Процедура прийняття до ЄС нових членів. Поняття, структура та особливості права Європейського Союзу

Тема 1

Поняття, структура та особливості права Європейського Союзу

 

1. Правова система Європейського Союзу та її структурні елементи

2. Поняття та система права Європейського Союзу та його основоположні категорії

3. Основні доктринальні підходи щодо правового статусу Європейського Союзу

4. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та процедури реалізації

5. Порядок вступу нових держав-членів в Європейський Союз.

6. Порядок виходу держави-члена Європейського Союзу з даної міжнародної організації.

7. Право Європейського Союзу як наука та навчальна дисципліна

Процедура прийняття до ЄС нових членів

 

Зараз тенденції розширення Європейського Союзу розширюють його кордони на Схід. З 2002 року бюджет ЄС передбачає виделення фінансів на підтримку країн-кандидатів, що виявили бажання вступити до складу Європейського Союзу.

Формально процес розширення розпочався в березні 1998 р.. Першою групою країн-кандидатів були: Естонія, Польща, Словенія, Угорщина, Чехія та Кіпр. До другої належали: Болгарія, Латвія, Литва, Мальта, Словаччина та Румунія.
Для прийняття країн існує певна процедура, яка виділяє 4 етапи включення:

• Консультативний етап (оцінюючий етап)

Можливість прийняття певної країни до складу Європейських Співтовариств є передбачена в Статті 49 Договору про ЄС. Теоретично кожна країна може подати заявку на вступ до ЄС. Практика показує, що зацікавлена країна робить це після того, як Європейська Рада дає цій країні „політичний імпульс“.
Однак, кандидат повинен виконати для цього низку вимог. Першим критерієм є географічний критерій і випливає зі ст. 49 Договору про ЄС, яка каже, що „кожна європейська країна може подати заявку про вступ до ЄС“. Однак, як показує практика, виконання цього критерію не є настільки обов'язковим, що яскраво показує приклад із Туреччиною. На зустрічі Європейської Ради 1993 р. у Копенгаґені були визначені наступні критерії для нинішніх кандидатів:

• політичні критерії:

• забезпечення свободи парламентських, президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;
• створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації;
• прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин, і створення відповідних установ;
• посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;
• вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів;
• створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції і внутрішніх справ;
• здійснення заходів з протидії дискримінації у всіх сферах суспільного життя;
• гарантії незалежності судової влади, покращення функціонування судів;
• захист особистих свобод.

• економічні критерії:

• макроекономічна стабільність;
• здійснення адміністративної реформи та структурних реформ;
• наявність ринкових інститутів;
• лібералізація торговельного режиму;
• відповідне правове забезпечення ринкових перетворень;
• поліпшення умов конкуренції;
• створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;
• створення сприятливого інвестиційного клімату;
• підвищення кваліфікації робочої сили;
• поліпшення структури та диверсифікація експорту;
• здійснення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало - та енергоємності виробництва.
• "членські":
• визнання, прийняття, виконання та правове застосування асquis communautaire "спільного доробку" ЄС, тобто сукупності правових документів, напрацьованих Співтовариствами (договори, постанови, директиви та інші акти).

Досягнення "членських" критеріїв — ключовий аспект підготовки до членства в ЄС. Це вимагає не лише включення асquis національного законодавства, але й забезпечення його дієвого застосування через відповідним чином пристосовані адміністративні та судові структури.

• незалежний критерій:

• прийняття даної країни не призупинить інтеграції.

Країна-кандидат подає до Ради ЄС заявку про членство, відтак починається процедура її розгляду. Рада звертається до Європейської Комісії по надання думки (avis) щодо заявки про членство. Після розгляду Комісія готує документ про ступінь готовності країни-кандидата до вступу до ЄС і передає його до Ради. Після розгляду цього документу Рада приймає рішення про початок переговорів із кандидатом. Важливо зазначити, що думка Комісії не має зобов'язального характеру для Ради; саме Раді належить рішення і, якщо Комісія висловить негативну думку щодо вступу країни-кандидата, Рада все ж може прийняти рішення про початок переговорів. Така ситуація мала місце з Грецією.
Формальні переговори веде головуюча країна в Раді ЄС у даному півріччі. У переговорах беруть участь представники Трійки ЄС, Комісії та країни-кандидата. Результати переговорів формулюються в проекті Договору про приєднання. Після завершення переговорів проект Договору передається Раді та Європейському Парламенту для затвердження. З цього питання Рада приймає рішення одноголосно, а Парламент - абсолютною більшістю голосів. Далі країни-члени та країна-кандидат підписують та ратифікують Договір згідно з їх власними внутрішніми процедурами, після цього країна-кандидат стає повноправним членом ЄС.