Страхування та страховий ринок

Тема

Страхування та страховий ринок

 

 

Мета:вивчити сутність, принципи, види та роль страхування.

Актуальність: в умовах ринкових відносин у зв’язку з ускладненням відносин суб’єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві наростає.

Студент повинен знати:основні вимоги та положення здійснення страхових операцій.

Студент повинен вміти: характеризувати види страхових операцій

Ключові слова та терміни: франшиза, галузі страхування, особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, перестрахування, співстрахування.

Міжпредметна інтеграція: страхова справа, фінанси підприємств,

План

1. Сутність страхування та принципи здійснення страхових операцій.

2. Види страхування

3. Системи страхування.

Самостійна робота

Перестрахування та співстрахування

План.

1. Сутність перестрахування

2. Спільні та відмінні риси перестрахування та співстрахування.

Семінарське заняття

Страхування – важливий економічний важіль стабілізації ринкової економіки

План

Сутність, принципи, види та роль страхування.

Страховий ринок та державне регулювання.

Доходи та витрати страховика.

Страхова послуга та й особливості її реалізації.

Теми рефератів

1. Класифікація економічних ризиків та їх місце у страхуванні.

2. Страхування — важливий економічний важіль стабілі­зації ринкової економіки.

3. Основні сфери впливу розвитку страхування на соціально-економічний стан суспільства.

4. Економічний зміст страхування відповідальності та на­прямки його розвитку в умовах ринку.

5. Фінансові механізми стабілізації й розвитку страхової справи в Україні.

Література.

1. Базилевич В.Д., Базилевич К. С. Страхова справа. 3-тє вид. – К.:Товариство «Знання», КОО, 2003.

2. Вовчак О. Д., Страхування: Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ-2000», 2004.-с.17-45.

 

12.1. Сутність, принципи, види та роль страхування ',

В умовах ринкових відносин у зв'язку з ускладненням відносин суб'єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості суспільстві наростає. Як наслідок, виникає об'єктивна потреба у страхуванні як ефективному засобі забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання і життєдіяльності людей у разі збитків від ризикових обставин, зумовлених природними явищами (стихійними лихами) та нещасними випадками, що загрожують життю, здоров'ю та майну людини.

У Законі України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 № 2745-ІІІ зазначено, що страхування — це вид цивільно- правових відносин із захисту майнових інтересів громади (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи ЧИЯ ним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особам страхових платежів (внесків, страхових премій).

Сутність і зміст страхової діяльності розкривають через функції:

— ризикову (відшкодування), тобто матеріальна відповідальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику;

— заощадження засобів (накопичувальну), застосовуване в) окремими видами особистого страхуванні (життя, пенсій) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору;

— попереджувальну (превентивну), тобто фінансування за­ходів для зменшення наслідків страхових подій;

— контрольну (державний нагляд та внутрішній аудит);

— ціноутворення (тарифікація).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяль­ності, такі:

1) вільний вибір страхувальником страховика, а страхови­ком — виду страхування;

2) страховий ризик — потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

3) страховий інтерес страхувальника і страховика як закон­ні вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об'єк­та страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

4) максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання повної інформації з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі вико­нання;

5) страхове відшкодування на рівні збитку, тобто виплати не повинні приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випад­ком, що відбувся;

6) застереження, тобто включення до договору страхуван­ня особливих клаузул. Франшиза — позначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком;

7) суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компен­сації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

8) диверсифікованість, тобто законодавча можливість роз­ширення ділової активності страховиків за рамками основної діяльності.

Відповідно до названих критеріїв (якісних ознак) методо­логія передбачає класифікацію страхування за такими озна­ками:

— за історичною ознакою, що передбачає виділення етапів («полюції законодавства зі страхування:

 

а) до 1993 р., тобто вихід України із системи Держстраху; СРСР;

б) 1993—1996 рр. — початок формування національної си­стеми страхування незалежної України в умовах різноманіт­них організаційних форм страхування (від прийняття Декре­ту Кабінету Міністрів України "Про страхування");

в) з 1996 р. — зміцнення фінансових основ діяльності стра­хових компаній (після затвердження Закону України "Пре страхування");

— за економічними ознаками:

а) залежно від спеціалізації страховика (страхування жит­тя і ризикове страхування);

б) за об'єктами страхування (особисте та майнове страху­вання, страхування відповідальності);

в) за родом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики);

г) за статусом страхування (захист інтересів громадян — фізичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності — юри­дичних осіб);

д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне)^

— за юридичними ознаками:

а) за ліцензованими видами страхування;

б) за формами проведення страхування (добровільне, обов'язкове).

