ГМІІ 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

тшу обігу беруть участь чеки, кредитні/дебетові картки, векселі (у країнах, де національним законодавством їх допущено до без­готівкового обігу) тощо. У світі наявна тенденція до поступової заміни готівкових грошей безготівковими. Чимало для цього робиться і в Україні. Останніми десятиріччями відбувається ста­новлення нових грошей - електронних, рух яких регулюється завдяки комп'ютерним програмам та командам¹.

Широкого вжитку набув і термін «світові», або «міжнарод­ні», гроші — тобто гроші, що використовуються загалом у світі або великими групами держав для операцій із купівлі-продажу товарів та послуг. Вони є загальним міжнародним платіжним засобом і виконують усі функції, притаманні грошам. Найпо­ширеніші світові гроші — долари, євро, ієни. Більшість держав намагаються тримати частку своїх резервів у тих іноземних ва­лютах, що належать до світових грошей.

Кредитні, або банківські, гроші — це гроші, що зберігаються на рахунках у банках та використовуються останніми в обігу до по­вернення вкладникам (фізичним та юридичним особам). Вклади (ст|)окові, ощадні), а також деякі цінні папери (зокрема, державні та муніципальні облігації) є потенційними платіжними засобами.

Випуск (емісія) у готівковий обіг грошових знаків у вигляді паперових банкнот, монет, казначейських білетів, деномінація грошових знаків, проведення грошових реформ, провадження грошово-кредитної політики є функцією держави (що реалізу­ється переважно центральними банками) і становить невід'ємну складову національного суверенітету будь-якої країни. В Украї­ні, зокрема, цю функцію відповідно до статей 99 та 100 Консти­туції закріплено за Національним банком України.

У свою чергу, фінанси, як і гроші, є історичною категорією. Вони виникли ще за часів рабовласницького суспільства в умо­вах товарно-грошових відносин під впливом зміни функцій та потреб держави. Так, у V—IV ст. до н. є. у зв'язку з бурхливим розвитком грецької, а пізніше, у II ст. до н. є. — римської торгівлі, фіпапсово-грошові системи цих країн сповна виконували свої функції у зовнішньоекономічному обміні. Зокрема, римська тор­гівля опосередковувалася власними грішми (аси, динарії, сестер­ції) та монетами інших держав, що зумовило появу професійних

¹ Ільїн В. В. Фінансова цивілізація / В. В. Іль'ш. — К.: Книга, 2007. — С.55.

¹ ІІЇумилов В. М. Международное финансовое право / В. М. Шумилов. — М Мсждунар. отношения, 2005. — С. 20—21.

14 _____________ Модуль 1. ПУБЛІЧН А ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІС ТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

міняйл. То були групи фінансистів, які здійснювали грошові операції — позики під проценти, перерахування грошових сум в інші міста і країни, страхування кораблів тощо. Прикладом реа­лізації фінансового механізму став Пальмірський митний тариф від 137 р. н. є., що його запровадила Візантія у торгівлі зі східни­ми країнами, насамперед із Персією. Товарно-грошові й фінан­сові відносини розвивалися у Сунській імперії (Китай), де в різ­ні історичні періоди випускалися срібні, мідні, залізні монети, а у X ст. було налагоджено виробництво перших паперових гро­шей бяиьнянь («зручних грошей»).

На гори торії сучасної України міжнародні фінансові опера­ції у початкових, перозвинепих формах зародилися у грецьких чорноморських полісах та у скіфських степових поселеннях при­близно у VII ст. до п. є. Перші срібні монети з'явилися в Боспо-рі, Ольвії та Херсонесі. Гроші власної чеканки цих міст мали обмежений, локальний обіг. У свою чергу, на основі монет грець­ких полісів та афінських грошей розвивалася греко-скіфська тор­гівля у V—IV ст. до н. є. Протягом III—VI ст. на території Украї­ни грошовий обіг здійснювався з допомогою римських динарив. Власні монети київські князі почали карбувати лише наприкін­ці І тисячоліття н. є. Це була срібна гривня, яка становила осно­ву київської грошової системи. її вартість коливалася залежно від системи зовнішньої торгівлі. Наприклад, при переорієнтації торговельних потоків зі Сходу на Захід Європи враховували особливості германської монетарної й фінансової системи, що вимагало збільшення кількості срібла у гривневому еквіваленті¹.

Загалом термін «фінанси» (нім. Гіпапг, фр. Ріпапсез, від й-пег — оплачувати) походить від середньовічного лат. /іпапііа, /іпайо — грошовий платіж, грошова сума, готівка, дохід (від дав-ньолат./ігал- — термін платежу). Його почали активно викорис­товувати у ХНІ—XV ст. в Італії, де такі міста, як Флоренція, Венеція, Генуя були провідними європейськими центрами тор­гівлі та банківської справи². Надалі термін поширився по всьо-

¹ Міжнародні фінанси / за ред. О. І. Рогача. — К.: Либідь, 2003. — С. 25—28.

² Водночас у деяких країнах (наприклад, у Німеччині) протягом XVI—
XVII ст. термін /іпапсе (нім. Іїпапг) мав негативний зміст, оскільки означав
хитрість, підступність, хабарництво, нещирість, заздрість. І лише через пев­
ний час його почали сприймати у цивілізованому розумінні, тобто як грошову
категорію. З іншого боку, у Франції тоді ж термін /іпапсе вживали у значенні
«державні доходи».