Циліндричні фрикційні передачі
На рис, 31.4 наведено схему фрикційної передачі з циліндричними котками. Величина сили притискання, потрібна для забезпечення сили тертя між котками, створюється за допомогою пружин. Кінематика передачі, Під час роботи фрикційних передач неминуче відносне ковзання поверхонь котків і в зв'язку з цим відставання веденого котка від ведучого. Тому в передачах з циліндричними котками передаточне число визначають за формулою и = п1Іп2 = D2/[D1(1 — ε)], де ε — коефіцієнт ковзання, який залежить від матеріалу котків і умов мащення. Для передач, які працюють насухо, ε = 1,01 — 0,02, а з мастилом — ε = 0,03 ÷0,05. Величину коефіцієнта ковзання можна обчислити за формулою ε = (υ1 – υ2)/υ1, де υ1 і υ2 — колові швидкості на периферії ведучого і веденого котків. Сила притискання котків. Якщо позначити через f коефіцієнт тертя ковзання між котками фрикційної передачі, притиснутими один до одного.
можна записати в такому вигляді: kР = f*Q, звідки Q = k*P/f, де k — коефіцієнт запасу зчеплення, k = 1,25 ÷3; f = 0,04 ~- 0,05 — сталь по сталі або чавуну з мастилом; f = 0,1 -~ 0,15 — сталь по сталі або чавуну насухо; f = 0,2 ÷0,3 — сталь або чавун по текстоліту насухо. Колову силу Р знаходять за заданим моментом T1 на ведучому котку: Р = 2Т1/D1. Щоб зменшити силу Q притискання котків, треба брати матеріали з найбільшими коефіцієнтами тертя, маючи при цьому на увазі, що при коловій швидкості υ > 7 м/с робота насухо недопустима через швидке спрацьовування робочих поверхонь котків. ККД циліндричної передачі η = 0,80 ÷ 0,95. Розрахунок передачі на контактну витривалість (для металевих і текстолітових котків). Котки контактують по вузькій площадці (рис. 31.5),, розміщеній уздовж твірної робочої поверхні котків. Коли розміри площадки контакту малі порівняно з розмірами самих котків, то при значній силі притискання виникають великі контактні напруги. Як було показано в розд. XXVII, величина контактних напруг залежить від величини
σн = 0,418 де q = Q/Ь — навантаження на одиницю довжини контактної лінії, Q- сила притискання котків; Ь — довжина лінії контакту (ширина котків); Езв = 2Е1Е2/(Е1 + Е2) — зведений модуль пружності матеріалу обох котків; р3в — зведений радіус кривизни котків. Визначивши зведений радіус кривизни через радіуси котків R1 і R2 або через діаметр ведучого котка D1 і передаточне число и, дістанемо ρзв = (R1R2)/(R1 + R2) = R1*и*R1/R1+u*R1)=R1*u/(1+u)=D1*u/2(1+u) Позначимо міжосьову відстань а. Тоді а = (D1 + D2)/2 =D1 (u + 1)/2, звідки D1 = 2а/(u+1) Після підстановки значення D1 у вираз для ρзв і у формулу для Q (див. с. 255), в якій силу Р визначимо через момент Т1, дістанемо: ρзв = аи/(и + 1)2; Q = kТ1 (и + 1)/(fа). Ввівши знайдені вирази в рівняння (31.2), дістанемо σн = 0,418 де T1—обертаючий момент на ведучому валу; [σн\ —допустима кон тактна напруга. У такому вигляді формулу (31.3) використовують для перевірних розрахунків діючої передачі за певних значень а і b. П р о є к т н и м розрахунком визначають міжосьову відстань а. Замінимо у формулі (31.3) фактичну контактну напругу σн допустимою напругою [σH]. Щоб позбутися зайвої невідомої, ширину котків b визначимо через а: b = Розв'язуючи рівність (31.3) відносно міжосьової відстані а, дістаємо
а=(u+1) де ψа = b/а — коефіцієнт ширини котка, його беруть
Коефіцієнт запасу зчеплення k треба брати: для силових передач 1,25—1,5 для кінематичних передач (у приладах) 2,5—3,0 Інші розміри котків визначають за формулами: діаметри D1 = 2а (и + 1) і D2 = D1и (1 — ε); ширина b = ψаа. Допустимі контактні напруги [σн\ встановлюють залежно від матеріалів котків, твердості робочих поверхонь і умов роботи передачі: для загартованих до високої твердості стальних котків, якщо вони працюють без мащення, [σн] = 600 4- 800 МПа; для стальних котків, якщо вони працюють у маслі [σн] = (2,45 ÷2,95) НВ, МПа (для загартованих сталей—більші значення, для незагартованих — менші); ;іля чавунних котків [σн1 ≈;1,5 σтм; для текстолітових котків [σн] = 100 ÷120 МПа. Передаточне число и для однієї пари котків можна брати: силові передачі ≤ 7 передачі приладів ≤25
|