ГЛ*М 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

21

Розміри зазначених фондів можна визначити лише після надходження запланованих доходів — як податкових, так і непо­даткових. Зазначені процеси становлять зміст перерозподільної функції фінансів: відбувається формування так званих вторин­них доходів держави та їх перерозподіл між первинним і наступ­ними власниками. Наприклад, при сплаті податків й інших обо­в'язкових платежів суми переходять від платника у власність держави (або місцевої влади). В свою чергу, із державного фонду коштів (державного бюджету) фінансові ресурси можуть бути передані у власність місцевій громаді як міжбюджетний транс­фер — дотації вирівнювання, або субвенції.

Що стосується контролюючої функції фінансів, то вона орга­нічно пов'язана з двома попередніми і випливає із природи фі­нансів. Розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів об'єктив­но потребує постійного контролю — на всіх стадіях фінансової діяльності, всіх суб'єктів, на внутрішньому і зовнішньому рів­нях, у правових формах, визначених чинним законодавством.

Отже, фінанси — це відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного про­дукту та частини національного багатства у зв'язку з форму­ванням грошових доходів і накопичень у громадян, суб'єктів господарювання, органів місцевого самоврядування та держа­ви і використанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Водночас фінанси — пс просто гроші, доходи або видатки. Це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опо­середковуються через доходи й видатки фізичних осіб, юридич­них осіб—суб'єктів господарської діяльності, фінансових посеред­ників, органів місцевого самоврядування, держави, міжнародних фінансових інституцій тощо.

країни. Суму первинних доходів країни визначають на підставі внутрішньо­го валового продукту, який характеризує обсяг товарів і послуг, вироблених резидентами даної країни, та кількісно відрізняється від обсягу первинних доходів, одержаних резидентами даної країни, на сальдо первинних доходів, отриманих із-за кордону та переданих за кордон. Для економічно розвинених країн сальдо первинних доходів, отриманих та переданих за кордон, є пози­тивним; для держав, що розвиваються — від'ємним. Тому в розвинених країнах національний дохід більший від валового внутрішнього продукту, а в краї­нах, що розвиваються, — менший.

Фінанси є відносинами з формування, розподілу та викори­стання грошових фондів. Вони пов'язані з грошовими коштами, пле їх не можна ототожнювати з ними. Економісти говорять, що обіг фінансів пов'язаний із перерозподілом через фонд накопи­чення (який поділяється на розширене відтворення та утворен­ня резервних фондів) та фонд споживання (який поділяється на фонд суспільного та фонд особистого споживання)¹.

Набуваючи нормативно-правового закріплення, відносини у сфері фінансової діяльності стають об'єктом дослідження юрис­пруденції, в тому числі — фінансового права. Зазначають, що правова категорія фінансів проявляється в тих формах, які прий­няті та використовуються сьогодні законодавством². Тому необ­хідно розрізняти фінанси як систему відносин, що регулюють рух грошових коштів, і як систему понять, категорій, закріпле­них та використовуваних законодавством (дохід, прибуток, собі­вартість, ціна тощо). Саме фінанси як система правовідносин визначають зміст явища. Законодавче ж їх закріплення лише свідчить, наскільки наразі ці відносини усвідомлені, зрозумілі, сприйняті, в якій формі їх закріпив законодавець. Тому визна­чального значення набуває необхідність постійно поєднувати зусилля фінансового права та фінансового законодавства, які загалом повинні спиратися на науку фінансового права.