Висоти у нас вимірюють над рівнем Балтійського моря.

Зі збільшенням висоти на кожні 100 м:

Ø температура повітря знижується в середньому на 0,6° С;

Ø атмосферний тиск знижується на 8 - 10мм;

Ø щільність повітря - на 1,2%.

Ø помітно зростає швидкість вітрів.

Зниження температури з висотою приводить до зростання тривалості несприятливого для бойових дій зимового сезону, на висотах 1500 - 2000 м над рівнем моря протягом півроку спостерігаються зимові умови із сильними морозами і глибоким сніжним покровом.

Зниження атмосферного тиску, що спостерігається в горах, і низькі температури повітря погіршують режим роботи двигунів машин:

Ø знижують їхню потужність на 8-10% з кожною 1000м висоти;

Ø збільшують витрати пального;

Ø зменшують вантажопідємність автомобіля.

При підйомі на кожні 1000м температура кипіння води знижується в середньому на 3-4°, що веде до підвищення випарову- ваності води в моторах з водяним охолодженням. В горах випадає опадів у 1,5 - 2 рази більше, ніж на прилягаючих рівнинах. Сильні зливи улітку викликають у горах різкі коливання рівня води в ріках, утворення селів, зсувів і обвалів, а взимку рясні снігопади приводять до утворення сніжних лавин.

 

Вплив річок на бойові дії військ

Водні об'єкти — річки, канали, озера, водоймища — значно впливають на бойові дії військ. Особливо велику роль у цьому грають річки, що досить часто зустрічаються на всіх театрах воєнних дій. Як у минулому, так і в даний час тактика й оперативне мистецтво розглядають річки як природні перешкоди на шляху руху військ; природні рубежі, зручні для організації стійкої оборони; шляхи сполучення, придатні для транспортування військ і вантажів; джерела водопостачання військ; орієнтири для авіації і т.д.

Характер і ступінь впливу річок на бойові дії військ залежить від їх кількості (густоти) у даному районі, розташування (напрямку відносно один одного) і властивостей кожної окремої річки як перешкоди:

Ø особливостями її долини і заплави;

Ø шириною і глибиною русла;

Ø характером дна;

Ø швидкістю течії;

Ø характером оборони противника на річці;

Ø наявністю гідротехнічних споруджень;

Ø також порою року і станом погоди.

Важливими елементами кожної річки є її долина і заплава. У деяких випадках форсування річки ускладнюється необхідністю подолання глибокої річкової долини чи широкої заболоченої заплави. Так, наприклад, улітку 1943 р. війська 21-й армії Західного фронту, успішно, розвиваючи наступ, опанували м.Єльня і просувалися в напрямку Орші. На шляху зустрілася р.Мерея. Судячи з карти, вона мала ширину всього 8 — 12м. Серйозного значення їй не надали, розвідку її не організували. Але, коли війська підійшли до річки, шлях їм перетнула заболочена заплава шириною 160 — 230м. Після минулих дощів вона виявилася непрохідною для танків і колісних машин. На інженерні роботи для подолання цієї перешкоди потрібно було дві доби.

Велика ширина річки сповільнює темпи переправи військ, зосередження сил і засобів на протилежному березі й утрудняє ведення ефективного вогню з вихідного берега по супротивнику для підтримки військ, що переправляються. На широкій ріці війська, що переправляються, тривалий час знаходяться на воді і тому в більшій мірі піддаються вогневому ураженню противника.

· Вузькі річки перетинаються части- нами і підрозділами мотопіхотних військ з використанням штатних переправних засобів. При цьому вико- ристовують наявні на ріках мости, чи броди, обладнують переправи. · Середні річки форсують з використанням штатних і допоміжних переправних засобів. На таких ріках, як правило, застосовуються мостові і поромні переправи. ·

Річки по ширині русла поділяють на

Ø вузькі (до 60 м),

Ø середні (від 60 до 300 м);

Ø широкі (більш 300 м).

