу, може знизити власні оподатковувані доходи фірми-покупця. Крім того, податкові переваги можуть виникнути й при злитті двох успішних фірм.

2. Збільшення обсягу продажів за рахунок покупки вже існуючої фірми може бути більше дешевим варіантом, ніж нове будівництво.

3. Диверсифікація звичайно допомагає стабілізувати грошові потоки й знижує корпоративний ризик. Однак, у диверсифікації таїться й небезпека - практика свідчить: чим бізнес, що придбається, далі від основної діяльності компанії, тим більша небезпека провалу.

4. Одержання ефекту синергізму, який виникає завдяки дії таких чинників:

а) економія на витратах, яка проявляється при збільшенні масштабів виробництва;

б) економія фінансових ресурсів;

в) збільшення влади на ринку.

5. Підвищення ефективності управління в цілому: об'єднання спричиняє перебудову системи управління, змушує менеджерів приймати нові й, навіть, сміливіші рішення.

Реорганізація передбачає наступні передумови (рис. 7.2.).

 

 

Рис. 7.2. Основні передумови реорганізації

 

Реорганізація підприємства проводиться в наступних випадках:

• при визнанні підприємства банкрутом, а структури його балансу незадовільною;

• з метою підвищення ефективності працездатного (платоспроможного) підприємства. Реорганізаційні процедури проводяться з ініціативи юридичних осіб;

• примусово за рішенням антимонопольних органів у випадку, коли комерційні й некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність, займають домінуюче положення й зробили два або більше порушення антимонопольного законодавства.

Отже, відповідно до законодавства реорганізація може бути добровільною або примусовою (рис. 7.3).

 

 

Рис. 7.3. Види реорганізації за порядком здійснення, їх причини та підстави проведення

У випадку добровільної реорганізації вона починається з ухвалення рішення кожною юридичною особою, що бере участь у ній. Ухвалення рішення про реорганізацію господарчого товариства відноситься до компетенції вищих органів товариства, а умови реорганізації підприємства визначаються в його статутних документах: в установчому договорі та статуті. У своєму рішенні відповідно до вимог законодавства засновники повинні передбачити:

1) строки проведення інвентаризації майна та зобов'язань;

2) спосіб оцінки переданого майна;

3) порядок формування, а також розміри статутних капіталів нових юридичних осіб;

4) виявити відповідальних осіб по зобов'язаннях, що виникло після складання передатного акта або розподільного балансу та до державної реєстрації знову створених комерційних організацій;

5) порядок розподілу чистого прибутку реорганізованої юридичної особи.

Ухваленню рішення про реорганізацію повинна передувати серйозна підготовча робота, що включає в себе складання плану реорганізації; оцінку всіх активів юридичної особи, а також його зобов'язань перед різними кредиторами, підготовку проектів документів і їхню юридичну експертизу. Цей план буде необхідний для злагодженості всіх подальших дій. Він допоможе не відступати від установлених цивільним і податковим законодавством строків.

При здійсненні реорганізації важливого практичного значення набуває питання про момент переходу прав та обов'язків до суб'єктів господарювання - правонаступників. Моментом переходу прав і обов'язків до суб'єктів господарювання — правонаступників у результаті реорганізації є дата підписання передавального чи розподільного балансу, якщо інше не визначено законом або рішенням про реорганізацію. У разі злиття чи приєднання підприємств складається передавальний баланс, а в разі поділу чи виділення — розподільний баланс.

Передавальний баланс (акт передачі) — це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності; як правило посвідчує момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків при перетворенні, злитті, приєднанні.

Отже, такий документ готується за національними стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення статей річного (квартального) бухгалтерського обліку та звітності. У разі, якщо у підприємства є філії (допоміжні цехи), то складається об'єднуючий баланс, враховуючи баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта прийому-передачі, його візують директори та головні бухгалтери обох підприємств — того, що реорганізується, та підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс — це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими позиціями відображаються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками;як правило посвідчує момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків при поділі та виділенні.

Це значить, що в розподільному балансі відображається та частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виділення.

До початку складання розподільного балансу важливо провести підготовчу роботу щодо забезпечення реальних позицій, які будуть відзначені в ньому. Це зумовлює здійснення інвентаризації наявних майнових прав і зобов'язань суб'єкта господарювання, що реорганізується. Мета цього завдання — виявити і списати непридатне до використання майно, а також безнадійну дебіторську заборгованість. У розподільному балансі показуються баланси новостворених підприємств на момент початку їх виробничої діяльності.

Відповідно із встановленим правилом складання розподільчих балансів усі активи та пасиви реорганізованого підприємства розподіляються пропорційно до встановленої суми основних засобів, якими наділяються суб'єкти господарювання, утворені в результаті поділу.

Загальноприйняті методи, принципи, пропорції та строки розподілу активів під час реорганізації суб'єктів господарювання поділом чи виділенням визначаються угодою про реорганізацію.

Для ефективної реорганізації підприємства варто провести його всебічну діагностику, що включає різні аспекти оцінки й аналізу:

• управління підприємством (ефективність);

• бізнесу (аналіз положення на ринку, оцінка бізнесу й ін.);

• майна (інвентаризація майна й здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства);

• активів (оцінки чистих активів і ринкові оцінки активів підприємства);

• виробничо-господарської й фінансово-економічної діяльності;

• постачальницько-збутової, цінової, фінансової, інвестиційної й кадрової політики.

Реорганізація підприємств може здійснюватися в наступних основних формах (рис. 7.4):

 

Рис. 7.4. Основні форми реорганізації підприємств, передбачені законодавством

Об'єднання підприємств у формі їхнього злиття або приєднання класифікується за рядом ознак (рис. 7.5).

 

Рис. 7.5. Класифікація видів об'єднання (злиття та поглинання) підприємства, здійснюваного в процесі їхньої реорганізації