Тема 5. Патентне право. Правове регулювання засобів індивідуалізації товарів і послуг. Правова охорона нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності.

Поняття та джерела патентного права

Патентне право — це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охоро­ною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установ­ленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Існування патентного права і потреба в ньому обумовлені немож­ливістю прямої охорони результатів технічної чи художньо-конст­рукторської творчості інструментарієм авторського права. На від­міну від об'єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки як рішення практичних завдань можуть повто­рюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, пе­ревірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

До джерел патентного права належать Конституція України (статті 41 і 54 щодо прав на результати інтелектуальної власності), ЦК України, Закон України «Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки». Джере­лами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризь­ка конвенція з охорони промислової власності (1883 р.) і Євразійсь­ка патентна конвенція (1995 p.).

Об'єкти патентного права

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентоздатність — це властивість нововведення бути визна­ним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у право­вому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не мо­жуть одержати правову охорону в рамках патентного права: від­криття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні про­грами; результати художнього конструювання; топографії інтег­ральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Винахід. Винахід — це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для викорис­тання.

Найважливішою умовою патентоздатності винаходу є новизна. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інте­лектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Уста­нови заявки на винахід. Водночас пріоритет може встановлюватися за датою подачі першої заявки в державі, що є учасником Паризь­кої конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріо­ритет), якщо заявка на винахід надійшла до установи протягом два­надцяти місяців із зазначеної дати.

Крім новизни, винахід повинен мати винахідницький рівень. Це означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність означає, що винахід може бути вико­ристано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

Винахід — це об'єкт патентного права, але, у свою чергу, теж має власні об'єкти, якими можуть бути: продукт, спосіб, спосіб застосу­вання раніше відомого продукту чи способу за новим призначен­ням. Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель. Корисна модель — це конструктивне виконан­ня засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складо­вих частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, як­що вона є патентоздатною, тобто новою і промислово придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами.

У законодавстві багатьох країн, де передбачається правова охо­рона подібних об'єктів, закріплені спрощені процедури видачі на них охоронних документів, які також нерідко називають малими патентами. Вони мають менший строк дії, за них сплачується мен­ше мито тощо.

У світовій практиці визначилася чітка тенденція щодо визнання за корисними моделями лише рішень щодо пристроїв, які належать суто до форми або конструкцій виробу. Тому, на відміну від винахо­ду, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок. Промисловим зразком є художньо-конст­рукторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості — простоту і зручність у користуванні. Дані умови реа­лізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислово придатним.

Новизна визнається у разі, якщо сукупність суттєвих ознак про­мислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подан­ня заявки до Установи, тобто промисловий зразок повинен мати світову новизну, обумовлену датою пріоритету промислового зразка за датою надходження заявки на нього до Установи.

Промислова придатність — це можливість багаторазового відт­ворення промислового зразка виготовленням відповідного виробу. Не визнається промисловим зразком виріб, який може бути здійсне­ний лише в індивідуальному виробництві.

Не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подіб­них їм речовин тощо. Особливості охорони прав на віднесені до дер­жавної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним за­конодавством України.

Суб'єкти патентного права

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних мо­делей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окре­мі патентні права за законом або договором.

Закон не обмежує виникнення права авторства й інших патент­них прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх закон­них представників, здійснювати свої патентні права лише після до­сягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юри­дичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридични­ми особами України відповідно до міжнародних договорів України.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промисло­вої власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правона­ступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має робото­давець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуаль­ної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Становлення правового регулювання відносин, пов'язаних із службовим винахідництвом, — одна з найбільш важливих тенден­цій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання ін­тересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості викорис­тання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятли­ві умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці — автори винаходів мають право на вина­городу за використання їхніх винаходів.

Права автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка

Основним немайновим правом автора об'єкта промислової власнос­ті є право авторства. Сам факт видачі патенту закріплює визнання осо­би творцем конкретного об'єкта. Право авторства є невід'ємним особи­стим правом і охороняється безстроково. Воно визнається за фізичною особою, творчою працею якої створено об'єкт промислової власності. У випадку створення об'єкта спільно кількома фізичними особами усі вони вважаються його авторами і користуються належними їм права­ми за згодою між собою. Не визнаються авторами фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску в створення об'єкта промислової власності, а надали лише технічну, організаційну чи матеріальну до­помогу або лише сприяли оформленню прав на нього.

Право на одержання патенту — це також право винахідника (або автора промислового зразка), так само як і право на передачу патен­ту іншим фізичним чи юридичним особам.

Основним майновим правом автора службового винаходу, корис­ної моделі, промислового зразка, який не є патентовласником, є право на винагороду. Автор має право на винагороду, пропорційну тій вигоді, що отримана роботодавцем чи могла б бути ним отрима­на при належному використанні об'єкта промислової власності, у випадках одержання роботодавцем патенту, передачі роботодав­цем права на одержання патенту іншій особі, прийняття роботодав­цем рішення про збереження відповідного об'єкта в таємниці чи не­отримання патенту за даною роботодавцем заявкою з причин, що за­лежать від роботодавця.

У разі використання роботодавцем службового об'єкта промисло­вої власності, патент на який одержав автор об'єкта, останній за до­говором з роботодавцем має право одержати компенсацію.

Виключне право на використання об'єкта промислової власності належить патентовласнику. Однак таке використання не повинне порушувати прав інших патентовласників. Патентовласник має право заборонити використання зазначених об'єктів іншим особам, крім випадків, коли використання відповідно до закону не є пору­шенням прав патентовласника, зокрема це право попереднього ко­ристування.

Право попереднього користування полягає в тому, що будь-яка фізична чи юридична особа, яка до дати пріоритету винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка сумлінно використовувала ство­рене незалежно від його автора тотожне рішення чи зробила необ­хідні до цього приготування, зберігає право на подальше його без­оплатне використання. При цьому право попереднього користування може бути передано іншим особам лише разом з підприємством, на якому мало місце застосування тотожного рішення чи виконано не­обхідну підготовчу роботу.

Закон не визнає порушенням виключного права патентовласни­ка проведення наукового дослідження чи експерименту над засо­бом, що містить винахід, корисну модель чи промисловий зразок, захищені патентами; застосування засобу, що містить об'єкт про­мислової власності, в особистих цілях без одержання прибутку або при надзвичайних обставинах (стихійних лихах, катастрофах, ве­ликих аваріях) з наступною виплатою патентовласнику відповідної компенсації, а також застосування даних засобів, якщо вони введе­ні в господарський оборот законним шляхом.

Взаємини щодо використання об'єкта промислової власності патен­ту, що належить кільком особам, визначається угодою між ними.

Патентовласник не лише має право, а й зобов'язаний використо­вувати об'єкт промислової власності. При невикористанні чи не­достатньому використанні патентовласником винаходу чи промис­лового зразка протягом чотирьох років, а корисної моделі — протя­гом трьох років з дати видачі патенту будь-яка особа, яка бажає і го­това використовувати даний об'єкт промислової власності, має право клопотати про надання йому примусової невиключної ліцензії.

Оформлення прав на винахід, корисну модель і промисловий зразок

Права на винахід, корисну модель і промисловий зразок охоро­няє закон, підтверджує патент на винахід та промисловий зразок і на корисну модель. Патент слід розцінювати як: 1) визнання і під­твердження з боку держави того, що надана пропозиція є винахо­дом, корисною моделлю чи промисловим зразком; 2) надання сус­пільству інформації про наявність винаходу і його охорону держа­вою; 3) визначення пріоритету та авторства його створювачів. Патент закріплює також і права та обов'язки автора, патентовласника та інших суб'єктів патентних відносин. Отже, патент засвід­чує пріоритет, авторство винаходу, корисної чи моделі промислово­го зразка і виключне право на їх використання.

Строк дії патенту

На відміну від функцій патенту, термін його дії розрізняється за­лежно від об'єкта промислової власності. Так, патент на винахід діє протягом 20 років, деклараційний патент — протягом шести років. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, за­сіб захисту тварин, рослин тощо, використання якого потребує до­зволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії патенту на корисну модель діє 5 років, а за клопотан­ням власника його чинність може бути продовжена, але не більш як на 3 роки. В аналогічному порядку на 5 років продовжується чин­ність дії патенту на промисловий зразок, який діє протягом 10 років від дати подання заявки до Установи.

Дія патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути достроково припинена повністю або частково. Підставою для цьо­го може бути бажання власника патенту і його відповідна заява, а та­кож несвоєчасна сплата річного збору за підтримання чинності патен­ту. Також патент може бути визнано недійсним повністю або частково у випадках, коли буде встановлено невідповідність запатентованого об'єкта умовам патентоздатності, наявності у формулі винаходу чи корисної моделі, ознак яких не було у поданій заявці, порушення порядку зарубіжного патентування. Щодо визнання недійсності па­тенту промислового зразка це може відбуватися за наявності сукуп­ності суттєвих ознак промислового зразка, яких не було у поданій заявці, і в разі порушення порядку патентування за рубежем.

Обсяг правової охорони, наданої патентом на винахід і корисну модель, визначається їх формулою, а патентом на промисловий зра­зок — сукупністю його істотних ознак, відображених на фотогра­фіях виробу (макета, малюнка). Правова охорона не надається вина­ходам, корисним моделям, промисловим зразкам, визнаним держа­вою секретними. Патентовласнику належить виключне право на використання охоронюваних патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка на свій розсуд, якщо при цьому не порушують­ся права інших патентовласників, включаючи заборону викорис­тання цих об'єктів іншими особами.

Заявка на видачу патенту. Для одержання патенту (деклара­ційного патенту) автор, роботодавець чи їх правонаступники пода­ють заявку до Установи. Вимоги до документів заявок на об'єкти промислової власності передбачені Установою. Функції прийому за­явок, проведення їх експертизи і встановлення відповідності заяв­лених об'єктів промислової власності умовам здійснює Український інститут промислової власності при Установі. Заявка на видачу па­тенту України на винахід і корисну модель має відповідати спе­ціальним Правилам, що детально регламентують процедурні питан­ня щодо дій заявника й оформлення документів для отримання па­тенту. Те саме стосується і заявки на промисловий зразок.

Експертиза заявки. Заявка має пройти перш за все формальну експертизу, а для винаходів і промислових зразків ще й безпосеред­ню експертизу. При експертизі заявки на корисну модель перевірка відповідності умовам патентоздатності не здійснюється.

Формальна експертиза заявки передбачає перевірку наявності необхідних документів, дотримання встановлених вимог до них і розглядає питання про відношення заявленої пропозиції до об'єк­тів, яким надається правова охорона, а також оцінюються додаткові матеріали, які може надавати заявник.

Експертиза заявки передбачає перевірку патентоздатності вина­ходу лише за клопотаннями заявника або третіх осіб, що можуть подаватися до Установи у будь-який час протягом трьох років з дати надходження заявки. Внаслідок експертизи заявки встановлюється факт того, що винахід, суть якого виражено у запропонованій заяв­ником формулі, відповідає або не відповідає умовам патентоздатно­сті, і виноситься відповідне рішення про видачу патенту або про від­мову у його видачі.

На відміну від винаходу, рішення про видачу патенту на корисну модель приймається, якщо внаслідок формальної експертизи буде встановлено, що заявка подана на патентоздатний об'єкт і правиль­но оформлена. Відомості про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок публікуються в офіційному бюлетені установи, після чого будь-яка особа має право ознайомитися з мате­ріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту на вина­хід, корисну модель чи промисловий зразок Установа здійснює їх державну реєстрацію. Для цього до відповідного державного реєст­ру України вносяться відомості про патент. Тільки після цього у місячний строк патент видають особі, яка має право на його одер­жання. При наявності співавторів їм видається один патент. За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачу­вати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

Захист патентних прав

Будь-яке посягання на права власника патенту вважається пору­шенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника па­тенту таке порушення має бути припинено, а порушник зобов'яза­ний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати по­новлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним догово­ром. Спори, пов'язані з порушенням прав та інтересів патентовласників, розв'язуються судом, господарським або третейським судом у порядку, встановленому чинним законодавством України. Так, суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про:

• авторство на промисловий зразок;

• встановлення власника патенту;

• порушення майнових прав власника патенту;

• укладання та виконання ліцензійних договорів;

• право попереднього користування;

• винагороду автору;

• компенсації.

