Студопедия — Історичні аспекти створення міжнародних організацій
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Історичні аспекти створення міжнародних організацій






Сучасні міжнародні відносини характеризуються по­стійним розширенням сфер взаємодії держав, тому всі нові відносини стають предметом міжнародно-право­вого регулювання. Однією з таких порівняно нових ор­ганізаційно-правових форм міждержавного співробіт­ництва є міжнародні організації.

Міжнародні організації є основною інституціональ-ною формою співробітництва держав, вони виступають у якості основного організатора міждержавного спіл­кування.

Хоча в сучасному своєму розумінні міжнародні ор­ганізації як правовий феномен виникли наприкінці XIX — початку XX століть, коли потреби світового роз­витку обумовили необхідність створення постійно дію­чих колективних міждержавних органів, в історії люд­ської цивілізації вже був накопичений певний досвід створення міжнародних об'єднань. Так, у Древній Гре­ції в VI столітті до нашої ери були створені перші по­стійні міжнародні об'єднання — симмакїї й амфіктіо-нії. Вони являли собою релігійно-політичні союзи пле­мен (громад) і міст із загальними святилищем, казною,


правилами ведення війни. Найбільш відомі Лакедемин-ська і Делосська Симмакії, а також Дельфійсько-Фер-мопільська амфіктіонія, у яку входили 12 громад Серед­ньої Греції і Фессалії.

Ці об'єднання стали прообразами майбутніх між­народних організацій. Недарма Ф.Ф. Мартене у своїй праці «Сучасне міжнародне право цивілізованих наро­дів» підкреслював, що «хоча ці союзи і були викликані спеціально релігійними цілями, але справляли свою дію взагалі на зносини між грецькими державами: подібно іншим соціальним чинникам, вони зближували наро­ди і пом'якшували їхню замкнутість».

Досвід розвитку перших міждержавних міжнарод­них організацій пов'язаний із створенням у XIV сто­літті Ганзейського союзу — торгового і політичного союзу північно-німецьких міст на чолі з містом Любе­ком, що формально проіснувало до 1669 року. Союз здій­снював посередницьку торгівлю між Західною, Північ­ною і Східною Європою, йому належала торгова гегемо­нія в Північній Європі. Завдяки широким торговим і політичним зв'язкам, постійному поширенню кількос­ті членів союзу, у число яких входило і російське місто Новгород, Ганзейський союз справив значний вплив на соціальний розвиток німецьких земель і до XVI століт­тя вивів із стану середньовічного варварства всю Північ­ну Німеччину.

Виникнення міжнародних організацій у XIX столітті стало відображенням і результатом становлення об'єк­тивної тенденції до інтернаціоналізації багатьох сфер життя суспільства. Починаючи зі створення в 1815 році Центральної комісії навігації по Рейну, міжнародні ор­ганізації наділяються власною компетенцією і повнова­женнями. Створені в 1865 році Всесвітній телеграфний союз і в 1874 році Всесвітній поштовий союз стали пер­шими універсальними міжнародними організаціями, що мають постійну структуру. Такими ж рисами володіла створена в 1919 році Міжнародна організація праці.

Першою міжнародною організацією, що мала яскра­во виражену політичну спрямованість, була Ліга Націй,


створена в 1919 році відповідно до положень Версаль-ської договірної системи і яка проіснувала формально до 1946 року.

Статут Ліги Націй був вироблений спеціальною ко­місією, створеною на Паризькій мирній конференції 1919-1920 років, і включений у Версальський мирний договір 1919 року й інші мирні договори, що заверши­ли Першу світову війну 1914-1918 років. Спочатку ста­тут організації був підписаний 44 державами, у тому числі 31 державою, що приймала участь у війні на сто­роні Антанти або приєдналася до неї (Австралією, Бель­гією, Болівією, Бразилією, Великобританією, Гаїті, Гон­дурасом, Грецією, Індією, Італією, Канадою, Китаєм, Ку­бою, Ліберією, Нікарагуа, Новою Зеландією, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Сіамом, США, Еквадором, Югославією, Південно-Африканським Сою­зом, Чехословаччиною, Уругваєм, Францією, Хіджазом /у 1916-1925 роках — формально незалежне королів­ство, із 1925 року входить у Саудівську Аравію/, Японі­єю), і 13 державами, що дотримувалися нейтралітету в ході війни (Аргентиною, Венесуелою, Данією, Іраном, Іс­панією, Колумбією, Нідерландами, Норвегією, Парагва­єм, Сальвадором, Чилі, Швецією, Швейцарією). Хоча комісію з вироблення статуту Ліги Націй очолював пре­зидент США В. Вільсон, згодом США його не ратифі­кували і не ввійшли в число членів цієї організації.

Основною метою Ліги Націй відповідно до її статуту був «розвиток співробітництва між народами та гаран­тія їхнього миру і безпеки». Основними органами орга­нізації були: Асамблея (у її роботі брали участь усі члени Ліги Націй; сесії Асамблеї проходили щорічно у вересні), Рада Ліги Націй (спочатку складалася з 4 по­стійних членів — представників Великобританії, Італії, Франції та Японії і 4 непостійних членів; згодом склад і число членів Ради змінювалися) і постійний секрета­ріат на чолі з Генеральним секретарем. Всі рішення Асамблеї і Ради, за винятком рішень з процедурних питань, повинні були прийматися одноголосно.


