Клас Bangiophyceae

Об'єднує водорості, у яких карпогон позбавлений трихогіни, карпоспори утворюються безпосередньо з зиготи, хлоропласти зірчасті або стрічкоподібні, як правило – з піреноїдом; продуктом асиміляції, крім багрянкового крохмалю, може бути також глікоген; нестатеве розмноження відбувається переважно моноспорами; первинні пори або позбавлені пробок, або мають прості пробки першого чи другого типу; вторинні пори відсутні.

За типами морфологічної будови та розмноженням клас поділяють на 3 порядки – Porphyridiales, Compsogonales та Bangiales.

 

Порядок Порфіридіальні – Porphyridiales

Об'єднує кокоїдні водорості. Типовий представник порядку – Porphyridium.

 

Рід порфіридій – Porphyridium (рис. 49) утворює слизові колонії. Клітини сферичні, з великим центральним хлоропластом, в центрі якого знаходиться піреноїд. Водорість мешкає переважно у прісних водоймах та грунті. Види цього роду (зокрема, Porphyridium purpureum) інтенсивно досліджуються у багатьох лабораторіях, оскільки вважаються перспективними фікотехнологічними об'єктами для промислового культивування з метою отримання фікоколоїдів.

 

Рис. 49. Porphyridium purpureum: А – слизова колонія; Б – окремі клітини

 

Порядок Компсопогональні – Compsopogonales

Включає водорості з гетеротрихальним типом структури. Розмножуються моноспорами, статевий процес невідомий. Компсопогональні водорості мешкають переважно у прісних водоймах тропічного поясу. Типовий представник – Compsopogon.

Рід компсопогон – Compsopogon (рис. 50) завезений в Україну разом з тропічними акваріумними рослинами. Водорість добре відома акваріумістам під назвою "синя борода". Компсопогон розвивається як епіфіт на вищих водних рослинах, переважно – на криптокорінах. Таломи мають вигляд розгалужених кущиків, диференційованих на систему сланких ниток, занурених у тканини рослини, та висхідних одно- та багаторядних ниток. Клітини висхідної частини мають довгі пристінні стрічкоподібні хлоропласти. Окремі клітини після поділу косою перегородкою перетворюються на моноспорангії.

 

Рис. 50. Compsopogon: А – зовнішній вигляд талому; Б – базальна частина талому з ризоїдальними нитками, зануреними у тканини рослини криптокоріни; В – висхідна частина нитки; Г – фрагмент талому (показані клітини, що містять стрічкоподібні хлоропласти, у багаторядній висхідній частині спостерігаються поодинокі моноспорангії, що мають трикутно-заокруглену форму)

 

Порядок Бангіальні – Bangiales

До цього порядку входять водорості, які мають нитчасті, як правило, багаторядні нерозгалужені або пластинчасті таломи. Розмножуються бангіальні моноспорами (у деяких видів – поліспорами) та додатковими "пагонами". Статевий процес відомий, мейоз зиготичний, відбувається одразу ж після запліднення яйцеклітини. Представники порядку живуть переважно у морях. Найбільш поширеними є роди Bangia та Porphyra.

 

Рід бангія – Bangia (рис. 51: А) має багаторядний нитчастий нерозгалужений талом. Розростання бангії на камінні тендітні та слизькі, і нагадують червону повсть. До субстрату водорість прикріплюється ризоїдальними відростками. У верхівковій частині талому розвиваються моноспорангії, сперматангії та карпогони. В вегетативних клітинах бангії добре помітно один або два великих центральних зірчастих хлоропласти з голим піреноїдом.

 

Рис. 51. Бангіальні водорості: А – Bangia; Б – Porphyra: 1 – базальна частина талому з ризоїдами; 2 – середня багаторядна частина талому; 3 – поперечний зріз через талом в зоні розвитку моноспорангіїв; 4 – зовнішній вигляд талому; 5-7 – поперечний зріз через пластину в зоні карпогонів (5), сперматангіїв (6) та карпоспорангіїв (7)

 

Рід порфіра – Porphyra (рис. 51: Б). Водорість має вигляд платівки рожево-пурпурного кольору з гладенькими або хвилястими краями, яка має розміри від п'яти до кількох десятків сантиметрів завдовжки та до 10-20 см завширшки. Платівка складається з одного-двох шарів клітин, і за допомогою коротенького черешка та підошви прикріплюється до підводних субстратів. Клітини, подібно до бангії, містять один або два зірчастих хлоропласти з піреноїдом.

Нестатеве розмноження відбувається за допомогою моноспор або поліспор. При статевому розмноженні карпогони та сперматангії розвиваються з вегетативних клітин, розміщених по краям платівки. У деяких видів карпогони розвивають коротку зачаткову трихогіну, яка має вигляд невеличкого сосочка.

Види цього роду поширені як у північних, так і в південних морях (зокрема, в Чорному морі), населяючи літораль та сублітораль. Живуть у прикріпленому стані на камінні, скелях, таломах великих морських водоростей. В Чорному морі порфіра вегетує з листопада по травень.

Порфіра є їстівною водорістю (це відображено у її народній назві – червоний морський салат), і введена у промислову аквакультуру. Зокрема, порфіру вирощують у Чорному морі на спеціальних морських фермах. Червоний морський салат вважається делікатесом, смак якого обумовлюють вільні амінокислоти та ізофлоризиди.