Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Бюджетний устрій і бюджетна система України.




 

Вертикальна структура бюджету характеризується двома по­няттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно вза­ємозв'язані. Бюджетний устрій показує, в який спосіб побудо­вана бюджетна система. Іншими словами, він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади. Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою і адміністративно-територіального поділу. Основи бюджетного устрою досить стабільні і обумовлюються загалом однаковими чинника­ми в різних країнах. Бюджетні ж системи різних країн можуть дещо різнитися, хоча і базуються на однакових підвалинах.

Основами бюджетного устрою, що відбивають напрями та форми вертикальної побудови бюджету, є:

— виділення видів бюджетів;

— установлення принципів побудови бюджетної системи;

— розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

— організація взаємовідносин між різними бюджетами.

Теоретично можливі три варіанти структурної побудови бю­джету. Насамперед це створення єдиного для всієї країни бю­джету на основі принципу централізації державних коштів у єди­ному фонді. Такий варіант дає можливість сконцентрувати всі ресурси в одному бюджеті, що спрощує управління ним. Але при цьому підривається автономність місцевих органів влади, що ро­бить їх взагалі або непотрібними, або недієздатними. Тому навіть теоретично зазначений варіант можливий тільки в невеликих країнах, а практично застосовується лише в так званих карлико­вих країнах, де немає територіального поділу. За наявності тери­торіального поділу країни централізація державних коштів у єди­ному фонді (бюджеті) ніколи не застосовується, бо неможливо з єдиного центру врахувати всі потреби на місцях. Водночас гіпо­тетично припустимий і протилежний варіант, який ґрунтується на засадах децентралізації. Він передбачає створення тільки регі­ональних бюджетів. При цьому загальнодержавні видатки мо­жуть фінансуватись за рахунок відрахувань на централізовані по­треби. Але і такий варіант настільки складний і неефективний, що теж ніде не використовується. Нарешті, з огляду на необхід­ність урахування як загальнодержавних, так і місцевих потреб створюється кілька рівнів бюджету на основі поєднання на кож­ному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Саме такий підхід є загальноприйнятим у світі.

Вертикальні рівні бюджетів установлюються відповідно до політичного устрою країни та її адміністративно-територіального поділу. Розрізняють два види бюджетів: центральні та місцеві. При цьому в країнах з федеративним устроєм можуть бути два види центральних бюджетів: загальний — для федерації і для окремих членів федерації. Так, у США існують федеральний бю­джет і бюджети кожного штату. У колишньому СРСР окремо фор­мувались союзний бюджет і республіканські бюджети союзних республік.

Центральний бюджет у різних країнах може називатись по-різному: центральний, державний, загальнодержавний, федераль­ний та ін. В Україні, наприклад, вживається термін «державний бюджет». Однак назва не змінює суті цього виду бюджету — він призначений для забезпечення загальнодержавних потреб. Місцеві бюджети, відповідно, забезпечують потреби певних регіонів та на­селених пунктів. їх склад відбиває територіальний поділ країни.

Принципи побудови бюджетної системи є головним елемен­том у бюджетному устрої. Саме вони визначають характерні ознаки і риси бюджетного устрою тієї чи іншої країни. У цілому можливі два альтернативні підходи — встановлення або єдності всіх бюджетів або автономності кожного з них.

Принцип єдності означає, що всі бюджети складають у сукуп­ності єдине ціле — зведений бюджет, який затверджується і ви­конується в загальному обсязі. На загальнодержавному рівні зве­дений бюджет держави охоплює центральний бюджет і зведені бюджети автономій та адміністративних одиниць першого рівня. В Україні до них належать Автономна Республіка Крим, області, міста державного підпорядкування. До зведених бюджетів обласного рівня (областей, міст державного підпорядкування й авто­номій) входять централізовані регіональні бюджети (обласні, мі­ські, республіканський) і консолідовані бюджети адміністратив­них одиниць районного рівня (в Україні — райони і міста облас­ного підпорядкування) і т. д. залежно від кількості рівнів адмініс­тративно-територіального поділу. Отже, характерною ознакою принципу єдності є наявність зведеного бюджету як офіційно за­твердженого фінансового плану. Слід зауважити, що такий бю­джет може складатись і як довідковий документ для визначення загальної суми бюджетних коштів. Але це лише довідковий зве­дений бюджет, який ніким не затверджується і ніхто не відпові­дає за його виконання в загальній сумі.

Сутність принципу автономності у побудові бюджетної сис­теми полягає у тому, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відокремленою і самостійною частиною. Ха­рактер взаємовідносин між бюджетами різних рівнів (а без них не може навіть використовуватись термін «система», який означає сукупність саме взаємозв'язаних елементів) не тільки не підриває автономності кожного бюджету, а навпаки — підкреслює її. Принцип автономності зовсім не означає, що кожний бюджет є абсолютно відокремленою частиною. Також він не зводиться до повного самозабезпечення коштами і самофінансування. Цей принцип передбачає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами шля­хом їх вилучення із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Не можуть переглядатись нормативи розподілу доходів на підставі поліпшення дохідної бази бюджетів нижчого рівня за ра­хунок мобілізації місцевих ресурсів, введення місцевих податків і випуску місцевих позик. В умовах автономності зведений бюджет не складається і не затверджується. Він може використовуватись лише як довідко­вий документ. Усі бюджети формуються незалежно один від од­ного, хоча між ними і можуть складатися певні взаємовідносини, які ґрунтуються на договірних засадах, а не диктуються вищою ланкою управління.

Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпечен­ням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною ба­зою. Це забезпечення підкріплюється широкими правами у вста­новленні місцевих податків, як у вигляді надбавок до загально­державних податків, так і в уведенні суто місцевих податків і зборів виходячи з регіональних особливостей. Автономність ко­жного бюджету відбивається і в процедурі бюджетного процесу. Кожний орган влади й управління складає, затверджує й виконує безпосередньо тільки свій бюджет. За таких умов взагалі не сто­їть питання про послідовність складання і затвердження бю­джету: «зверху-донизу» чи «знизу-доверху». Кожний бюджет складається і виконується автономно, незалежно від бюджетного процесу як на вищих, так і на нижчих рівнях бюджетної системи.

Автономність бюджетів може бути повною або частковою. Повна означає, що ні у формуванні дохідної бази, ні у визначенні видатків не встановлюється жодних обмежень. Терміни складан­ня та затвердження бюджету теж визначаються відповідним рів­нем влади й управління самостійно. Однак на практиці повної ав­тономії не існує. Є обмеження, які обумовлені як чинним законо­давством, так і інтересами відповідних ланок. Ці обмеження мо­жуть бути незначними і несуттєвими, а можуть і повністю підри­вати автономність. Характерним явищем у світовій бюджетній практиці є постійна спрямованість на розширення автономності бюджетів усіх рівнів.

У цілому на підставі порівняльного аналізу можна зробити висновок, що ефективнішою і раціональнішою є бюджетна сис­тема, яка побудована на засадах автономності кожного бюджету. Звісно, така система не означає автаркії і не має нічого спільного з ігноруванням загальнодержавних чи регіональних проблем. Саме для врегулювання цих проблем і створюються на кожному рівні централізовані й децентралізовані бюджети.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 171. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия