Міжнародний спортивний рух: історія та сучасні особливості
Тема: МІЖНАРОДНИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ.ОРГАНІЗАЦІЙНА ПОБУДОВА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. Вивчаючи різні аспекти управління сферою фізичного виховання і спорту, недоцільно обійти увагою міжнародний спортивний рух. В умовах, коли Україна стала рівноправним членом різних міжнародних спортивних об'єднань, репрезентує свої команди на Олімпійських іграх, чемпіонатах Світу і Європи, інших змаганнях - майбутні фахівці повинні знати про те, які організації мають статус міжнародних спортивних, з чого складаються їх цільові настанови та функціональні області. Спираючись на знання, отримані при вивченні попередніх розділів, розглянемо загальну характеристику міжнародного спортивного руху на сучасному етапі, а також структурну побудову та діяльність найбільших міжнародних спортивних організацій. Міжнародний спортивний рух: історія та сучасні особливості Міжнародний спортивний рух зародився в кінці XIX на початку XX століття. Причини його виникнення саме у цей історичний період є багаточисельними. Назвемо дві найбільш вагомі: розвиток спорту в країнах світу; розвиток міжнародних зв’язків між країнами (економічних, політичних, культурних, наукових та ін.) Саме в цей час на базі окремих національних спортивних союзів та організацій почали утворюватись перші міжнародні спортивні об'єднання, тобто федерації з видів спорту: гімнастики - у 1881 р., веслування - у 1892 р., ковзанярського спорту - у 1892 р., велоспорту - у 1900 р. та ін. У 1894 році було засновано Міжнародний олімпійський комітет [1,63, 67, 108]. Сучасний міжнародний спортивний рух налічує більше 300 організацій. Жоден вид людської діяльності не має такої кількості міжнародних організацій, що свідчить про розповсюдженість та популярність занять фізичним вихованням, спортом, рекреацією в країнах світу. Слід зазначити, що незважаючи на таку велику чисельність міжнародних організацій у міжнародному спортивному русі відсутній єдиний, об'єднуючий та керівний центр. Міжнародні спортивні об'єднання працюють у більшості випадків автономно, не підпорядковуючись будь-якому всесвітньому органу. Таким чином, міжнародний спортивний рух організаційно не являє собою єдиного цілого. Він не є системою. Частина організацій керується у своїй діяльності загальними цілями та завданнями (наприклад, міжнародні федерації з видів спорту), інші - не зв'язані спільними статутними положеннями та правилами. Усі міжнародні спортивні об'єднання відносяться до категорії неурядових, тобто громадських організацій. Членами їх є національні спортивні організації, в деяких випадках - міжнародні об'єднання (наприклад, асамблея міжнародних спортивних федерацій), а також окремі особи. Сучасність внесла значні корективи у міжнародний рух стосовно професійного спорту. Відбулася ґрунтовна переоцінка його ролі та місця в сучасному суспільстві.(2) У зв’язку зі створенням міжнародних спортивних організацій у професійному спорті та допуском професіоналів до участі в Олімпійських іграх, професійний спорт не тільки юридично, але й фактично стає невід'ємною складовою частиною міжнародного спортивного руху [64, 79]. Міжнародні спортивні об'єднання можуть бути класифіковані за: - географічною ознакою (всесвітні або регіональні); - професійними інтересами; - релігійними переконаннями; - науковими інтересами; - професіональною приналежністю (організації з видів спорту); - МСО інвалідів. Класифікація міжнародних спортивних організацій та приклади приналежності до груп наведено у табл.6.1. Таблиця 6.1 Класифікація міжнародних спортивних об'єднань
Окрім цього, зазначені організації можна класифікувати за: - терміном діяльності (тимчасові або постійні); - характером діяльності (загального характеру та спеціалізовані); - характером членства (колективні, індивідуальні); Такий перелік свідчить про різнохарактерність міжнародних спортивних об'єднань. Але разом з тим, вони мають загальні завдання: розповсюдження своєї (3)діяльності в країнах - членах та потенційних членах організацій; підтримка зв'язків з національними організаціями, контроль за їх діяльністю та виконанням статутів, вивчення та розповсюдження досвіду своєї діяльності, проведення конгресів та засідань; видавницька діяльність, проведення міжнародних змагань. Організаційна побудова більшості міжнародних спортивних організацій, деякою мірою, ідентична (рис.6.1). Вищим органом об'єднання є конгрес (генеральна асамблея) делегатів національних спортивних організацій - членів. Конгрес збирається з періодичністю, яка обумовлена статутом та вирішує найбільш важливі питання діяльності. Конгрес обирає керівні органи, які у різних об'єднаннях мають різну назву (керівний комітет, рада, адміністративна рада, бюро). Керівний орган очолює, як правило, президент. Ці органи здійснюють керівництво діяльністю об'єднання у період між засіданнями конгресу (асамблеї). У деяких міжнародних об'єднаннях утворюються виконавчі комітети (рис.6.1) Конгрес (генеральна асамблея) - вищий орган (періодичність проведення обумовлена статутом). Обирає керівні та технічні органи. Технічні органи Комітет (рада, бюро) - очолює президент (комітети, комісії) керує роботою організації в період між конгресами Виконавчий комітет Рис. 6.1. Типова структура міжнародної організації Крім керівних органів, у кожному міжнародному спортивному об'єднанні утворюються (також шляхом виборів) так звані технічні органи - комітети або комісії, функції та кількість яких залежить від змісту завдань, які вирішують міжнародні об'єднання. Бюджети міжнародних спортивних об'єднань складаються з: членських внесків національних організацій та надходжень від окремих осіб; відрахувань від проведення міжнародних змагань; прибутків від телетрансляцій; видавничої діяльності; продажу значків, сувенірів тощо.
|
