І діями портфельного менеджера

В таблиці 2 розглядається найважливі­ша властивість портфеля цінних паперів — ліквідність, яка означає спроможність швидкого перетворення цінних паперів на кошти. Від ліквідності залежить спроможність інвестицій­ної компанії або фонду своєчасно виконати свої зобов’язання перед кредиторами та акціонерами.

Пасивна форма управління портфелем цінних паперів по­лягає у складанні диверсифікованого портфеля із завчасно визначеним рівнем ризику і тривалим зберіганням портфеля в незмінному стані. Форма пасивного управління портфелем цінних паперів має свої методи:

- диверсифікація — передбачає внесення до складу порт­феля різноманітних цінних паперів із різними характеристи­ками. Структура диверсифікованого портфеля цінних паперів повинна відповідати певним цілям інвесторів. Формувати диверсифікований портфель в умовах вітчизняного фондового ринку дуже складно, що пов’язано з трудністю у пошуку досто­вірної інформації про властивості цінних паперів, їх емітентів;

- індексний метод (метод дзеркального відображення) — побудований на основі певного портфеля цінних паперів, який визнається як еталон. Структура портфеля-еталона ха­рактеризується певними індексами, які в процесі управління портфелем беруться за основу (дзеркально повторюються). Застосування даного методу ускладнюється труднощами до­бору еталонного портфеля;

- збереження портфеля — ґрунтується на підтримці стру­ктури і збереження рівня загальних характеристик портфеля. Не завжди вдається зберегти незмінною структуру портфеля, оскі­льки, враховуючи нестабільну ситуацію на українському фон­довому ринку, доводиться купувати інші цінні папери.

При великих операціях із цінними паперами може відбу­тися зміна їх курсу, яка потягне за собою зміну поточної вар­тості активів. Можлива ситуація, коли сума продажу цінних паперів акціонерам компанії перевищує вартість їх придбан­ня. У цьому разі керуючий повинен продати частину портфе­ля цінних паперів, щоб здійснити виплати клієнтам, які пове­ртають компанії свої акції. Значні обсяги продажу можуть спричиняти зниження курсу цінних паперів компанії, що не­гативно відбивається на її фінансовому стані.

Разом із постійною зміною структури портфеля цінних паперів змінюється і вартість їх. У результаті виникають до­даткові проблеми, пов’язані зі збільшенням або зменшенням капіталу. Якщо має місце чисте перевищення вартості прид­бання цінних паперів над їх продажем, то з’являється деякий приріст капіталу. Ці кошти доцільно знову вкласти в цінні папери. При цьому необхідно слідкувати за якістю портфеля цінних паперів та його структурою. Висока динамічність роз­витку ринку цінних паперів викликає необхідність їх постій­ної переоцінки з урахуванням поточної вартості портфеля. Якщо цінні папери не котируються і не мають поточного курсу, то оцінка відбувається за номіналом або визначається оціночна вартість. Переоцінка цінних паперів може здійсню­ватися щотижня або навіть щодня. Ця робота проводиться банком, який має ліцензію на здійснення депозитарної діяль­ності або портфельним менеджером.

Таким чином, при здійсненні інвестиційної стратегії на ринку цінних паперів можна орієнтуватися на різні цільові напрями: на отримання більш або менш високого і стабільно­го поточного доходу або дивідендів чи на зростання вартості цінних паперів, тобто на збільшення вкладеного капіталу.

У сучасних умовах застосовуються методичні підходи до аналізу й оцінки цінних паперів — це підхід, заснований на фундаментальному аналізі і підхід, заснований на технічному аналізі. Вони є основою ціноутворення на закордонних фон­дових ринках.