Розмежування доходів та видатків між бюджетами, взаємовідносини між бюджетами.

 

Між ланками бюджетної системи відбувається рух грошових потоків, який ха­рактеризує взаємовідносини між бюджетами.

За формами руху коштів можливі такі взаємовідносини між бюджетами:

— бюджетне субсидіювання;

— вилучення коштів;

— взаємні розрахунки бюджетів;

— бюджетні позички.

Бюджетне субсидіювання — це виділення коштів із бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Воно може здійснювати­ся з різних причин. По-перше, для надання фінансової допомоги тим бюджетам, в яких відносно слабка дохідна база порівняно з їхніми видатками. Така ситуація характерна практично для всіх країн світу, оскільки в кожній із них є економічно розвинуті і відносно відсталі регіони. Поки що нікому не вдалось досягти абсолютно збалансованого розвитку регіонів, тим більше, що в історичному плані характерною є нерівномірність і нерівноцін­ність розміщення продуктивних сил. По-друге, необхідність бю­джетного субсидіювання обумовлена пропорціями розподілу до­ходів між центральним і місцевими бюджетами. Нині переважає централізація бюджетних коштів. Спочатку вони концентруються у центральному бюджеті, а потім розподіляються між регіонами. Тому, відзначаючи недостатню дохідну базу місцевих бюджетів, слід пам'ятати, що це дуже відносно. Змінивши розподіл доходів між бюджетами різних рівнів, можна змінити і рівень забезпече­ності кожного бюджету доходами. По-третє, необхідність субси­діювання може визначатись тимчасовими факторами, наприклад реалізацією окремих державних програм, на які виділяються ко­шти із центрального бюджету, а фінансування здійснюється з мі­сцевих бюджетів.

Видами бюджетного субсидіювання є: бюджетні субсидії, бю­джетні субвенції, бюджетні дотації. Бюджетні субсидії як загаль­на форма бюджетного субсидіювання означають перерахування коштів з одного бюджету іншому для надання йому фінансової допомоги. Вони можуть мати як цільовий, так і знеособлений ха­рактер. Цільові бюджетні субсидії виділяються під певні видатки чи програми і не можуть використовуватись не за призначенням.

Знеособлені субсидії для бюджетів, що їх отримують, являють собою звичайні доходи і тому можуть використовуватись на будь-які цілі. Для органів влади, які виділяють бюджетні субси­дії, більш характерним є прагнення до надання цільових субси­дій. Навпаки, ті, хто отримує бюджетні субсидії, заінтересовані в їх знеособленому характері. Але так чи інакше будь-які бюджетні субсидії посилюють фінансову базу відповідних бюджетів. Адже, отримавши цільову бюджетну субсидію, можна кошти, що звільни­лися на цих видатках, спрямувати на фінансування інших видатків.

Бюджетні субвенції — це такий вид бюджетного субсидіюван­ня, який передбачає пайову участь кількох бюджетів у фінансу­ванні певних видатків чи проектів. Як правило, вони виділяються за умови, коли бюджет, який отримує бюджетну субвенцію, за­безпечує покриття встановленої для нього частки видатків. Такий вид бюджетного субсидіювання має активніший вплив, оскільки передбачає пошук місцевих ресурсів. Бюджетні субвенції мають цільовий характер, що зумовлено безпосередньо їхньою суттю. Як правило, вони виділяються з бюджету розвитку, а не на фі­нансування поточних витрат.

Бюджетні дотації — це виділення коштів з бюджету вищого рівня для збалансування бюджетів нижчого рівня. Якщо розміри бюджетних субсидій і субвенцій не пов'язуються безпосередньо зі станом того чи іншого бюджету, то бюджетна дотація видаєть­ся саме для покриття тих видатків, на які не вистачає доходів і, як правило, в розмірі, який визначається як різниця між видатками і доходами. Як інструмент впливу бюджетні дотації значно слаб­кіші, ніж бюджетні субсидії, й особливо бюджетні субвенції.

Вилучення коштів є формою взаємовідносин, протилежною за змістом і за напрямом руху коштів бюджетному субсидіюван­ню, а саме такому його виду, як дотації. На відміну від бюджет­ного субсидіювання, яке поширене в усьому світі, вилучення ко­штів є характерною ознакою бюджетних систем, побудованих за принципом єдності. Кошти вилучаються на суму перевищення доходів над видатками з тих бюджетів, де воно виникає. Звісно, це досить відносне перевищення, адже завжди можна знайти на­прями використання коштів. Таке перевищення може встановити тільки орган влади чи управління вищого рівня на основі норму­вання видатків. Про відносність такого перевищення свідчить той факт, що в Україні вилучення коштів відбувається в умовах не­стачі коштів у бюджетах усіх рівнів.

В умовах автономності бюджетів про вилучення коштів не може бути й мови. Більше того, і політика бюджетного субсидіювання організується у такий спо­сіб, щоб не підривати заінтересованості в зростанні доходів і в економному та раціональному фінансуванні видатків.

