Цей метод грунтується на зіставленні величини вихідної інвестиції (1С) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом певного часу. Оскільки, приток коштів розподілено у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта г, який установлюється аналітиком (інвестором) самостійно, з огляду на щорічний відсоток І повернення, який він хоче чи може мати на капітал, який він інвестує.
На відміну від чистого наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.