Обов'язкова форма страхування здійснюється за таким ознаками:

1) установлення законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, норми страхового забезпечення» порядок установлення тарифних ставок; надане право їх ди­ференціації на місцях: періодичність внесення страхових пла­тежів);

2) суцільне охоплення зазначених у Законі України "Про страхування" об'єктів після щорічної їх перереєстрації, нара­хування страхових платежів і стягнення у встановлений строк}

3) автоматичність — поширення на об'єкти, зазначені у згаданому вище законі;

4) здійснення незалежно від внесення страхових платежі! (стягнення внесків зі страхувальника здійснюється аж до судо­вого порядку, а у випадку або втрати, або ушкодження застрахованого майна, не оплачуваного страховими внесками, стра­хове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами, а на не внесені в строк стра­хові платежі нараховується пеня);

5) безстроковість, тобто дія протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном;

6) нормування страхового забезпечення для спрощення стра­хової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і поря­док його здіснення визначаються правилами страхування кон­кретного страховика, що встановлюються ним самостійно від­повідно до вимог законодавства; конкретні умови визначають­ся безпосередньо при укладанні договору страхування.

 

3. В організації страхового забезпечення, яке визначає обсяг відпо­відальності страховика і включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі настання страхових випадків, розрізняють декілька систем страхування:

> пропорційної відповідальності;

> першого ризику;

> "дробової частки";

> за відновною вартістю;

> граничного страхового забезпечення.

1. Страхування за системою пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення, за якою передбачається виплата страхового відшкодування у наперед фіксованій частці (пропорції"). Страхове відшкодування виплачується у розмірі тієї частини збитку, в якій страхова сума складає пропорцію по відношенню до оцінки

об'єкта страхування і розраховується за формулою:

де С - страхове відшкодування, грош.один.;

S - страхова сума за угодою, грош.один.;

Ц - вартісна оцінка об'єкта страхування, грош.один.;

З - фактична сума збитків, грош.один.

Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 50% від вартості об'єкта страхування, то і страхове відшкодування складає 50% від фактичної суми збитку. Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Вказана доля страхувальника (тобто не відшкодована страховиком частина збитку - в нашому прикладі 50%) у покритті збитку називається франшизою або власним утриманням страхувальника. При цьому рівень відповідальності страховика у відшкодуванні збитків страхувальника настільки вищий, наскільки менша різниця між вартісною оцінкою об'єкту страхування і страховою сумою.

2. Страхування за системою першого ризику- організаційна форма страхового забезпечення, що передбачає виплату страхового відшко­дування в розмірі фактичного збитку, але не більше наперед визначеної сторонами страхової суми. Під "першим ризиком" в даному випадку розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються в повному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшко­довуються.

3. Страхування за системою "дробової частки"; - організаційна форма страхового забезпечення, яка передбачає відшкодування тільки частки вартості об'єкта страхування, яка приймається за оціночну вар­тість майна. Якщо оціночна вартість відповідає дійсній, то тоді система страхування "за дробовою часткою" відповідає системі страхування за першим ризиком.

4. Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування збитків проходить за ціною нового майна аналогічного виду і призначення. Знос майна не враховується, тобто діє принцип "нове взамін старого". Така система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. Разом з тим для підвищення відповідальності страху­вальника за збереження об'єктів страхування, як правило, практикується розподіл відповідальності між страховиком і страхувальником у покритті збитків через франшизу.

5. Система граничного страхового забезпечення передбачає, що відшкодування збитків проходить за різницею між завчасно встановленою межею (лімітом) і досягнутим рівнем доходу (прибутку). Якщо у зв'язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника виявився нижче визначеної межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим доходом. Найчастіше така система використовується при страхуванні прибутків та інших фінансових ризиків.

Страхова франшиза - визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком, або це - доля страхувальника у покритті збитку. Встановлюється у відсотках від страхової суми або у фіксованій грошовій сумі.

Завдяки її застосуванню досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Звільнення страховика від виплати незначного збитку у розмірі чинної франшизи дає йому змогу зробити простішим і дешевшим порядок відшкодування збитків, і відповідно, знизити тарифні ставки. Разом з тим страхувальники зацікавлені у вжитті превентивних заходів щодо збереження майна, здоров"я або зниження ризику відповідальності перед третіми особами, оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника.

Розрізняють: умовну (або інтегральну) і безумовну (або ексцедентну) франшизу.