Взаємні розрахунки між бюджетами виникають під час пере­розподілу доходів і видатків між бюджетами після їх затвер­дження. Перерозподіл доходів може відбуватись унаслідок змін податкового законодавства або зміни нормативів розподілу дохо­дів. При цьому один бюджет втрачає доходи, хоча вони були для нього заплановані, другий — отримує додаткові, непередбачені планом надходження. Оскільки така зміна дохідної бази не відо­бражає ні прорахунків однієї сторони, ні зусиль другої (а бю­джети обох мають профінансувати заплановані видатки), то здій­снюються взаємні розрахунки, за якими передаються додаткові, непередбачені планом доходи від одного бюджету до іншого. Перерозподіл видатків відбувається у разі зміни відомчого підпо­рядкування суб'єктів фінансування (за відомчого принципу роз­поділу видатків), або коли передається фінансування певних за­ходів з одного бюджету до іншого. При цьому в одному бюджеті відбувається вивільнення доходів, утворюється їх відносний (до плану) надлишок, а в другому — навпаки, нестача доходів для фінансування непередбачених видатків. Для усунення дисбалан­су необхідно передати на суму перерозподілених видатків доходи з одного бюджету до іншого.

Бюджетні позички — це взаємовідносини між бюджетами з приводу тимчасового передання коштів з одного бюджету до ін­шого. Потреба в цьому виникає у разі тимчасових касових розри­вів у виконанні бюджету. Касовий розрив характеризується не­збігом у часі фінансування видатків і отримання доходів: видатки випереджають надходження доходів.

За напрямом руху коштів розрізняють вертикальні і горизо­нтальні взаємовідносини бюджетів. Вертикальні характеризують рух коштів між бюджетами різних рівнів, а горизонтальні — між бюджетами, що належать до одного рівня. Більш поширеними і розвиненими є вертикальні взаємовідносини, оскільки вони кон­тролюються органами влади й управління вищого рівня.

За правовим регламентуванням взаємовідносини між бю­джетами поділяються на дві групи: регламентовані законодавчи­ми актами та інструктивними документами й договірні. Це дещо умовна класифікація, оскільки в деяких формах взаємовідносин наявні елементи і правового регламентування, і договірні стосун­ки. Наявність навіть окремих елементів правового регулювання дає підставу зараховувати такі відносини до регламентованих.

Основна форма взаємовідносин між бюджетами — бюджетне субсидіювання — має в цілому регламентований характер. Угоди на виділення бюджетних субсидій можуть не складатися, хоча певні домовленості між органами влади та управління, безпереч­но, існують: одні звертаються з проханням про одержання субси­дій, інші розглядають ці звернення. Однак виділення бюджетних субсидій може відбуватись і без звернення відповідних органів влади чи управління.

Регламентований характер мають також вилучення коштів і взаємні розрахунки бюджетів. Вони виникають за певних обста­вин і здійснюються за чітко встановленим порядком. Бюджетні позички регулюються на підставі рішень відповідних органів мі­сцевої влади та управління. Вони мають договірні елементи, хоча теж досить жорстко регламентуються.

В Україні згідно з Бюджетним кодексом установлені взаємо­відносини між бюджетами у формі міжбюджетних трансфертів, до яких віднесено:

— дотацію вирівнювання;

— субвенцію;

— кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів (вилучення коштів);

— інші дотації.

Взаємні розрахунки в кодексі не виділяються, що пов'язано з досить чітким розподілом доходів і видатків між бюджетами. Однак у розробленій згідно з його змістом бюджетній класифіка­ції взаємні розрахунки зафіксовані. Бюджетні позички зі складу міжбюджетних відносин фактично виключені, оскільки визначе­но, що для покриття тимчасових касових розривів, які виникають під час виконання бюджетів, відповідні органи управління мо­жуть отримувати кредити у фінансово-кредитних установах (на термін до трьох місяців) у межах поточного бюджетного періоду. Надання ж позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Основною формою міжбюджетних трансфертів є дотація ви­рівнювання та зворотне їй вилучення коштів. Дотація вирівню­вання надається бюджетам нижчого рівня і визначається як пере­вищення обсягу видатків, обчислених із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над відповідними (визначеними кодексом) дохода­ми бюджетів. Вилучення коштів визначається у протилежному порядку. Отже, дотація вирівнювання і вилучення коштів є фор­мою бюджетного регулювання — забезпечення збалансованості бюджетів усіх рівнів.

До складу субвенцій віднесено такі їх види:

а) з Державного бюджету України:

— на здійснення програм соціального захисту;

— на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого само­врядування на виконання власних повноважень унаслідок надан­ня пільг, установлених державою;

— на виконання інвестиційних проектів;

— інші субвенції;

б) з місцевих бюджетів:

— на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

— субвенції на виконання власних повноважень територіаль­них громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

— на виконання інвестиційних проектів;інші субвенції.

— автоматизації бухгалтерського обліку;