· На широких ріках можливі усі види переправ; вони обладнуються за участю інженерних військ. Форсування дуже широких гирлових ділянок рік, а також проток і заток здійснюється, як правило, десантно-поромним способом із залученням кораблів військово-морського флоту.

По глибині річки звичайно поділяють на:

· Мілкі річки (до 1,5м); війська перетинають убрід і за допомогою найпростіших табельних і підручних переправних засобів.

При форсуванні річки військами убрід велике значення має характер ґрунту дна. Тверді кам'янисті і піщані ґрунти є більш сприятливими у відношенні прохідності, чим м'які мулисті. Ґрунт дна русла залежить від геологічної структури району і швидкості плину річки. У гірських ріках дно, як правило, кам'янисте, галечникове, а в рівнинних — піщане, глинисте чи мулисте. Чим більше швидкість плину, тим твердіший ґрунт дна річки.

· Глибокі річки (більше ніж 1,5м) сухопутні війська форсують в основному на переправних засобах, танки можуть форсувати під водою по дну річки, а БТР і БМП вплав.

Взагалі застосу- вання поромних переправ з табельних засобів можливо при глибині річки не менш 1м. Швидкість плину впливає на вибір переправи. Від неї залежить тривалість рейсу десантних поромних засобів, а також глибина броду і можливість перепра ви танків під водою.

 

Знання швидкості плину необхідно при установці загороджень у руслі річки, наприклад мін, і при наведенні наплавних мостів.

При переправі бойової і транспортної техніки убрід під водою важливе значення має характеристика берегів русла — їхня крутість, висота і щільність ґрунту.

Для сучасної транспортної техніки і переправних засобів крутість спусків і виходів з води не повинна перевищувати 10—12°. Круті, стрімчасті береги зрізують і зміцнюють їхню поверхню. Спуски і виходи з річки влаштовуються за допомогою землерийних машин, танків з бульдозерним устаткуванням чи вибухових речовин.

Найбільш зручними для форсування вважаються ділянки річки, що мають доступні схили долини і береги русла, рівну незаболочену заплаву, скриті підступи і гарне маскування. Вихідний беріг річки в цьому місці повинний панувати над протилежним, щоб забезпечити зручність спостереження за переправою й організацію прикриття переправи вогнем танків і артилерії прямою наводкою, а також забезпечення вогневої підтримки наступу військ на протилежному березі.

Вплив дорожньої мережі на ведення бою.

Дорожня мережа звичайно містить у собі всі наявні на місцевості автомобільні і залізничні, караванні шляхи, в'ючні і пішохідні стежки, а також сезонні дороги (автозимники, санні і нартові шляхи); у воєнний час до дорожньої мережі відносяться також колонні шляхи. Найбільш важливе значення для військ у сучасній війні мають автомобільні і залізничні. Чим більше доріг на місцевості і чим вище їхня якість, тим доступніша вона для дій військ.

Основним показником для оцінки кількості доріг на місцевості, забезпеченість даної ділянки місцевості (району, смуги) і території (країни, театру) є густота дорожньої мережі, тобто довжина автомобільних і залізничних, що приходяться на 100км² площі.

Основними показниками для якісної оцінки дороги є: - ширина проїжджої частини; - матеріал покриття; - якість дорожніх споруд; - схили та радіуси поворотів що впливають на можливу швидкість пропускну здатність доріг.

Дорожня мережа дуже впливає на вибір маршрутів і смуг руху, напрямків ударів військ і форм їхнього маневру (обхід, охоплення та ін.), досягнення високих темпів пересування військ необхідно, щоб напрямки пересування (маневру) і ударів військ були добре забезпечені дорогами.

Важливим фактором для оцінки забезпеченості місцевості дорогами є також накреслення доріг (малюнок дорожньої мережі), від якого залежить, наскільки напрями доріг збігаються з основними напрямками дій військ відповідно до виконуваних бойових задач. При значній загальній густоті дорожньої мережі місцевість у заданих напрямках може бути забезпечена дорогами недостатньо.

