Якими методами здійснюється контроль за утворенням (формуванням), розподілом і організацією використання централізованих і децентралізованих грошових фондів?

 

Основні методи фінансового контролю.

 

1. Спостереження (моніторинг) - загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. З деякими застереженнями сюди ж можна віднести й діяльність з фінансового моніторингу відповідно до вимог Закону України «Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року.

 

2. Облік становить досить специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого переважно обмежується діяльністю контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб'єктів контролю (наприклад, платників податків) або в інших випадках, зазначених чинним законодавством (наприклад, при погашенні податкової заборгованості перед бюджетом шляхом проведення взаємозаліків коштів з фінансуванням витрат у рахунок погашення недоїмки за відповідними платежами в Державний і місцеві бюджети). Облік не обмежено тільки реєстраційною роботою, також він містить аналітику й створення інформаційної бази.

 

3. Обстеження найбільш притаманно попередньому контролю. Його проводять стосовно конкретних сторін фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. Під час обстеження здійснюють діагностику його фінансового стану й досліджують звітність, проводять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам. Зі спеціальних прийомів, які застосовують під час обстеження, слід зазначити опитування й анкетування.

 

Здебільшого, при одержанні в ході обстеження будь-яких негативних результатів контролюючий орган приймає рішення про проведення перевірки чи ревізії.

 

4. Аналіз проводять на основі звітності (поточної чи за визначений період). Він ґрунтується на використанні таких спеціальних статистичних прийомів, як індексний метод, метод середніх і відносних величин. За цього методу фінансового контролю шляхом аналітичної діяльності досліджують основні фінансово-економічні характеристики об'єкта контролю, що найчастіше дозволяє виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їхні причини. Дуже ефективним є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.

 

5. Перевірка. Можна виділити такі підстави класифікації видів перевірок, залежно від:

 

1) організаційної ознаки:

 

- планові перевірки (внесено у встановленому порядку в план роботи контролюючого органа);

 

- позапланові перевірки (здійснюють дещо раптово, позапланом, за наявності вагомих підстав: вказівки вищого фінансового органу; при надходженні скарг громадян або іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недоглядах у роботі, що вимагають невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);

 

2) підстави призначення:

 

- повторні перевірки (проводять через деякий час після первинної фінансової перевірки у випадку визнання її неякісно проведеною або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Цю перевірку проводять за тими ж питаннями й охоплюють той же період часу, що і за первинної);

 

- додаткові перевірки (здійснюють для з'ясування питань, що не ставилися перед первинною перевіркою, найчастіше в зв'язку з обставинами, які знов виникли);

3) обсягу:

 

- повні перевірки (всебічно охоплюють фінансово-господарську діяльність);

 

- часткові перевірки (чи неповні, в ході їх перевіряють окремий бік фінансово-господарської діяльності);

 

- комплексні перевірки (здійснює переважно група фахівців, до того ж перевірці підлягає дуже широке коло взаємозалежних питань). Як один з підвидів комплексної перевірки можна виділити наскрізну перевірку, що охоплює фінансово-господарську діяльність низки організацій чи підприємств, пов'язаних між собою відносинами субординації;

 

- тематичні перевірки (або цільові, присвячені визначеному колу питань, дільниці роботи (темі), охоплюють окремий напрям діяльності суб'єкта, що перевіряють, або визначений тип операцій);

 

4) повноти охоплення:

 

- суцільні (фронтальні) перевірки (вивчають абсолютно всі документи й облікові записи за визначений період);

 

- вибіркові перевірки (контролю підлягає не весь суб'єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за

 

визначеним принципом);

 

5) місця проведення:

 

- виїзні перевірки (здійснюють за місцем розташування об'єкта контролю);

 

- камеральні перевірки (проводять за місцем знаходження органу фінансового контролю);

 

6) характеру контрольованих показників:

 

- формальні перевірки (за яких здійснюють перевірку правильності оформлення документів, наприклад, з'ясовують

 

дійсність підписів, наявність підчищень і виправлень, правильність заповнення реквізитів);

 

- арифметичні перевірки (зводяться до оцінки правильності математичних розрахунків і таксувань);

 

7) характеру контролюючих суб'єктів:

 

- позавідомчі перевірки (здійснюють органи іншого відомства або міністерства стосовно організації, яку перевіряють);

 

- відомчі перевірки (здійснюють у межах того самого відомства або міністерства, але працівники вищого рівня, вищої організації).

 

Окремо потрібно виділити також «зустрічну» перевірку, за якої здійснюють зіставлення первинних документів або звітної інформації з аналогічними чи взаємозалежними даними підприємства контрагента.

 

б. Ревізія є найважливішим методом фінансового контролю, що відрізняється найбільшою дієвістю, максимально можливою глибиною й повнотою. Ревізію слід віднести до наступного контролю. Такий метод фінансового контролю здійснюють спеціальні органи фінансового контролю, його спрямовано на виявлення фактів порушення законності, вірогідності й доцільності. При ревізії провадиться вивчення й аналіз фінансово-господарської документації на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності й повноти звітності.

 

Під час здійснення контролю ревізора наділено певними правами:

 

- перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші документи, наявність грошей і цінностей, а у випадку виявлення підробок і інших зловживань вилучати потрібні документи на термін до закінчення ревізії;

 

- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- і електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції і вимагати від керівництва суб'єкта, якого перевіряють, проведення контрольного обмірювання виконаних робіт;

 

- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

 

- отримувати від інших підприємств, установ і організацій довідки й копії документів, пов'язані з операціями, які перевіряють;

 

- отримувати від посадових осіб письмові пояснення.

Стосовно класифікації ревізій, то вона переважно ідентична

 

класифікації перевірок, з деякими незначними застереженнями. Наприклад, окремо можна виділити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначена за постановою органів слідства.

 

Термін проведення ревізії не може перевищувати 30 днів (продовження цього терміну допускають тільки з дозволу керівника органу, що призначив ревізію).

 

За результатами ревізії складають акт. Керівник, що призначив ревізію, зобов'язаний у тижневий термін розглянути її результати й вжити заходів для усунення виявлених порушень, відшкодування нанесеного матеріального збитку, залучення до відповідальності винних осіб, усунення причин і умов, що зумовили порушення фінансової дисципліни.

 

7. Фінансово-економічна експертиза. До компетенції Рахункової палати належить здійснення експертно-аналітичної діяльності. Так, Рахункова палата зобов'язана за дорученням Верховної Ради України проводити експертизу й давати висновки щодо проектів: Державного бюджету України, законів і інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних цільових програм, програм Кабінету Міністрів України та інших документів щодо питань державного бюджету й фінансів України.