Суб’єкти фінансового ринкуСуб’єктами, тобто учасниками фінансового ринку можуть бути: трудові колективи, юридичні особи усіх форм власності, держава, групи громадян (партнерів) і дієздатні фізичні особи. Класифікація суб’єктів фінансового ринку є досить складною і не завжди точно визначеною. Найбільш узагальнено класифікувати суб’єктів фінансового ринку можна за формою: - домогосподарства (населення); - суб’єкти господарювання (інститути позафінансової сфери); - держава. Одним із надзвичайно важливих суб’єктів фінансового ринку є домогосподарство. Саме домогосподарства перетворюють частину свого невикористаного доходу на заощадження і за наявності відповідного фінансового механізму вони можуть бути потужним джерелом економічного зростання країни. Заощадження населення здійснюються у формі накопичень у вигляді готівкових грошей чи вкладів в ощадних банках або для придбання цінних паперів. До 70% населення країн з розвиненою ринковою економікою вкладають кошти у різноманітні фінансові активи. Населення цих країн може отримувати довгострокові кредити на придбання житла та інші цілі. В Україні практично немає довгострокового кредитування населення банківськими установами, лише близько 5% населення займається інвестуванням у цінні папери. Це свідчить про тривалий перехідний період з нестабільним та недостатньо розвиненим фінансовим ринком. Інститути позафінансової сфери (суб’єкти господарювання) – юридичні особи, що є резидентами певної держави і займаються виробництвом товарів та наданням послуг. Разом з іноземними учасниками ринку вони можуть бути або інвесторами, або емітентами, що розміщують власні фінансові активи на фінансовому ринку. До їх складу належать промислові та сільськогосподарські підприємства, орендні підприємства, малі підприємства, кооперативи, фермерські господарства, корпорації, асоціації, консорціуми, спільні підприємства, установи, організації тощо. Для нефінансових інститутів основним джерелом фінансування їх діяльності, як правило, є банківські кредити, інші види позик, облігації та акції. Вітчизняні підприємницькі структури поки що мають обмежені можливості щодо залучення коштів на міжнародному ринку. На національному ринку вони, як правило, виступають позичальниками на кредитному ринку, а також емітентами акцій та векселів. Корпоративні облігації використовуються досить мало. Активним учасником фінансового ринку є держава. На практиці часто складається така фінансова ситуація коли державні витрати перевищують державні доходи, тобто має місце бюджетний дефіцит. Він може покриватися за рахунок позик, що здійснюються на фінансовому ринку. Такі позики реалізуються шляхом продажу державою урядових облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо підприємствам і домогосподарствам. Тобто на фінансовому ринку держава, в основному, є позичальником, розміщуючи на внутрішньому і зовнішньому ринках свої боргові зобов’язання. Коли у держави виникає надлишок фінансових ресурсів, вона може бути інвестором на фінансовому ринку, здійснюючи фінансову підтримку певних суб’єктів господарювання. Також держава виконує дуже важливу функцію - регулювання фінансового ринку. Вона впливає на поведінку учасників ринку за допомогою відповідних законів та нормативних актів і спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі. Класифікація суб’єктів фінансового ринку здійснюється також залежно від функцій які вони виконують. Професійних учасників фінансового ринку в залежності від принципових форм укладання ними угод поділяють на три групи: - продавці і покупці фінансових активів (послуг); - фінансові посередники; - інститути інфраструктури фінансового ринку. Основні функції у проведенні фінансових операцій на фінансовому ринку здійснюють продавці і покупці фінансових активів (послуг), які становлять групу прямих учасників фінансового ринку. На ринку позикових капіталів основними видами прямих учасників фінансових операцій є: - кредитори. Вони є суб’єктами фінансового ринку, які надають позику в тимчасове користування під певний відсоток. Кредиторами на фінансовому ринку можуть бути: держава (при здійсненні цільового кредитування підприємств за рахунок бюджетів та державних цільових фондів); банківські установи; небанківські кредитно-фінансові установи; - позичальники. Це ті суб’єкти фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка (держава, банківські установи, підприємства, населення). На ринку цінних паперів основними прямими учасниками фінансових операцій є: - емітенти, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти є виключно продавцями цінних паперів із зобов’язанням виконувати всі вимоги, що випливають з умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава, в особі виконавчих органів державної влади та місцевого самоврядування, і юридичні особи, створені, як правило, в формі акціонерних товариств. Також, на національному фінансовому ринку можуть обертатися цінні папери, емітовані нерезидентами; - інвестори, які, з метою отримання доходу, вкладають свої кошти в різноманітні види цінних паперів. Такий дохід інвесторів формується за рахунок отримання ними відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів. Класифікація інвесторів здійснюється в залежності від їх статусу, мети інвестування і резиденства. За статусом інвесторів поділяють на інституціональних інвесторів, які представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами, і на індивідуальних інвесторів, котрі представлені окремими підприємствами і фізичними особами. За метою інвестування виділяють стратегічних інвесторів, які купують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством, і портфельних інвесторів, котрі купують цінні папери для отримання доходу. За належністю до резидентів на національному фінансовому ринку розрізняють вітчизняних та іноземних інвесторів. На валютному ринку основними учасниками валютних операцій є: - продавці валюти. Ними можуть бути: держава, яка через уповноважені органи реалізує на ринку частину валютних резервів; комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення валютних операцій; підприємства, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність і реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію, а також фізичні особи, які реалізують через мережу обмінних валютних пунктів наявну в них валюту; - покупці валюти. Ними можуть бути ті самі суб’єкти, що й продавці валюти. На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) і дорогоцінного каміння основними прямими учасниками фінансових операцій є: - продавці дорогоцінних металів та каміння. Ними можуть бути: держава, реалізуючи частину свого золотого запасу; банківські установи, що реалізують частину своїх золотих авуарів (резервів); юридичні та фізичні особи при необхідності реінвестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид активів (засобів тезаврації); - покупці дорогоцінних металів і каміння. Ними можуть бути ті самі суб’єкти, що і продавці дорогоцінного металу і каміння, але за відповідного нормативно-правового регулювання їх складу. Особливістю фінансового ринку є те, що участь в його роботі беруть фінансові посередники. Фінансові посередники надають багато послуг учасникам фінансового ринку. По - перше, сприяють зменшенню вартості операцій при одночасному зростанні їх кількості. По-друге, об’єднують заощадження своїх клієнтів для великих інвестицій на первинному ринку. По-третє, диверсифікують ризик, що важко зробити окремим власникам заощаджень самостійно. По-четверте, трансформують термін цінного первинного паперу в різні терміни погашення непрямих зобов’язань. Останні можуть бути привабливішими для кінцевого кредитора. Фінансові посередники при обслуговуванні учасників ринку можуть надавати або лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їхню роль на ринку (страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми), або надавати широкий спектр фінансових послуг (наприклад, банківські установи).
|