 

 

У гірській, пустельній, лісисто-болотистій місцевості напрям доріг нерідко визначає основні напрямки бойових дій військ, які ведуться, як правило, уздовж доріг.

Перехрестя доріг, характерні вигини та ін. здавна використовувались військами для орієнтування на місцевості. У сучасній війні значення доріг як орієнтирів зросте ще більше, тому що вони відносно добре будуть помітні на місцевості навіть після ядерних ударів.

У сучасному бою буде потрібно також доставляти військам величезну кількість різних вантажів (озброєння, техніки, боєприпасів, пального, продовольства і т.п.), переважна більшість яких буде доставлятися по автомобільним і залізничним дорогам.

У залежності від свого призначення дороги поділяються на:

Ø основні (шляхи пересування, маневру, підвозу й евакуації)

Ø допоміжні (під'їзні, об'їзні і запасні).

По напрямку дороги поділяються на:

Ø фронтальні, що йдуть до фронту і є основними шляхами для пересування військ і виходу їх у вихідні райони, а також для підвозу й евакуації,

Ø рокадні, направлені уздовж фронту, які є основними шляхами для маневру і перегрупування військ.

По приналежності дороги поділяються на фронтові, армійські, бригадні і батальйонні.

Обрані маршрути повинні задовольняти наступним вимогам:

- проходити по кращих дорогах і найбільш найкоротшим шляхам; минаючи великі населені пункти і залізничні станції;

- забезпечувати найбільш високу швидкість руху колон;

- бути малопомітними для противника і допускати потайливе пересування військ;

- дозволяти швидке розосередження колон;

- виключати можливість поразки відразу двох чи декількох колон одним ядерним ударом при проходженні по рівнобіжних маршрутах;

- мати поблизу зручні ділянки для розташування на привали і денний відпочинок (нічліг).

Вплив грунтово – рослинного покрову на бойові дії.

Грунт - узагальнена назва верхнього шару земної поверхні. Ґрунти також впливають на всі сторони бойової діяльності військ. Від складу, структури й інших властивостей ґрунтів залежить прохідність місцевості бойовими і транспортними машинами по ґрунтових дорогах і поза дорогами, умови інженерного устаткування, особливості радіоактивного зараження й інші.

У військовій практиці ґрунт кваліфікується за твердістю (скельовий та пухкий), що значно впливає на розміри і терміни проведення фортифікаційного обладнання опорних пунктів і за прохідністю.

За твердістю грунти розподіляються наступним чином:

· Пухкі грунти:

- слабкі (пісок, чорнозем) – лопата входить від нажиму руки;

- середні (суглинки) – лопата входить під нажимом ноги;

- тверді (глинисті) – лопата входить не на весь штик.

· Скальні (граніти, гнейси) – лопата не йде.

По прохідності для транспортних засобів і бойової техніки усі ґрунти можна розділити на три групи.

1. Ґрунти, доступні для руху транспорту поза дорогами в будь-який час року і при будь-якій погоді. До них відносяться кам'янисті (галечникові, щебенисті, гравійні) і піщані ґрунти у вологому стані (у сухий час року вони труднопрохідними для колісного транспорту).

2. Ґрунти, що допускають рух військ тільки в суху погоду влітку й у морозний період узимку. До них відносяться лесові, глинисті, суглинні, супіщані, солончакові і торф'яні ґрунти. Ці ґрунти володіють сильною пильністю, що негативно позначається на роботі машин, умовах спостереження і маскування колон машин на марші

 

При 30—40% вологості глинистих і суглинних ґрунтів швидкість руху танків на рівнинній місцевості змен- шується в 3—4 рази, а коліс- ні машини при вологості ґрунтів більш 30 % просува- ються з великим зусиллям. Крім того, при русі машин по місцевості, зара- женої радіоактивними речо- винами, створюється загроза додаткового зараження.

