Поняття розрахункових правовідносин

У правовій науці розрахунки розуміються як дії боржника, направлені на погашення грошового зобов’язання. Розрахункові відносини є об’єктивними, оскільки породжуються безпосередньо товарними відносинами, реалізують рух натурально-речових елементів виробництва та їх вартості у грошовій формі, втілюють функції грошей як знаряддя обігу та засобу платежів.

Як результат сплати винагороди за реалізований товар (послугу), розрахункові відносини є частиною різноманітних відшкодувальних майнових відносин. Хоча основний економічний зміст таких відносин міститься в товарній складовій економічних відносин, розрахункові відносини набувають самостійного значення.

Виокремлення розрахункових відносин пов’язане з наявністю таких підстав:

1) участі у цих відносинах банківських установ;

2) неспівпадання у господарських зобов’язаннях моментів передачі товарів і грошей;

3) самостійна правова регламентація розрахункових відносин у вигляді спеціальних банківських, касових, вексельних та інших правил. Останні не тільки прямо не стосуються початкових товарних відносин, але й характеризуються незмінними публічно-правовими рисами: переважання норм-розпоряджень, надання банкам контрольно-наглядових функцій, наявність адміністративно-господарських санкцій за порушення відповідних правил. Сама форма основних актів НБУ в сфері розрахунків (інструкцій) орієнтує на те, що сторони розрахунків можуть обрати лише спосіб і форму розрахунків, а всі подальші їх дії, як правило, суворо регламентовані;

4) розрахункові відносини носять яскраво виражений процедурний характер, на відміну від матеріально-правового змісту початкових економічних відносин. Механізм перерахувань коштів є однаковим для господарсько-правових, цивільно-правових, адміністративних, податкових, бюджетних та інших грошових зобов’язань. У зв’язку з цим розрахунки можна розглядати не як вид зобов’язань, а як форму опосередкування відносин.

Необхідно розрізняти передумови і підстави виникнення розрахункових правовідносин. Передумови розрахункових правовідносин – це відносини, які прямо не викликають виникнення розрахункових правовідносин, але створюють умови для їх існування. Такими відносинами є початкові товарні (зокрема, кредитні) відносини, договір банківського рахунку, операції з продажу валютної виручки (для розрахунків в іноземній валюті) тощо.

Підставою виникнення розрахункових відносин є розрахункове зобов’язання, яке визначає спосіб і форму розрахунків у господарських відносинах, що виражається у такому розділі господарського договору як порядок розрахунків.

Таким чином, розрахункові правовідносини – це врегульоване правом особливе коло суспільних відносин процедурного характеру, що дозволяють здійснити передачу-отримання грошових коштів у різнорідних майнових зобов’язаннях.

У стадії виникнення грошових зобов’язань необхідно вибрати один з двох способів розрахунків: 1) готівковий, здійснюваний за допомогою паперових грошей або металевої монети; 2) безготівковий, здійснюваний за допомогою перерахунків за банківськими рахунками.

При цьому потрібно розрізняти поняття «спосіб» і «форма» розрахунків. Спосіб розрахунків – це одноманітний механізм приймання-передачі грошового еквіваленту, що характеризується специфічними формами розрахунків, засобами платежу та учасниками розрахунків. Форми розрахунків – це сукупність індивідуально-визначених для конкретних способів розрахунків правових норм, які визначають правила здійснення грошових платежів між господарюючими суб’єктами за допомогою закріплення юридично значущих дій, форм документації та правил документообігу.