Алгоритм вивчення теми. Методичні рекомендації до вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

У фінансовому менеджменті застосовуються різні фінансово-економічні розрахунки, сутність яких полягає в тому, що грошові кошти внаслідок їх обертання на грошовому ринку змінюють свою вартість із плином часу. Це відбувається в ре­зультаті отримання певної норми прибутковості на ньому. У якості такої норми прибутковості виступає ставка позичкового проценту або процент.

Процент – це сума доходу, що отримується в результаті обертання грошових коштів на грошовому ринку.

Оцінка вартості грошей у часі пов’язана із двома поняттями:

1. Майбутня вартість грошей – це фінансована в поточному періоді сума грошових коштів, у яку вони перетворяться із пли­ном часу з урахуванням ставки проценту.

Визначення майбутньої вартості грошей пов’язане із про­цесом їх нарощування або збільшення (компаундингу).

Нарощування – це процес поетапного приєднання (дода­ван­ня) до початкової вартості грошей суми проценту.

2. Поточна вартість грошей – це їх можлива майбутня вар­тість, що приведена до поточного періоду з урахуванням ставки проценту (або дисконтної ставки).

Визначення поточної вартості грошей пов’язане із процесом їх дисконтування або зменшення.

Дисконтування – це процес, обернений до процесу наро­щу­вання, сутність якого полягає в тому, що з кінцевої суми гро­шових коштів вираховується сума проценту.

Процес дисконтування застосовується в тому випадку, коли необхідно визначити обсяг грошових коштів, який слід вкласти в поточному періоді або в поточну фінансову операцію, щоб через певний період часу отримати бажану суму грошових коштів.

Із метою визначення майбутньої й поточної вартості гро­шових коштів застосовуються прості та складні проценти. Про­сті проценти застосовуються, як правило, при короткострокових фінансових операціях (до 1 року), а складні – при довго­стро­ко­вих операціях (більше 1 року).

Простий процент – сума доходу, яка утворюється за умови, що наприкінці кожного періоду платежу нараховується сума про­центу й обов’язково сплачується вкладнику (коротко­стро­кові фінансові операції до 1 року).

Формула для визначення суми простого проценту має та­кий вигляд:

(1)

де Q – сума простого проценту;

PV – поточна вартість грошових коштів;

q – процентна ставка;

n – кількість періодів платежу.

Формула для визначення майбутньої вартості грошових кош­тів за простими процентами:

(2)

де FV – майбутня вартість грошових коштів;

– множник нарощування за простими процен­та­ми, що завжди повинен перевищувати одиницю (>1).

Формула для визначення поточної вартості грошових коштів за простими процентами:

(3)

де – множник дисконтування за простими процен­та­ми, що завжди повинен бути меншим одиниці (<1).

Формула для визначення суми дисконту:

(4)

Складний процент – це сума доходу, яка утворюється за умови, що наприкінці першого періоду платежу нараховується сума проценту, але не сплачується вкладнику; вона приєд­ну­ється до початкового вкладу та вже в наступному періоді сама приносить дохід вкладнику (довгострокові фінансові операції, що перевищують 1 рік).

Формула для визначення майбутньої вартості грошових кош­тів за складними процентами:

(5)

де – множник нарощування за складними процентами, що завжди повинен перевищувати одиницю (>1).

Формула для визначення поточної вартості грошових коштів за складними процентами:

(6)

де – множник дисконтування за складними процентами, що завжди повинен бути меншим одиниці (<1).

Ануїтет (фінансова рента) – це сума грошових потоків, що здійснюються через рівні проміжки часу та в рівних розмірах.

Прикладами ануїтетів є: амортизаційні відрахування при пря­молінійному методі нарахування амортизації, проценти за облі­гаціями, дивіденди за привілейованими акціями, орендні пла­тежі, депозитні та кредитні внески (якщо вони здійснюються в рівних розмірах і через однаковий період часу).

Ануїтетні платежі найбільш широко застосовуються в бан­ківських установах для того, щоб використати спрощені фор­мули під час оцінки вартості грошових коштів із плином часу (суми кредитів і депозитів за поточною чи майбутньою вар­тістю).

Формула для визначення майбутньої вартості ануїтету має такий вигляд:

(7)

де FV_a – майбутня вартість ануїтету;

A – сума ануїтетного платежу;

j_a – ануїтетний множник нарощування, що взятий зі спе­ці­аль­ної таблиці, та завчасно враховує процентну ставку й кількість періодів платежу (він завжди більше оди­ниці).

Формула для визначення поточної вартості ануїтету має ви­гляд:

(8)

де PV_a – поточна вартість ануїтету;

D_a – ануїтетний множник дисконтування, що взятий зі спеці­аль­ної таблиці (він завжди менше одиниці).

Під час оцінки вартості грошових коштів у певному періоді часу необхідно враховувати фактор інфляції, оскільки інфляція зне­цінює початкову суму грошових коштів, тобто знижує їхню ку­півельну спроможність.

Для оцінки купівельної спроможності грошових коштів за­стосовують два поняття:

1. Номінальна сума грошових коштів – сума коштів, під час оцін­ки вартості якої не враховується фактор інфляції.

2. Реальна сума грошових коштів – сума коштів, під час оцін­ки вартості якої фактор інфляції обов’язково враховується.

Із метою врахування впливу фактора інфляції застосовують два поняття:

1) темп інфляції (Т_і ) – це середній рівень зміни цін у певному періоді діяльності;

2) індекс інфляції (І_і або і): І_і = 1+ Т_і .

Фактор інфляції слід враховувати у трьох випадках:

1. Під час коригування нарощеної вартості грошових коштів на фактор інфляції:

(9)

де FV_r – реальна майбутня вартість грошових коштів;

FV_n – номінальна ринкова вартість грошових коштів.

2. Під час визначення процентної ставки, що завчасно вра­ховує інфляційну складову:

(10)

де q_r – реальна процентна ставка;

q_n – номінальна процентна ставка.

3. Під час визначення реальної дохідності за фінансово-гос­по­дар­ськими операціями. Для цього визначають інфляційну премію:

(11)

(12)

де P_i – сума інфляційної премії;

D_r – реальна дохідність за фінансово-господарськими опера­ція­ми;

D_n – номінальна середньоринкова дохідність за фінансово-гос­­подарськими операціями.