Винаходи та Корисні моделі.

Корисна модель — нове технічне рішення, що не випливає із існуючого рівня техніки і є промислово придатним. Фактично корисні моделі є підвидом винаходів у праві інтелектуальної власності, однак на відміну від останніх, вони мають коротший термін захисту (10 років в Україні, від 6 до 10 років у інших країнах). Корисна модель вважається патентоздатною, якщо вона є новою та придатною до промислового використання.

Винахід — технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливими правоохоронним документом, який має назву патент.

Відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1994 № 3687-XII (далі – Закон про винаходи) як винахід, так і корисна модель є результатами інтелектуальної діяльності людини у сфері технологій. Об’єктами винаходів і корисних моделей можуть бути: продукти (пристрій, речовина, штамп мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), процеси (способи), а також нові області застосування відомих продуктів чи процесів.

Наведене свідчить про велику спорідненість винаходів та корисних моделей та породжує необхідність визначення критеріїв їхнього розмежування.

Аналіз чинного законодавства показує, що відмінність між винаходами і корисними моделями полягає у різних умовах їхньої патентоздатності. Умови патентоздатності виходу є більш високими. Так, згідно з приписами ЦК України та Закону про винаходи винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним, а для відповідності умовам патентоздатності корисної моделі достатньо, щоб вона була новою і промислово придатною.

При цьому винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Укрпатенту, а якщо заявлено пріоритет, то до дати пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Як бачимо, винахід відрізняється від корисної моделі лише наявністю винахідницького рівня (неочевидністю). Тому, приймаючи рішення про одержання патенту на результат інтелектуальної діяльності у сфері технологій, заявник повинен визначитися з тим, чи має цей об’єкт винахідницький рівень, чи ні. Якщо результат інтелектуальної діяльності не має винахідницького рівня, а заявник подав заявку на видачу на нього патенту на винахід, то у видачі патенту йому буде відмовлено. Утім, слід зазначити, що статтею 18 Закону про винаходи передбачено інститут перетворення заявок, і заявник, який подав заявку на видачу патенту на винахід із сумнівним винахідницьким рівнем, може до одержання рішення про відмову у його видачі перетворити дану заявку на заявку на видачу деклараційного патенту на корисну модель.

Зважаючи на різний винахідницький рівень, законодавцем встановлені різні строки для правової охорони винаходів та корисних моделей. Строк дії патенту на винахід становить 20 років, а строк дії деклараційного патенту на корисну модель – 10 років.

Особливості деклараційного патенту на винахід:

Необхідно відмітити, що Законом про винаходи, окрім патенту на винахід передбачено й існування деклараційного патенту на винахід, який діє протягом 6 років. Він відрізняється від патенту на винахід тим, що видається не за результатами кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті), яка встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності, а за результатами лише формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками). У ході такої експертизи встановлюється тільки належність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходами, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Перевагою такого патенту є оперативність його одержання та можливість перетворення на патент на винахід шляхом подання не пізніше трьох років від дати подання заявки на видачу деклараційного патенту заяви про проведення кваліфікаційної експертизи.

Головним же недоліком цього патенту слід назвати його юридичну нестабільність, оскільки патентоздатність об’єкта, на який його видали, ґрунтується лише на припущенні. Будь-яка особа відповідно до статті 33 частини 2 Закону про винаходи може звернутися до Державного департаменту інтелектуальної власності з клопотанням про проведення експертизи запатентованого винаходу на відповідність умовам патентоздатності. За результатами цієї експертизи у випадку встановлення непатентоздатності винаходу, деклараційний патент чи його частина визнаються недійсними, а відповідно, вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

На даний час Укрпатент відмовляється приймати заявки на видачу деклараційних патентів на винаходи, вважаючи, що прийняття таких заявок суперечить ЦК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року і не передбачає видачі даного виду патенту.

Наведена позиція Укрпатенту є досить спірною, позаяк Закон про винаходи є спеціальним стосовно ЦК України нормативно-правовим актом, і його норми як спеціальні норми мають перевагу над загальними нормами зазначеного кодексу. Крім того, згаданим кодексом взагалі не визначаються види патентів на винаходи, а лише зазначається, що набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом. Тому передбачення Законом про винаходи існування деклараційного патенту на винахід не суперечить положенням ЦК України, а лише розвиває і конкретизує їх.