Патентування об'єкта промислової власності в іноземних державах

Патент на об'єкт промислової власності діє лише в межах Украї­ни. Для забезпечення його охорони за межами нашої держави у ко­мерційних цілях необхідно запатентувати об'єкт в інших країнах. Це потрібно для забезпечення патентної чистоти експорту продукції, що містить запатентовані об'єкти, продаж ліцензій за кордон при ство­ренні спільних підприємств з іноземними партнерами за межами України.

Патентна чистота — це юридична властивість об'єкта тех­ніки (машини, приладу, технології), що дає можливість його віль­ного використання в даній країні без загрози порушення діючих на її території патентів, які належать третім особам.

За кордоном об'єкти промислової власності можуть бути запатен­товані як в окремій країні, так і в групі країн, насамперед у країнах СНД та інших країнах-учасницях Євразійської патентної конвенції. Відповідно до норм даної Конвенції і прийнятих на її основі інших актів на винахід може бути отриманий один євразійський патент, що охороняє винахід у всіх державах-учасницях Конвенції. Патен­тування винаходів за кордоном дає можливість одержання за допо­могою одного патенту охорону винаходу в країнах Західної Європи, у тому числі в країнах Європейського Союзу, відповідно до Мюнхен­ської конвенції про видачу європейського патенту (1973 р.).

Правова охорона комерційного (фірмового) найменування.

Поняття та ознаки комерційного (фірмового) найменування

В умовах ринкової економіки, зростання конкуренції важливого значення набуває ідентифікація суб'єктів господарювання. Одним із засобів ідентифікації є комерційне (фірмове) найменування.

Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа, яка є суб'єк­том підприємництва, може мати комерційне (фірмове) найменуван­ня. У ст. 489 ЦК України зазначається, що правова охорона нада­ється комерційному (фірмовому) найменуванню (далі — комерційне найменування), якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Думка фахівців єдина в тому, що під комерційним (фірмовим) найменуванням слід розуміти найменування, під яким особа діє у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Істинність комерційного найменування. Комерційне найме­нування має правдиво відображати правове становище суб'єкта під­приємницької діяльності. Це означає, що воно має містити справж­нє зазначення організаційно-правової форми юридичної особи (това­риство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (державна, приватна тощо), виду діяльності (виробнича, нау­кова, комерційна), особи власника.

Виключність комерційного найменування. Комерційне най­менування може мати особливі ознаки, які не допускали б змішу­вання одного комерційного найменування з іншим. Воно має бути новим і відмінним від уже існуючих комерційних найменувань. Закон не допускає використання тотожних комерційних наймену­вань різними суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, як­що юридичні особи мають різну організаційно-правову форму, відображену в комерційному найменуванні, та діють у зовсім різ­них сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під ана­логічним комерційним найменуванням. Комерційне найменуван­ня юридичної особи не може збігатися також зі знаками для това­рів і послуг та зазначеннями походження товарів, власниками прав на які є інші особи.

Постійність комерційного найменування. Комерційне найме­нування має залишатися незмінним, поки юридична особа зберігає свій організаційно-правовий статус. Його чинність припиняється у разі припинення юридичної особи. Будь-яка зміна організаційно-правової форми юридичної особи обов'язково має відобразитися у комерційному найменуванні.

Суб'єкти прав на комерційні найменування

Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Це випли­ває зі ст. 90 ЦК України, де юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування.

Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише догово­ром про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням.

Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які вико­нують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють під­приємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та ре­лігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об'єднання.

