Диверсифікація портфеля цінних паперів

В портфель цінних паперів для розподілу ризику за допомогою диверсифікації за принципом: "не клади всі яйця в один кошик".

Традиційний підхід до диверсифікації припускає володіння одночасно різноманітними видами денних паперів (акції, облігації), цінними паперами компаній різноманітних галузей. Якщо розвинути цей підхід до крайності, він приведе до висновка, що володіння 50 акціями означає в 5 разів кращу диверсифікацію, чим володіння 10 акціями.

Новий підхід до диверсифікації портфеля був запропонований Гаррі Марковіцем, фундатором Сучасної теорії портфеля (1952 р.). Марковіц підтверджує, що підхід інвестора до формування портфеля цінних паперів залежить винятково від очікуваного прибутку і ризику.

Для портфеля цінних паперів ми повинні брати до уваги їхній взаємний ризик, або ковариацію, що служить для виміру двох основних характеристик:

• варіації прибутків по різноманітних цінних паперах, що входять у портфель;

• тенденції прибутків цих цінних паперів змінюватися в один або різні напрямки.

Іншим показником, використовуваним для аналізу портфеля ціних паперів, є коефіцієнт кореляції. Нагадаємо, что кореляцією називається тенденція двох перемінних змінювати свої значення взаємозалежною образом. Ця тенденція вимірюється коефіцієнтом кореляції, що може варіювати від +1 (коли значення двох перемінних змінюються абсолютно синхроно, тобто одночасно рухаються в тому самому напрямку) до -1 (коли значення перемінних рухаються в точно протилежних напрямках). Нульовий коефіцієнт кореляції припускає, що зміна однієї перемінної не залежить від зміни інший.

Ціни двох абсолютно позитивно корельованих груп акцій будуть одночасно рухатися нагору й униз. Це значить, что диверсифікація не скоротить ризик, якщо портфель складається із абсолютно позитивно корельованих груп акцій. У той же час ризик може бути усунутий цілком шляхом диверсифікації при наявності абсолютної негативної кореляції.

Проте аналіз реальної ситуації на біржах провідних стран показує, що, як правило, більшість різноманітних груп акцій має позитивний коефіцієнт кореляції, хоча, звичайно, не на рівні +1. Наприклад, на Нью-Йоркській фондовій біржі коефіцієнт кореляції цін двох випадковим чином вибраних груп акції складає від +0,5 до +0,7.

Ефективна диверсифікація по Марковіцу передбачає об'єднання цінних паперів із коефіцієнтом кореляції менше одиниці без приношення в жертву прибутку по портфелі. Загалом, чим нижче коефіцієнт кореляції цінних паперів, що входять в портфель, тим менше ризикованим буде портфель. Це справедливо незалежно від того, наскільки ризикованими є ці цінні папери, узяті окремо, тобто недостатньо інвестувати просто в як можна більшу кількість цінних паперів, треба вміти правильно вибирати ці цінні папери.

Таким чином, найважливіший принцип диверсифікації - розподіл капіталу між фінансовими інструментами, ціни на які по різному реагують на ті самі економичні події (мають коефіцієнт кореляції менше +1). Так, інвестування в акції General Motors Corporation і Philip Morris є раціональною диверсифікацією, чого не скажеш, наприклад, про вкладення коштів у General Motors і Ford Motor Company (одна галузь) або в General Motors і Goodyear Company, тому що виробництво шин тісно пов'язано з виробництвом автомобілів.

По портфелі, що складається з різноманітних груп акцій, диверсифікація скорочує ризик, що існує по окремим групам акцій, але, як правило, не може усунути його цілком. Для того, щоб максимально використовувати можливості диверсифікації для скорочення ризику по портфелі інвестицій, необхідно включити у нього й інші фінансові інструменти, наприклад, облігації, золото і т.п. Ризик по портфелі має тенденцію до зниження зі збільшенням числа акції, що входять у портфель. Згідно одним дослідженням, добре диверсифіцирований портфель, що усуває велику частину несистематичного ризику, повинний містити принаймні 10 різноманітних видів цінних паперів, відповідно до інших - 20-30. Подальше збільшення розмірів портфеля недоцільно, тому що витрати по управлінню таким диверсифіцированим портфелем будуть дуже великі і зведуть нанівець вигоди, отримані від його диверсифікації.

Beta - показник систематичного ризику. -Для виміру розміру систематичного ризику існує спеціальний показник бета (Beta). Він характеризує нестійкість (мінливість) прибутку даного виду цінних паперів відносно вартості ринкового портфеля.

По визначенню БЕТА для так називаної середньої акції (акції, рух прибутку якої збігається з загальним для ринку, вимірюваному по будь-якому біржовому індексу) дорівнює 1,0. Це значить, що якщо, наприклад, на ринку відбудеться падіння прибутків у середньому на 10%, таким же чином зміниться прибуток по середній акції.

Якщо ж прибуток по акції виріс на 12% у той час, як на ринку він збільшився на 10%, то зміна прибутку по акції в 1,2 разу перевищить зміну ринкового прибутку; відповідно бета для даних акцій буде дорівнює 1,2. Якщо прибутковість акцій збільшилася на 8% при рості ринкового прибутку на 10%, те зміна прибутку по акції складе лише 0,8 від зміни ринкового прибутку; звідси - бета для таких акцій складе 0,8. Якщо, наприклад, бета дорівнює 0,5, то нестійкість даної акції складає лише половину ринкової, тобто її курс будет рости і знижуватися наполовину в порівнянні з ринковим.

Отже, бета оцінює зміни в прибутковості окремих акцій у зіставленні з динамікою ринкового прибутку. Цінні папери, що мають бета вище 1, характеризуються як агресивні и є більш ризикованими, чим ринок у цілому. Цінні папери з бета нижче 1 називаються оборонними, тому що вони є менше ризикованими, чим ринок у цілому.

Бета по портфелі акцій розраховується як середньовагова бета кожної окремої акції. Спеціальні інвестиційно-консалтингові компанії регулярно розраховують і публікують показники бета для акцій багатьох компаній.