· Умовна франшиза - оговорена в договорі страхування частина збитків, яка не підлягає відшкодуванню страховиком у випадках, коли розмір збитків знаходиться у межах встановленої франшизи. Якщо ж сума збитків перевищує франшизу, то вони відшкодовуються страхо­виком у повному обсязі. Використання страховиком умовної франшизи має за мету відмежуватись від дрібних, та таких, що часто виникають (повторюваних) збитків. Найчастіше умовна франшиза використовується в особистому страхуванні. Так, страховики в правилах страхування можуть визначати кількість днів хвороби, за які не передбачається страхова виплата. Якщо ж застрахований перебував на лікарняному довше, то допомога виплачується за весь період непрацездатності.

· Безумовна франшиза - це оговорена в договорі страхування частина збитків, яка вираховується у всіх випадках із зобов'язань страховика, тобто не підлягає поверненню страхувальникові при виплатах страхових відшкодувань. В даному випадку відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи. Використання безумовної франшизи поширено при страхуванні автотранспорту та інших.

 

Питання для самоконтролю.

1.Дайте визначення страхування, як економічної категорії.

2.Назвіть суб’єктів та об’єктів страхування.

3. Перерахуйте та охарактеризуйте системи страхування.

4. Що таке франшиза?

5. Які ви знаєте види франшизи?

 

 

Тема

Страхування та страховий ринок

 

 

Мета:вивчити сутність, принципи, види та роль страхування.

Актуальність: в умовах ринкових відносин у зв’язку з ускладненням відносин суб’єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві наростає.

Студент повинен знати:основні вимоги та положення здійснення страхових операцій.

Студент повинен вміти: характеризувати види страхових операцій

Ключові слова та терміни: франшиза, галузі страхування, особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, перестрахування, співстрахування.

Міжпредметна інтеграція: страхова справа, фінанси підприємств.

 

План

1. Страховий ринок.

2. Галузі страхування.

3. Доходи та витрати страховика.

Самостійна робота

Державне регулювання страхової діяльності.

План.

1. Мета та значення державного регулювання страхової діяльності

2. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні

3. Ліцензування страхової діяльності та контроль за її проведенням.

 

Семінарське заняття

Страхування – важливий економічний важіль стабілізації ринкової економіки

План

1. Сутність, принципи, види та роль страхування.

2. Страховий ринок та державне регулювання.

3. Доходи та витрати страховика.

4. Страхова послуга та й особливості її реалізації.

Теми рефератів

1. Економічний зміст страхування відповідальності та на­прямки його розвитку в умовах ринку.

2. Фінансові механізми стабілізації й розвитку страхової справи в Україні.

 

Література.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К. С. Страхова справа. 3-тє вид. – К.:Товариство «Знання», КОО, 2003.

4. Вовчак О. Д., Страхування: Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ-2000», 2004.-с.17-45.

 

1.Страховий ринок — це особливе соціально-економічне се­редовище, частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі- продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктура й конку­ренція.

Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові ком­панії), які надають страхові послуги, і страхувальники — спо­живачі цих послуг. Прямими посередниками у проведенні страхування є страхові агенти і страхові брокери, непрямими — оцінювачі ризику (актуарії та сюрвейєри) і оцінювачі збитку (аварійні комісари та диспашери).

Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена суспільними потребами у страхових послу­гах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та роз­поділ страхового фонду з метою страхового захисту суспіль­ства (громадян) і суб'єктів господарювання.

Страхові компанії становлять основу інституційної та територіальної структури страхового ринку.

На особливу увагу заслуговує розгляд питань щодо створення, функціонування, реорганізації та ліквідації страхової компанії в Україні.

Основними підходами, що допоможуть вивчити процес створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних етапів:

— реєстрація страховика як юридичної особи;

— надання цій юридичній особі статусу страховика.

Вивчаючи питання функціонування страхової компанії, необхідно визначити, якими видами діяльності може займатися страховик, у чому полягає їх сутність. Треба також визначити сутність стратегії страхової компанії, значення бізнес-план для ефективної реалізації стратегії страховика.

Страхові компанії при формуванні своїх організаційних структур використовують такі принципи:

1) лінійного підпорядкування — вищі керівники мають пра­во давати розпорядження нижчим співробітникам з усіх питань, що виникають;

2) функціонального підпорядкування — право давати розпорядження, пов'язане з виконанням конкретних функцій незалежно від того, хто їх виконує;

3) лінійно-штабного підпорядкування — виконання консультаційних функцій у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Задля реалізації економічних і соціальних інтересів держави та дієвості механізму соціального гарантування виникав необхідність державного регулювання страхової діяльності.