 

3. Ґрунти, практично непридатні для руху військ поза дорогами в період року коли немає морозів. До них відносяться сильно зволожені супіщані й глинисті ґрунти, мокрі солончаки і леси, а також торфовища.

Дуже заволожені ділянки місцевості із шаром в’язкого ґрунту глибиною понад 30 см називають болотами, які кваліфікуються за прохідністю:

- прохідні;

- важко прохідні;

- непрохідні.

 

Основні типи рослинності – деревинна, кущова, трав’яниста. З усіх видів рослинності ліс має найважливіший вплив на бойові дії. Сукупність деревинної рослинності висотою 4 метра та більше і товщиною (діаметром) 5 см та більше називають лісом.

Організація бойових дій в лісі залежить від його основних характеристик:

Ø породи дерев,

Ø віку лісу,

Ø висоти і товщини дерев,

Ø форми, повноти, густоти насадження й упорядженості лісу.

При визначенні прохідності лісу танками й автомобілями прийнято вважати, що ліс прохідний без валки дерев у тому випадку, якщо на 100м² приходиться 3 дерева і менше. Можна також керуватися наступними даними: Ø автомобілі і танки проходять ліс вільно, якщо діаметр дерев 20см, а середня відстань між деревами більш 8м,

Від породи дерев залежать властивості лісу, що маскують особовий склад і техніку у різну пору року. У літній період найбільш повні природні маски від повітряного візуального, аерофотографічного і радіолокаційного спостереження утворять листяні ліси. Хвойні ліси зберігають свої властивості, що маскують, в однаковому ступені і влітку й узимку.1

 

 

Ø при середній відстані 6—8 м — з зусиллям,

Ø якщо відстань менше 6 м, — з поваленням дерев.

Товщина (діаметр у сантиметрах) окремих дерев, що звалюються танком при русі на нижчій передачі, може бути приблизно прийнята рівною вазі танка в тоннах. З розгону (при русі на вищій передачі) танк може валити дерева товщиною, рівною потроєній вазі танка, вираженій у тоннах. На підйомах здатність танків валити дерева зменшується. При крутості схилів 6—8° лісові масиви із середньою товщиною дерев 10—15см тяжко прохідні для різних типів бойових машин.

Ці властивості лісу у великому ступені залежать також:

Ø від рельєфу місцевості,

Ø річкової мережі, що розчленовує лісові масиви,

Ø характеру ґрунтів,

Ø зволоженості території

Ø сезону року.

Особливо сильно ці показники впливають на прохідність лісової території в безморозний період року. Узимку прохідність лісу багато в чому залежить від глибини сніжного покриву, а у лісі він завжди більший, ніж на відкритій місцевості.

Лісові масиви зменшують дальність видимості і тим самим ускладнюють спостереження, знижують дальність радіозв'язку й ефективність вогню стрілецької й артилерійської зброї; вони утрудняють також орієнтування, цілевказання, коректування вогню і прицільне бомбометання.

У той же час ліс володіє гарними властивостями, що маскує, і сприяє схованому розташуванню і маневру військ, а також організації стійкої оборони. Отруйні речовини застосовані противником затримуються на відстані 200-400м від краю лісу.

 

Вплив населених пунктів на ведення бою.

До населених пунктів відносяться всі наявні на місцевості міста, селища, села, й інші поселення. Найбільш важливими з них є міста (особливо великі), що служать центрами політичного, економічного і культурного життя.

Населені пункти є звичайно вузловими пунктами для усіх видів сполучення (транспорту). В них розташовані найважливіші транспортні об'єкти (морські і річкові порти, залізничні станції, аеродроми і т.п.). В населених пунктах, особливо у великих містах, сконцентроване виробництво озброєння, бойової техніки, боєприпасів, спорядження, і інших видів військово-промислової продукції.

Оволодіння (захоплення) чи утримання (оборона) населених пунктів мало важливе значення у всіх війнах. Населені пункти часто були кінцевою метою бою чи операції, а великі міста служили кінцевою метою при вирішенні стратегічних задач.

