Що та як робити у дорозі

Характерною рисою походів у міжсезоння є нестійка, часто холодна погода; восени раннє випадання рясного снігу утруднює просування. Рухаючись у лісі, потрібно використовувати стежини, просіки, галявини тощо. Стежинкою, навіть зарослою чи звіриною, йти набагато легше, ніж прямо — за азимутом. До того ж стежки пролягають таким чином, що обгинають перешкоди або перетинають їх у найбільш зручному місці.

Проходячи крізь хащу, треба втримувати гілки так, щоб вони не били по обличчю того, хто йде слідом. Рухатися лісом краще ланцюжком, з інтервалом 2—3 м. Перші туристи повинні попереджати голосом про небезпечні місця: ями, корчі, що стирчать, коріння, слизькі місця, приховані вимоїни тощо. Йти маршрутом без стежки треба не поспішаючи, обережно, виби-раючи найбільш безпечні місця. За умови правильного темпу, турист, що наштовхнувся на якусь перешкоду, буде убезпечений від падіння й травми. Рухаючись за азимутом, слід проглядати шлях якомога далі, щоб не опинитися в непрохідних хащах, серед завалів, зарослого, глибокого яру, болота тощо.

На долання перешкод іде багато часу й сил, тому що туристам доводиться підлазити під дерева, йти по них, стрибати, знову підніматися, і все це — з рюкзаком за плечима. Надто ризи-ковано проходити через прогнилі та похилені дерева, особливо в дощову погоду, коли вони мокрі та слизькі. Якщо все-таки група змушена йти буреломом, то слід бути дуже обережними (допомагати одне одному, використовувати як опору жердину тощо).

Долаючи яри зі стрімкими схилами, завалені буреломом, камінням, на дні яких течуть струмки, слід вибирати найбільш пологе місце спуску й підйому. На крутих, вологих і слизьких схилах безпечніше спускатися й підніматися з допомогою мотузки.

Чимало труднощів виникає під час проходження слаником, який широко розповсюджений у гірській місцевості. Сланик — це зарості чагарнику із сильною й розгалуженою кореневою системою. Найчастіше це кедровий, ялівцевий, березовий, вербовий і рододендроновий чагарник. Представники цієї групи рослинності часом сягають до трьох метрів у висоту. Перш ніж рухатися крізь зарості чагарнику, слід оком намітити шлях просування й намагатися його дотримуватися. З метою захисту від подряпин, варто надягти щільний одяг із довгими рукавами. Штани заправити в чоботи чи шкарпетки так, щоб не було оголених місць. Такий запобіжний захід дозволить уникнути травм. Якщо є можливість обійти зарості, краще нею скористатися.

Основні правила безпеки під час пересування гірським рельєфом:

 

• бути гранично уважним;

 

• переступати на шляху повалені й гнилі дерева, каміння;

 

• користуватися страховкою на сирих, крутих схилах, мокрій та слизькій поверхні;

 

• у дощ, снігопад, туман, за умови поганої видимості, в темряві, при сильному вітрі рух заборонено;

 

• проходити скельні ділянки без касок не можна;

 

• при верхній страховці мотузка має проходити між руками;

 

• під час спуску по снігу тіло тримати вертикально, упор робити на п'яти;

 

• додержуватися найсуворішої дисципліни, не допускати самовільних виходів на розвідку з місця табору.