Усі правові відносини, пов'язані з проведенням страхування, можна поділити на дві групи:

— правовідносини, які виникають у зв'язку з організацією страхової справи, що регулюють діяльність страховиків, їх взаємозв'язок з бюджетом, банками, органами державного управління;

— правовідносини, що регулюють процес формування Ті використання страхового фонду при особистому, майновому страхуванні та страхуванні відповідальності.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття законів та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямами

Система правового регулювання страхової діяльності вклю­чає норми, що визначені:

1) Конституцією України;

2) міжнародними угодами зі страхування, що були підпи­сані та ратифіковані Україною;

3) Цивільним кодексом України;

4) законами та постановами Верховної Ради України, зокре­ма Законом "Про страхування";

5) указами та розпорядженнями Президента України;

6) декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

7) нормативними актами (інструкціями, методиками, по­ложеннями, наказами), що прийняті міністерствами, відом­ствами та центральними органами виконавчої влади і зареєст­ровані в Міністерстві юстиції України;

8) нормативними актами органу, що згідно із законодав­ством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

9) нормативними актами органів місцевої виконавчої вла­ди у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішеннями Прези­дента або Кабінету Міністрів України.

Поетапне входження України до міжнародного страхового ринку, передбачає вступ до міжнародних організацій, діяль­ність яких пов'язана зі страхуванням; удосконалення поряд­ку оподаткування страхової діяльності; визначення вимог до порядку створення та діяльності страхових організацій; роз­виток інфраструктури страхового ринку; розроблення систе­ми поступової адаптації національного законодавства до ви­мог європейських директив із питань страхування.

 

2.Галузі страхування

Особисте страхування — це страхування майнових інте­ресів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника чи застрахованої особи.

У межах особистого страхування здійснюються страхуван­ня життя та пенсій, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.

 

Принциповими особливостями страхування життя і пен­сій та відмінністю цієї галузі особистого страхування від інших видів ризикового страхування є:

— ощадний характер договору страхування, тобто передба­чається повне повернення засобів страхувальнику з нарахова­ними процентами щодо закінчення терміну дії договору;

— термін дії договору — довгостроковий;

— страхові премії сплачуються разово чи періодично з та­ким розрахунком, щоб загальна сума цих внесків дорівнювала: страховій сумі.

Страховими випадками страхування життя є смерть, доживання та додаткові випадки, пов'язані зі шкодою для здоров'я в період договору.

До видів страхування життя і пенсій відносять змішане страхування життя, страхування дітей, шлюбне страхування та страхування додаткових пенсій. Світова практика страхування життя передбачає страхування капіталу і страхуванню рент.

Страховими випадками при страхуванні від нещасних випадків є смерть (загибель) застрахованої особи та одержання травми чи порушення здоров'я.

Обов'язкова форма цього виду страхування охоплює державних службовців, пасажирів та працівників транспорту і людей, що виконують небезпечні роботи.

Перелік послуг за типом "стандарт" при медичному страхуванні передбачає медобслуговування, щоденне обслуговування та медичний контроль, медичну евакуацію, репатріацію тіла, виплати компенсацій спадкоємцям.

Об'єктами майнового страхування є будівлі, споруди передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засоби, устаткування, об'єкти незавершеного будівництва, інвен­тар, готова продукція, сировина, матеріали тощо.

Підприємство має право провести вибіркове страхування (за повною вартістю частини майна). Окремо від власного майна страхують основні фонди, передані в оренду.

Не приймають на страхування готівкові гроші, цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські та інші документи,дорогоцінні метали, технічні носії інформації; майно, що є в застрахованому приміщенні, яке не належить страхувальнику; майно в аварійному стані або таке, що знаходиться в зоні стихійного лиха.

При здійсненні майнового страхування не підлягають від­шкодуванню збитки, що виникають у результаті процесів, яких не можна уникнути; якщо не вжито відповідних заходів для порятунку майна; у разі крадіжки майна (якщо цей факт не підтверджений відповідними правоохоронними органами).

У майновому страхуванні виділяють також страхування технічних ризиків, що передбачає страхування машин, елек­тронних пристроїв, монтажних ризиків та всіх ризиків будівельних підприємств.

Страхування відповідальності — це галузь страхування, и якій об'єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми фізичними і юридичними особами, що можуть зазна­ти збитків унаслідок яких-небудь дій чи бездіяльності страху­вальника.

Необхідність упровадження такого страхування зумовлена Інтересами з боку суспільства, інтересами страхової компанії, Інтересами страхувальника, інтересами потерпілих (третіх осіб).

Особливості страхування відповідальності такі:

— третьою стороною є будь-які не визначені наперед особи;

— попередньо не встановлюються страхові суми.

У цій галузі страхування розрізняють відповідальність влас­ників транспортних засобів; професійну відповідальність; ад­міністративну відповідальність.

Страховими випадками при страхуванні відповідальності є неуважність, недбалість, некваліфіковане виконання обов'язків; навмисні дії, що встановлюється тільки судом.