Тема 1: Місцевість як елемент бойової обстановки

 

Місцевість, впливаючи на бойові дії, може підвищувати або знижувати силу військ. Історія війн знає багато прикладів боїв, в яких уміле використання місцевості сприяло розгрому більш сильного противника.

Фронти другої світової війни, як відомо, вже охоплювали всі кліматичні зони земної кулі, від холодної Скандинавської тундри до жарких пустель Африки та екваторіальних джунглів.

У стрімких операціях другої світової війни радянські війська скрізь сміливо ламали оборону противника, форсували великі річки Європи, успішно діяли на рівнинній місцевості та в гірських районах як влітку так і взимку.

Успішне виконання цих задач базувалось не тільки на високій бойовій майстерності військ, а також на доскональному вивченні природних умов районів боїв та вмілим використанні їх для досягнення перемоги.

В післявоєнні роки вогнища збройної боротьби виникають у самих най різноманітних районах нашої планети. При цьому за своїм характером бойові дії в одному районі, як правило,відрізняються від бойових дій в іншому. Така різниця визначається не тільки озброєнням та технічним оснащенням воюючих сторін, але і фізико-географічними особливостями місцевості районів бойових дій, які суттєво впливають на склад військ, їх озброєння та прийоми боротьби.

Сучасний рівень розвитку воєнної техніки, тактики та оперативного мистецтва дозволяє вести бойові дії у різноманітних географічних районах, в будь-яку пору року та при будь-якій погоді.

В арміях провідних країн світу дуже велика увага приділяється вивченню та освоєнню “особливих театрів ” воєнних дій, готуються військові формування, призначені для дій в специфічних умовах, в тому числі гірській, пустельній, заполярній та тропічній місцевості.:

· Так, в армії Німеччини була сформована, а потім передана в підпорядкування НАТО в числі інших з’єднань горно-піхотна дивізія, оснащена й навчена для дій у складних умовах гірської місцевості.

· В арміях США, Великобританії та інших держав приділяється багато уваги утворенню та навчанню з’єднань для дій в умовах Арктики, у тропіках та в особливості в джунглях, де вони проводять засвоєння відповідних навичок, та їх удосконалення.

В сучасних умовах місцевість вивчається та оцінюється з точки зору її позитивного або негативного впливу в першу чергу на такі сторони діяльності військ як умови використання, захисту військ від зброї масового враження, використання родів військ, їх оперативного шикування для наступу або ведення оборони, вибір напрямку головного удару, умови захисту військ від звичайної та високоточної зброї, визначення темпів наступу, задач інженерного забезпечення та інше.

Подальше підвищення боєготовності Збройних Сил України потребує,щоб командири всіх ступенів приділяли більше уваги вивченню місцевості і вміло використовували її для успішного вирішення бойових задач, вміло і швидко готували дані для ведення вогню, точно орієнтувались на незнайомій місцевості, своєчасно виходити у вказаний район. Вирішенню цих задач допомагають знання з військової топографії.

 

1. Предмет та завдання військової топографії. Значення місцевості в бою.

 

Серед наук про Землю особливе місце займають геодезія, топографія й картографія

Топографія, як наука виникла із практичної потреби людини за декілька тисячоліть до нашої ери. Геодезичні (топографічні) методи вимірювань використовувались у стародавньому Єгипті, Індії, Китаї, та інших країнах при вирішенні інженерних та військових задач: побудова каналів, наприклад, між Нилом та Красним морем, пірамід, зрошувальних систем, складанні географічних планів місцевості для орієнтування на полюванні та під час воєнних походів.

Всім зараз відома величина радіусу Земної кулі 6371,11 км., який обчислений в останні часи з використанням штучних супутників Землі та методів космічної геодезії. Але мало хто знає, що величина радіусу Землі обчислена Ератосфеном у стародавній Греції ще в 276-196 роках до нашої ери і складала 6311 км., тобто різниця складає всього 60,11 км. В часи Римської імперії проводилось картографування для військових потреб. В ІХ віці араби взяли у китайців магнітну стрілку для орієнтування на місцевості. В Київській Русі в військових цілях виміряна ширина Керченського проливу між городами Керчю й Таманню.

Військова топографія - галузь військової науки, яка вивчає:

Ø місцевість,

Ø способи її вивчення та оцінки,

Ø орієнтування на ній,

Ø використання топографічних і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості,

Ø здійснення вимірів за картою та на місцевості,

Ø порядок складання схем місцевості і бойових графічних документів,

Ø способи ведення розвідки місцевості та рекогносцировки.

Військова топографія є складовою частиною польової навченості військ і пов’язана з іншими навчальними дисциплінами, особливо з тактикою, вогневою підготовкою, тому знання, отримані на заняттях із військової топографії, повинні вдосконалюватись в процесі вивчення інших дисциплін, на польових заняттях та тренуваннях.

 

З’ясуємо зміст деяких термінів і понять, які будуть використовуватись у подальшому.

Місцевість - частина земної поверхні з усіма її елементами:

Ø рельєфом;

Ø ґрунтами;

Ø водами;

Ø дорожньою мережею;

Ø населеними пунктами;

Ø рослинністю та іншими об’єктами.

У військовій справі під поняттям місцевість мається на увазі ділянка земної поверхні з усіма її елементами, де будуть проводитись бойові дії.

Рельєф і місцеві предмети інакше називають топографічними елементами місцевості.

Рельєфом місцевості називають сукупність різних нерівностей Земної поверхні.

Всі об’єкти місцевості, які створені природою чи працею людини (грунтово-рослинний покров, гідрографія, населені пункти, окремі місцеві предмети тощо) належать до місцевих предметів.

Окремі місцеві предмети – орієнтири – чітко виділені за своїм зовнішнім виглядом чи розміщенням серед усього багатоманіття об’єктів на Земній поверхні. До них належать: заводські труби, нафтові та газові вежі, водозаборі башти, пам’ятники, церкви кургани тощо.

Топографічні елементи місцевості тісно пов’язані між собою. Так, рельєф суттєво впливає на конфігурацію доріг, планування населених пунктів, розповсюдження почвогрунтів і рослинності, почвогрунти в багатому визначають характер рослинності, глибину залягання ґрунтових вод.