Як запитання Чи чули про назви операцій - (Берлінська, Будапештська, Віденська, Кенігсбергська й ін.), у яких брало участь звичайно кілька фронтів.

Основними показниками для характеристики використання міст в військових цілях є:

Ø ступінь обжитості місцевості,

Ø число мешканців,

Ø лоща і конфігурація міської території,

Ø особливості місцевості в межах міста і на підступах до нього,

Ø характер планування і забудови,

Ø структура міської території,

Ø наявність підземних споруджень.

Основні показники ступеня обжитості (населеності) місцевості

Тип місцевості	Основні характеристики обжитості місцевості
густота населених пунктів на 100 кв. км	середня відстань між населеними пунктами, км	число жителів на 1 кв. км
Густонаселена	більше 100	менше 1	більше 100
Добре обжита	5 – 100	1 – 5	10 – 100
Обжита	1 – 5	5 – 20	1 – 10
Мало обжита	0,1 – 1	20 –50	0,1 – 1
Необжита	менше 0,1	більше 50	менше 0,1

 

Найбільш серйозний вплив населених пунктів на бойові дії військ буде в умовах густонаселеної і добре обжитої місцевості, де міста, селища і села часто не мають чітко виражених меж і, зливаючись один з одним, утворюють великі райони суцільної забудови, що тягнуться на десятки (а іноді і сотні) кілометрів.

Проведення наступальних операцій на добре обжитій місцевості буде зв'язано з послідовним оволодінням чи обходом численних населених пунктів, що може викликати зниження темпів просування і погіршення умов маневру.

Число жителів характеризує величину міста. По числу жителів розрізняють міста:

Ø дрібні (до 5 тис. жителів),

Ø малі (5 - 20 тис.),

Ø середні (20 - 100 тис.),

Ø великі (100 - 500 тис.),

Ø дуже великі (більш 500 тис. жителів).

Особливу важливість представляють великі і дуже великі міста.

Конфігурація міської території в першу чергу залежить від характеру планування міста, яке розподіляється на:

· регулярне;

· нерегулярне.

Регулярному плануванню відповідають відносно прямі вулиці і геометрично правильна форма кварталів. Розрізняють три різновиди регулярного планування: прямокутну, радіальну чи радіально-кільцеву і комбіновану.

Прямокутне планування мають, як правило, великі міста, побудовані порівняно недавно (Ленінград, Хмельницький, Черкаси і ін.). Таке планування при бою в місті надає наступаючому широкі можливості для вибору напрямку головного удару і полегшують маневр у межах міської території; із усіх різновидів планування прямокутне планування міста найбільш сприятливе для наступаючих військ.

Радіальне чи радіально-кільцеве планування типове для старих великих міст, що формувалися ще в епоху феодалізму (Львів, Камянець-Подільський, Стара Москва й ін.). У центрі таких міст нерідко розташовані старі фортеці. Цей вид планування благоволить наступу з різних сторін по радіальних магістральних вулицях, розчленовуванню оборони на окремі сектори і знищенню в них противника вроздріб.

Змішане (комбіноване) планування притаманне містам, що мають стару частину зі збереженим нерегулярним плануванням і нову частину (райони) з регулярним плануванням (Харків, Черкаси та ін.). У таких містах нові окраїни з регулярним плануванням більш сприятливі для наступаючого, чим центральна стара частина міста з нерегулярним плануванням.

Забудовані території населених пунктів є своєрідними де будинки і різні спорудження утворюють численні перешкоди. Рух танків і механізованого транспорту в населених пунктах звичайно можливий тільки по вулицях, що можуть бути легко блоковані. Спостереження і ведення вогню в населених пунктах надзвичайно ускладнено, тому що будівлі і спорудження обмежують огляд і скорочують дальність видимості, поряд з цим вони мають значно більшу маскувальну ємкість, чим незабудована, відкрита місцевість.