Ліга Націй визнавала, що усяка війна «цікавить Лігу в цілому», і остання повинна вживати всіх заходів для збереження миру. За вимогою будь-якого члена Ліги На­цій негайно скликалася Рада. У разі виникнення конф­лікту між членами Ліги Націй вони повинні були підда­тися його розглядові або третейським судом, або Радою. У разі, якщо якийсь член Ліги вдавався до війни всу­переч прийнятим на себе зобов'язанням, то інші члени організації зобов'язувалися негайно порвати з ним уся­кі торгові і фінансові відносини, а Рада повинна була запропонувати різним заінтересованим урядам виста­вити той або інший контингент військ, призначених для підтримки поваги до зобов'язань Ліги Націй.

При Лізі Націй на правах автономних організацій були створені Постійна палата міжнародного правосуд­дя, Міжнародна організація праці й інші організації. Основні органи Ліги Націй розташовувалися в Женеві (Швейцарія).

У перші роки свого існування Ліга Націй була од­ним із центрів організації боротьби проти Радянської держави, що, проте, активно брала участь у конференці­ях, які проходили під егідою цієї організації, і нарадах з роззброювання, вносячи пропозиції, спрямовані на ре­альне розв'язання цієї найважливішої міжнародної проблеми.

Під прикриттям Ліги Націй на початку 20-х років XX сторіччя був зроблений у формі роздачі мандатів поділ колоній між державами-переможцями. Ліга На­цій робила численні спроби згладити гострі протиріч­чя між головними її учасниками на основі антирадян-ської змови. У 1926 році членом Ліги Націй стала Ні­меччина. У 1931 році Японія, будучи членом Ліги На­цій, напала на Китай, але реальної протидії з боку Ліги Націй агресор не побачив — усе обмежилося лише її «рекомендаціями». У 1933 року Німеччина і Японія вийшли з цієї організації, щоб одержати повну свободу дій для підготовки нової війни.

У середині 30-х років, у зв'язку з наростанням вій­ськової загрози з боку фашистських режимів Німеччи-


ни, Італії та мілітаристської Японії, ЗО держав-членів Ліги Націй, з ініціативи французької дипломатії, звер­нулися до СРСР із пропозицією про вступ у цю органі­зацію. 18 вересня 1934 року СРСР вступив у Лігу На­цій і зайняв постійне Місце в її Раді, незважаючи на те, що проти його прийняття голосували Нідерланди, Пор­тугалія і Швейцарія. Вступаючи в Лігу Націй, СРСР розраховував, що в умовах виходу з організації най­більш агресивних держав йому вдасться хоч до деякої міри зашкодити розв'язанню війни. При цьому Радян­ський уряд попередив усіх учасників організації, що він не приймає на себе відповідальність за їхні поперед­ні рішення і договори, укладені без участі СРСР.

Найважливішими питаннями, що обговорювалися у Лізі Націй із 1934 до 1939 років, були: італійська аг­ресія проти Ефіопії (1935-1936 роки); порушення Ні­меччиною Версальського (1919 рік) і Локарнського (1925 рік) договорів у зв'язку з ремілітаризацією нею Рейнської зони в 1936 року; італо-німецька інтервен­ція в Іспанії (1936-1939 роки); захоплення Німеччи­ною Австрії (1938 рік) і інші. У ці роки позиція захід­них держав, що прагнули направити фашистську агре­сію проти СРСР, визначила безпомічність Ліги Націй, що не зуміла провести жодного ефективного заходу проти держав-агресорів.

Водночас і сам СРСР не був прикладом дотриман­ня своїх міжнародних зобов'язань. За розв'язану ним у 1939-1940 роках війну з Фінляндією він 14 грудня 1939 року рішенням Ради був виключений із Ліги Націй. З цього часу діяльність цієї організації фактич­но припинилася, формально ж Ліга Націй припинила своє існування в квітні 1946 року відповідно до рішен­ня спеціально скликаної Асамблеї.

Хоча Ліга Націй не змогла справитися зі своїм ос­новним статутним завданням, пов'язаним насамперед із запобіганням Другій світовій війні і з мирним вре­гулюванням міжнародних конфліктів, вона зіграла свою історичну роль, котра полягає в тому, що ця організація стала прообразом міжнародної універсальної організа-


ції світового співтовариства — Організації Об'єднаних Націй, тому що в рамках Ліги Націй був накопичений, нехай і не завжди ефективний, але досвід колективного вирішення найважливіших міжнародних проблем.







Дата добавления: 2015-06-29; просмотров: 430. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

МЕТОДИКА ИЗУЧЕНИЯ МОРФЕМНОГО СОСТАВА СЛОВА В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ В практике речевого общения широко известен следующий факт: как взрослые...

СИНТАКСИЧЕСКАЯ РАБОТА В СИСТЕМЕ РАЗВИТИЯ РЕЧИ УЧАЩИХСЯ В языке различаются уровни — уровень слова (лексический), уровень словосочетания и предложения (синтаксический) и уровень Словосочетание в этом смысле может рассматриваться как переходное звено от лексического уровня к синтаксическому...

Плейотропное действие генов. Примеры. Плейотропное действие генов - это зависимость нескольких признаков от одного гена, то есть множественное действие одного гена...

Тема 5. Анализ количественного и качественного состава персонала Персонал является одним из важнейших факторов в организации. Его состояние и эффективное использование прямо влияет на конечные результаты хозяйственной деятельности организации.

Билет №7 (1 вопрос) Язык как средство общения и форма существования национальной культуры. Русский литературный язык как нормированная и обработанная форма общенародного языка Важнейшая функция языка - коммуникативная функция, т.е. функция общения Язык представлен в двух своих разновидностях...

Патристика и схоластика как этап в средневековой философии Основной задачей теологии является толкование Священного писания, доказательство существования Бога и формулировка догматов Церкви...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия