Види знезараження, способи їх проведення та засоби знезараження

 

 

Знезараження є частиною спеціальної обробки і проводиться з метою вилучення або зменшення небезпеки зараження людей при зіткненні їх з забрудненими предметами, технікою, транспортом тощо.

Знезараження поділяється на такі види:

- дезактивація;

- дегазація;

- дезінфекція;

- дератизація;

- дезінсекція;

- демеркуризація.

Дезактивація – це видалення радіоактивних речовин (РР) з поверхні різних об’єктів, а також із продуктів харчування, сировини, води.

Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється наступними методами:

- змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

- змивання РР струменем води під тиском;

- знищення РР газокрапельним потоком;

- знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинами;

- змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;

- знищення радіоактивного пилу методом пиловідсмокування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об’єктів.

Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і здійснюється зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2 – 3 % содовим розчином.

Дезактивація ділянок території, які мають тверде покриття, може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально- прибиральними машинами.

Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5-10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8- 10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в’яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.

Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15-20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5- 10 см з наступним засипанням її не забрудненим піском.

Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або зміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа і хліб знищуються.

Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючи ми розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У), або у разі їх відсутності пральними засобами чи промисловими відходами, які необхідні для пом’якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчин можна підігріти.

Дегазація – це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних і небезпечних хімічних речовин. Дегазація може проводитися хімічним, фізико – хімічним та механічним способом.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК(хлорне вапно). У разі відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально- хлоруючої дії.

Відходи, які містять речовини лугового характеру, створюються:

- при очищенні нафтопродуктів;

- при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;

- при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;

- при знежиренні металевих поверхонь;

- при переробці целюлози та інших підприємствах хімічної промисловості.

Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового

паперу (синіє) або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії створюються:

- при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин;

- відбілюванні целюлози;

- виробництво хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє.

Фізико – хімічний спосіб -- заснований на змиванні ОР із забрудненої

поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки „Дом”, „Єва” та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне паливо, діхлоретан, спирт.

Фізичний спосіб заснований на випаровуванні ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7 – 8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно - наривними і нервово – паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Дезінфекція – це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів.

Дезінфекція може поводитись хімічним, фізичним, механічним та комбінованими способами.

Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами – основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб – кип’ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб – здійснюється такими ж методами, що й дегазація і передбачає видалення зараженого грунту або використання мастил.

Дезінсекція – це заходи, спрямовані на знищення комах і кліщів. Провадиться механічним або хімічним способом.

Дератизація – це заходи, спрямовані на знищення гризунів. Проводиться механічним або хімічним способами.

Демеркуризація – це заходи, спрямовані на видалення меркуратів (сполук ртуті).

Механічний спосіб здійснюється методом збирання ртуті амальгірованими совками, пластинами, а також вакуумним підсосом (груша з тонким наконечником). Звільнення приміщень від парів ртуті та пилу її сполук здійснюється шляхом провітрення приміщень, обробки поверхностей хімічними демеркуризаторами.

Первинна хімічна демеркуризація здійснюється за допомогою тонко молотої сірки, розчину хлорного заліза, перманганату калію, хлорного вапна, мильно-содового розчину, солі сульфіду натрію.

Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби:

- індивідуальний протихімічний пакет ІПП- 8;

- індивідуальний дегазаційний силікагелевий пакет ІДС;

- індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК – І;

- автомобільний комплект спеціальної обробки ДК – 4;

- авторозливні станції АРС- 12У;

- теплові машини ТМС- 65, ТМ- 59Д;

- димові машини ТДА – М;

- дезінфекційно-душеві установки ДДА- 53А;

- поливо-мийні, підмітально-прибиральні і пожежні машини;

- сільськогосподарські машини для оббризкування рослин;

- бульдозери, скрепери, грейдери та інші.

Розчини, які використовуються для спеціальної обробки:

- мийний порошок СФ-2У – від білого до жовтого кольору, добре розчиняється у воді при t = +10-15 С. Для дезактивації техніки використовується 0,15 % водний розчин СФ-2У;

- порошок СН-50 – суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки використовуються 1 % водний розчин при температурі повітря від 25 до 14 С. Використовують пасти РАС- 1,форетіла лабеміда, мийні засоби – „Новость”, „Лотос”, „Кристал”. У Чорнобилі використовували: сульфазол (СФ-2У) – 0,5 -0,6 %; щавелева кислота – 0,5 -1,5 %; трилон Б – 0,3-0,4 %; глиноділонід – 15-20 %; вода – 77-83 %. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних;

- дихлорамін ДТ-2 (ДХТ-2) – кристалоподібний порошок жовто-білого кольору із запахом хлору. У воді не розчиняється, у дихлоретані розчиняється добре. При додаванні у сухий дихлорамін органічних речовин він самозагорається. Зберігається у фанерних бачках по 40 кг;

- дихлоретан – безколірна (трошки жовта) летуча речовина із запахом спирту. Кипить при +84 С, замерзає при -35 С. У воді не розчиняється, горить чадним полум’ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії на шкіру;

- їдкий натрій (каустична сода)-- топлений моноліт або чешуйки. Гігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше 3 – 5 %) роз’їдає шкірні покрови, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий натрій у герметичних металевих барабанах по 25-100 л.

- моноетамоналамін (технічний) – в’язка рідина (колір жовтий) із слабким аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура замерзання – 30 С, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л;

- двітретіосновна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТС- ГК) – білий сипкий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняться. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефорбованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з оцинкованої сталі по 25 – 50 л;

- хлорне вапно – білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється погано, у органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пошкоджує тканини, руйнує взуття;

- скло натрієве рідке – темно-бура рідина. Використовується для стабілізації водних суспензій ДТС-ГК. Зберігається у металевих бочках по 250 л при температурі повітря від + 5 до -5 С;

- монохлорамін Б – білий (трошки жовтуватий) кристалоподібний порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, негорючий. Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг.

Дегазаційні розчини:

- дегазаційний розчин № 1 є 2 % (за вагою) розчином дихлораміна ДТ-2 у дихлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпрітом. Використовується при температурі повітря до -35 С при нормі витрати 0,5-0,6 л/м². Термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5-7 діб;

- дегазаційний розчин № 2 бш є водним розчином 10 % їдкого натрію і 25 % моноетаноламіна і призначений для дегазації техніки, ЗІЗ, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину – 30 С норма витрати 0,5 – 0,6 л/м². Термін придатності розчину не більше одного року;

- дегазаційний розчин № 2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2 % їдкого натрію, 5 % моноетаноламіна і 20-25% аміачної води. Призначення і норма витрати така сама, що і розчину № 2 бш. Температура замерзання розчину -- 40 С. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20-25 % аміачної води і 5 л моноетаноламіна. Одержаний розчин перемішують 3 хв. Розчин готовий;

- 1 % водна суспензія ДТС-ГК призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпрітом. Використовується при температурі повітря + 5⁰С та вище. Норма витрати 1,5 л/м²;

- водна кашка ДТС-ГК – дві частини ДТС-ГК та одна частина води. Використовується для дегазації металевих та дерев’яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпрітом при температурі повітря не нижче +5⁰С;

- 1%водний розчин порошку СН-50 призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої Х, заманом, іпрітом за допомогою комплекту ДК при температурі повітря від 25 до 40⁰С. У каністру місткістю 20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1-3 хвилини.

Дезінфікуючі речовини і розчини:

- формальдегід – безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді, 35-40 % водний розчин формальдегіду – формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;

- фенол– тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90 %) називається карболовою кислотою. 3-5 % розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Зберігається у металевих у металевих бочках і скляних бутлях;

- крезол – темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу, слабо розчиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;

- лізол–червоно-бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому калійному милі.У воді розчиняється добре.Використовується у вигляді 5% водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках;

- нафтализол– суміш 35 % крезолу і 65% нафтенового мила. 10% водний розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості.

Для дезінфекції об’єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовуються розчини:

- 10% монохлораміна Б і 17- 20% формальдегіда;

- 5% (по вазі) водна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря вище +5⁰С.

Для дезінфекції об’єктів, які заражені вегетативними формами мікробів, використовуються розчини:

- 3-5% формальдегіду;

- 2% монохлораміну;

- 3-5% фенолу;

- 5% крезолу і лізолу;

- 1% водна суспензія ДТС-ГК;

- 2% порошку СН-50;

- 5-10% нафталізолу;

 

Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використо-

вується 20-25% водна суспензія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які утримають 10- 12% активного хлору. Суспензії стабілізуються від випадіння осаду рідким склом (1% від ваги).

Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію.

В умовах мінусових температур використовуються дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (за вагою) розчин монохлораміна Б.

Дезінсекційні речовини:

- гексахлоран;

- хлорофос;

- ацетофес;

- поліхлорпінен;

- вофатокс.

Дератизаційні речовини:

- крисід;

- фосфід цинку;

- миш’яковисті солі;

- вуглекислий барій.

Демеркуризаційні речовини і розчини.

- мильно-содовий розчин (4 % розчин мила в 5% водному розчині соди);

- тонко молота сірка;

- 20% водний розчин хлорного заліза;

- 0,2% водний розчин перманганату калія;

- 20% водний розчин хлорного вапна;

- полі-сульфід натрію (нагрівають 1 кг кристалічного сульфіду натрію до 105⁰С і при перемішуванні поступово додають 100-105 г молотої сірки до отримання однорідної маси, яку потім розчиняють в 10- 12 л води).

]

Питання для самоконтролю

1Дайте визначення спеціальної обробки.

2 Що включає спеціальна обробка?

3 Яка мета санітарної обробки людей?

4 Назвіть види знезараження.

5 Назвіть способи проведення знезараження.

6 Яка мета повної спеціальної обробки?

7 Яка мета часткової спеціальної обробки?