Зміст права на комерційні найменування

Право на комерційне найменування гарантує можливість під­приємницькому товариству виступати в цивільному обороті під власним найменуванням. Організація може бути власником прав лише на одне фірмове найменування. Юридична особа, яка є влас­ником прав на комерційне найменування, має право використовува­ти його, а також перешкоджати, забороняти будь-яким іншим осо­бам неправомірно використовувати своє комерційне найменування. Майнові права на комерційне найменування передаються іншій осо­бі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці пра­ва належать, або його відповідною частиною (ст. 490 ЦК України).

Юридична особа під своїм комерційним найменуванням укладає ци­вільно-правові угоди, реалізує особисті немайнові права, захищає свої порушені права або права, що оспорюються, здійснює інші юридичні дії. Використанням комерційного найменування також може бути його розміщення на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публіка­ціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Абсолютний характер права на комерційне найменування озна­чає, що всі інші юридичні особи не мають права порушувати прав на дане найменування. Однак заборонити використання різними ко­мерційними організаціями того самого чи схожого комерційного найменування дуже важко через обмеженість його спеціальних ознак. Щоб заборонити використання такого найменування іншими юридичними особами, власник має підтвердити пріоритет набуття прав на нього. Також необхідно обґрунтувати, чому використання того самого найменування іншою комерційною організацією пору­шує його законні інтереси.

Комерційне найменування тісно пов'язане з діловою репутацією організації. У цьому відношенні права на комерційне найменування пов'язані з правом на захист честі і гідності осіб, які є власниками комерційних організацій. Вони подібні до особистих немайнових прав. Поряд з цим права на комерційні найменування можуть мати вартісну оцінку, що зумовлює відшкодування заподіяних збитків у разі їх порушення.

Права на комерційні найменування охороняються на всій тери­торії України. Відповідно до положень Паризької конвенції з охоро­ни промислової власності правова охорона надається їм у всіх краї­нах, які є її учасниками.

Момент набуття права на комерційні найменування у законодав­стві не вирішено. Відповідно до ЦК України право на відповідне ко­мерційне найменування є чинним з моменту першого його викорис­тання та охороняється без обов'язкового подання заявки чи його ре­єстрації і незалежно від того, є чи ні комерційне найменування частиною торговельної марки.

Захист прав на комерційне найменування

Захист прав на комерційні найменування у цивільно-правовому порядку полягає в реалізації передбачених законом заходів щодо відновлення своїх порушених прав, припиненні їх порушення та за­стосуванні до порушника відповідних санкцій (ст. 432 ЦК України). Захист прав на комерційні найменування може здійснюватися у су­довому порядку.

До порушень прав на комерційне найменування належить непра­вомірне використання спеціальної частини комерційного наймену­вання, призначеної для розрізнення комерційних організацій. При розгляді спору про порушення прав на комерційне найменування суд враховує наявність чи відсутність реальної небезпеки переплу­тування комерційних організацій з тотожними або схожими найме­нуваннями.

Права на комерційне найменування можуть бути порушені та­кож через використання комерційного найменування в знаку для товарів і послуг, власником прав на який є інша комерційна орга­нізація. Згідно з п. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не допускається реєстрація знаків відо­мих на території України комерційних найменувань або їх частини, права на які належать іншим особам, що одержали права на ці най­менування до дати подання заявки на знак щодо однорідних товарів і послуг.

Якщо вид діяльності власника прав на комерційне найменуван­ня і власника прав на знак для товарів та послуг не збігається і вони не перетинаються на ринку, то використання в знаку елементів чу­жого комерційного найменування порушенням прав не буде. Проте маркування знаком, близьким до комерційного найменування орга­нізації, що випускає аналогічну продукцію, може бути визнано ак­том недобросовісної конкуренції, забороненої законом.

Порушенням прав на комерційне найменування вважається та­кож перекручування іншими особами справжнього комерційного найменування організації. Власник комерційного найменування, права якого порушені і йому заподіяна шкода, має право на її від­шкодування у повному обсязі.