Нерегулярне планування відрізняється вузькими кривими вулицями, а також різноманітними по площі і неправильними за формою кварталами. Таке планування мають багато міст Ближнього і Середнього Сходу (Стамбул, Тегеран, Кабул і ін.). У містах з нерегулярним плануванням маневр наступаючих військ по заплутаному лабіринті вузьких і кривих вулиць надзвичайно скрутний.

 

 

У населених пунктах є багато природних масок, які можна використовувати для укриття особового складу і бойової техніки від спостереження з землі і повітря.

Наявність на забудованих територіях міцних кам'яних і залізобетонних будинків, а також підземних споруджень сприяє надійному укриттю особового складу і бойової техніки від поразки усіма видами зброї, у тому числі і ядерної. Володіючи великими запасами корисної житлової площі, населені пункти дуже зручні для розквартирування військ, особливо в зимовий час.

Бій у місті ведеться в першу чергу уздовж вулиць; по них головним чином здійснюється просування і маневр наступаючих військ, а також вогневий вплив на противника. Вузькі і щільно забудовані вулиці можуть бути легко пристосовані до оборони й утримання малими силами. Широкі і рідко забудовані вулиці полегшують маневр наступаючих військ, а також сприяють застосуванню усіх видів бойової техніки, у тому числі танків, САУ й артилерії. Особливо важливого значення набувають перехрестя і площі, де сходяться кілька вулиць. Утримання в бою перехресть і площ істотно полегшує маневр резервами уздовж вулиць. Перехрестя і площі зручні для устаткування вогневих позицій артилерії, ПТУРС і інших вогневих засобів. Бою у місті притаманне розчленування на ряд окремих боїв, роз’єднаність дій підрозділів, складність підвозу боєприпасів, корегування вогню, тому як ніде тут потрібна чітка організація управління та взаємодії.

Бойові дії в різних районах міста будуть складатися в залежності від особливостей планування, забудови і якості будинків у відповідних структурних елементах міста. Промислові і транспортні території, особливо при наявності серед них важливих військово-промислових об'єктів, а також великих залізничних вузлів і портів, піддадуться ядерним ударам у першу чергу.

 

Вивчення і оцінка елементів місцевості.

Рельєф і місцеві предмети вивчаються і оцінюються командирами і штабами всіх ступенів відповідно до поставленої задачі. Основними способами вивчення місцевості є:

· Вивчення місцевості шляхом безпосереднього огляду та обстеження. Перевага способу в тому, що маючи перед собою реальну місцевість, можна її найбільш повно і докладно вивчити. Недоліки полягають у тому, що він вимагає багато часу, не дозволяє вивчати великі ділянки та місцевість у глибині оборони противника, залежить від часу доби і стану погоди.

· Вивчення місцевості за картою є основним способом, оскільки дозволяє за вмілого користування картою, завчасно і швидко вивчити будь-які райони місцевості. Недоліки способу в тому, що карта старіє і може не повністю відповідати місцевості, на карті не відображаються сезонні та погодні зміни місцевості.

· Вивчення місцевості за аерофотознімками дає найбільш свіжі та достатні відомості. Недоліки полягають у відсутності характеристик деяких елементів (глибина річок, прохідність боліт та ін). Тому аерофотознімки здебільшого є цінним доповненням до карт.

· Вивчення місцевості за різними джерелами. До таких відносяться різні описи, опитування місцевих мешканців, свідчення полонених та інші. Перевага в тому, що можна отримати свідчення, яких немає ні на картах ні на аерофотознімках, недоліки – свідчення уривчасті, часто суперечливі і вимагають перевірки.

Висновок: Отже всі елементи місцевості мають значний вплив на організацію і ведення бойових дій і до того ж їх вивчають та враховують не відсторонено один від одного, а у постійному взаємозв’язку – залежно від їх розміщення. Військова географія і є та наука яка вивчає вплив основних елементів та типів місцевості різноманітних географічних районів на вирішення тактичних, оперативних та стратегічних задач.