Концепції виникнення суспільства

Найчастіше суспільство визначається в соціології як системно організована сукупність всіх форм і способів взаємодії і об´єднання, що породжується цілеспрямованою діяльністю великих груп людей. У такому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природних явищ.

Неоднозначність трактування поняття "суспільство" призвела до розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства: натуралістичних, ідеалістичних, методологічного індивідуалізму [17, с. 54].

Для натуралістичних концепцій характерним є розгляд суспільства, як продовження закономірностей природи, Космосу. Суспільно-історичні зміни і відмінні риси того чи іншого суспільства пояснюються географічним середовищем, природно-кліматичними характеристиками, специфікою людини як природної істоти, її генетичними, расовими, статевими особливостями.

Ідеалістичні концепції спрямовані на аналіз проявів людського життя. їх зміст полягає у тому, що сутність зв´язків, котрі об´єднують людей в єдине ціле, знаходять в релігійних віруваннях, в міфах, в ідеях. Тобто єдиним основним фактором соціального життя виявляються суто духовні мотиви.

Третій підхід щодо пояснення суспільного життя не заперечує ні наявність певних природних передумов людського існування, ні роль духовно-ідеологічних факторів, але основну увагу приділяє аналізу міжлюдських зв´язків, котрі мають, згідно цьому підходові, визначальний характер в системі соціальних закономірностей. Представники даного підходу ставлять перед собою проблему: чи суспільство виникає з індивідуальної взаємодії, чи індивід — похідне від суспільства? Ця проблема має в соціальній думці два протилежні вирішення. В одних теоріях визначається первинність індивідуального початку в суспільстві (М. Вебер, Т. Парсонс, П. Сорокін), а інших вихідними є надіндивідуальні соціальні структури (К. Маркс, Е. Дюркгейм).

Намагаючись об´єднати ці два підходи до суспільства, з´явилася доктрина, що отримала назву методологічного індивідуалізму, яка розглядає взаємодію індивідів як вихідну основу соціальної організації. її розвинули М. Вебер, Т. Парсонс, Дж. Мід, Г. Блумер.

Різними є погляди і на причини та процес виникнення суспільства, які зводяться до наступних концепцій: інструментальної, сексуальної, кратичної, тендерної та семантичної [14, с. 120].

Згідно з інструментальною концепцією основним чинником зародження суспільства є винахід людиною знарядь праці, завдяки яким вона навчилась працювати, покращувати свій добробут. Це зумовило дрібнення родової общини, суспільний розподіл праці, майнову та соціальну нерівність. Тоді з´явилась і почала розвиватись соціальна організація.

Сексуальна концепція звертає увагу на еволюцію шлюбно-сімейних відносин. На ранніх етапах історії міжстатеві відносини регулювалися переважно біологічними чинниками. Це надавало процесу народження позаконтрольності та загрожувало існуванню групи, оскільки такі відносини не передбачали ні прав, ні обов´язків, ні взаємної відповідальності. Не існувало також ніякої особливої організації по вихованню дітей. Тому природна необхідність контролю над народжуваністю зумовила формування родин, виникнення норм, які регулювали сексуальні та інші відносини в угрупуванні. Згодом з´являється постійний господарський осередок — община, до якої входили чоловіки зі своїми жінками і дітьми. Шлюб став союзом між чоловіком і жінкою, мета якого — забезпечити утримання та виховання дітей жінки. З виникненням парного шлюбу статеві відносини між партнерами були обмежені не лише соціально, тобто моральними нормами, а й соціально-економічно. Саме постійний розвиток регулюючих норм стимулював еволюцію общин, зумовивши з часом виникнення соціальної організації.

Кратична концепція заснована на аналізі причин появи влади та владних відносин, розподілу угрупування на еліту та підлеглих. Навчившись панувати, лідери почали утверджувати систему правил шанування вождя, передачі влади, розподілу привілеїв серед інших членів угрупування. Такі відносини стали основними для соціальної організації та забезпечили подальший її розвиток.

Тендерна концепція заснована на аналізі розподілу соціальних ролей між чоловіками та жінками. Оскільки жінка виконує репродуктивні функції, то вона є незаміннішою за чоловіка у суспільстві. Однак, чоловіків таке становище не задовольняло і тому вони на противагу жіночій "монополії відтворення" створили власну "монополію на встановлення порядку". А коли чоловіки почали домовлятися про розподіл жінок, виникла соціальна організація.

Семантична концепція звертає увагу на особливості становлення у людини основних психічних процесів, зокрема, мови, пам´яті, мислення. Розвиток останніх дозволив людині, яка є досить вразливою біологічною істотою, перейти із біологічного поля свого існування у соціальне.