Позиковим капіталом.

Коефіцієнт У_пв виміряється в частках одиниці й показує, у скільки разів валовий дохід підприємства перевершує суму річних відсотків за довгостроковими позичками і боргами. Зниження величини цього коефіцієнта свідчить про підвищення ступеня фінансового ризику. Цей показник тісно пов'язаний з рівнем фінансового левериджу. Як правило, низьке значення показника У_пв відповідає високій частці позикового капіталу. Разом з тим, значення цих показників варіюють за галузями. Частка позикового капіталу, ризикована для однієї галузі, може не бути ризикованою для іншої галузі.

Питання про можливість і доцільность управління структурою капіталу давно дебатується серед учених та практиків.

Існує два основних підходи до цієї проблеми: а) традиційний; б) теорія Модільяні-Міллера.

Послідовники першого підходу вважають, що: а) ціна капіталу залежить від його структури; б) існує «оптимальна структура капіталу». При цьому наводяться такі аргументи. Зважаючи на викладене вище, ціна підприємства, у цілому, може бути знайдена за формулою:

Ц_П = ДР/СС. (2.38)

У свою чергу, зважена ціна капіталу залежить від ціни його складових, підрозділяючись на два види - власний і позиковий капітал. Залежно від структури капіталу ціна кожного з цих джерел змінюється, причому темпи зміни різні. Численні дослідження показали, що з ростом частки позикових коштів у загальній сумі джерел довгострокового капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується темпами, що зростають, а ціна позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, потім теж, починає зростати. Оскільки, ціна позикового капіталу (С_п) у середньому нижча, ніж ціна власного капіталу (С_в), існує структура капіталу, що називається оптимальною, при якій показник СС має мінімальне значення, таким чином, ціна підприємства буде максимальною.