Порядок ведення спостереження

Наблюдение для снайпера — это искусство видеть то, что обычный стрелок не замечает или может не заметить. На поле боя из большого количества целей снайпер обязан замечать все, при этом быстро оценивать важность каждой цели с дальнейшим ее уничтожением. В наступлении наблюдение и отыскание целей не представляет особых трудностей, так как противник находится в движении и недостаточно укрыт. Совсем другое дело в условиях обороны, особенно если проведен комплекс инженерного оборудования позиций. В таких условиях отыскание цели требует не только большого искусства, но и хороших знаний тактики действий противника. Поэтому первой задачей снайпера, приступившего к наблюдению, является изучение и оценка обороны противника в своем секторе наблюдения. Для этого необходимо первоначально произвести общий осмотр местности вначале невооруженным глазом и, учитывая имеемые данные о противнике, установить:

• где проходят траншеи, окопы и хода сообщения противника, где могут располагаться огневые средства и пункты наблюдения;
• с каких направлений и на каких рубежах можно ожидать появление противника;
• закрытые от наблюдения и обстрела участки местности, на которых может укрыться противник, откуда эти участки просматриваются, где можно для этого оборудовать огневую позицию;
• наиболее удобные участки местности для оборудования огневых позиций снайперами противника.

Такой анализ и оценка обороны противника и местности дают возможность сделать правильный выбор места для огневой позиции, более целенаправленно вести наблюдение, сосредотачивая внимание на тех участках местности, где наиболее вероятно появление снайперов противника.
Демаскирующими признаками объектов, которые могут заинтересовать снайпера, могут быть:

• появившиеся на местности пятна (иногда немного темнее или светлее общего фона местности);
• появление новых кустов, деревьев, кочек, пней и т. п. предметов там, где их вчера не было;
• торчащие штыревые антенны, проектирующиеся на фоне неба головы солдат, видимые щели для наблюдения или амбразуры и т. т; s блеск стекол приборов наблюдения и стрельбы (особенно, когда солнце светит в лицо противнику);
• движение одиночных солдат противника к одному месту.

Обнаружить снайпера очень трудно, так как в его способах выбора позиции, маскировки, как правило, нет шаблона. Поэтому для выявления позиции снайпера лучше всего применять какую-нибудь хитрость, чтобы он обнаружил себя или выстрелом, или движением.
Для размещения на местности войск, боевой техники как наших, так и противника, есть определенные уставами и руководствами требования, регламентирующие их деятельность на поле боя, знание которых облегчит снайперу выполнить задачу наблюдения. Например:

• наблюдательные пункты обычно располагаются на возвышенностях, в местах, которые возвышаются над местностью (отдельные здания, здания мечетей, церквей или часовен, фабричные трубы и т. п.);
• противотанковые средства располагаются на направлениях вероятных действий танков и другой бронированной техники противника, которые находятся под маскировочными средствами и до определенного времени себя не обнаруживают. Наиболее характерными признаками их нахождения могут быть увядшие или слегка пожелтевшие листья кустов и небольших, деревьев на опушке леса, небольшие пятна овальной формы на поверхности земли;
• огневые позиции артиллерийских систем и огневые точки группового оружия обычно располагаются в складках местности, в изломах, на флангах траншей и в окопах на открытой местности;
• огневые точки в долговременных сооружениях (дот, дзот) вырисовываются на местности в виде бугров. Среди естественных бугров они отличаются окраской или наличием на них темных пятен.

Зимой снег возле амбразур подтаивает и чернеет от копоти. В населенных пунктах огневые точки располагаются, как правило, в нижней части зданий и надо внимательно осматривать их, чтобы обнаружить откидные щитки, которые окрашиваются под цвет стен. Звук стрельбы из сооружений отличается приглушенностью. Постоянным наблюдением и сопоставлением различных демаскирующих признаков можно обнаружить противника, несмотря на любые его уловки. Обращение внимания на все, что отличается от естественного, обычного вида местности, и умение разобраться в причинах этих отличий — основа искусства наблюдения.
При наблюдении рекомендуется придерживаться такой последовательности:

1. сначала произвести общий осмотр местности и оценку обороны противника в своем секторе стрельбы;
2. наметить ориентиры на направлении действия противника по рубежам, пронумеровать их слева на право и в глубину и составить карточку огня;
3. приступить к изучению местности с помощью приборов наблюдения.

При осмотре местности сектор стрельбы, как правило, разбивают на три зоны: ближнюю (глубиной 400-500 м); среднюю (500-1000 м) и дальнюю (в пределах видимости) (рис. 17). Границы зон устанавливаются по хорошо видимым ориентирам или местным предметам. Осмотр местности и местных предметов начинается с ближней зоны и ведется справа налево по обозначенным ориентирам от себя в глубину путем последовательного осмотра, открытые участки местности осматриваются быстрее, скрытые более детально, подозрительные — изучаются особенно тщательно. При ведении, наблюдения ночью нужно помнить, что в темноте видимость сверху вниз хуже, чем снизу вверх, поэтому место для позиции следует выбирать в лощинах и низких местах, откуда можно быстрее обнаружить противника проектирующегося на фоне неба. В качестве ориентиров выбираются предметы с контурными очертаниями, четко видимые на местности.
Наблюдение в ночных условиях ведется с помощью приборов ночного видения или невооруженным глазом, при этом во избежание ослепления не рекомендуется смотреть на ярко освещенные предметы или источники света. Приступая к наблюдению с помощью приборов ночного видения, необходимо тщательно осмотреть местность на наличие у противника инфракрасных прожекторов, которые будут проектироваться в виде светло-зеленого пятна с ярко-белым центром.
Направленность определяется по форме пятна, если оно имеет форму круга, то луч направлен на наблюдателя, если виден эллипс, вытянутый по вертикали, тогда он направлен на наблюдателя под углом 45-60°.
В тех случаях, если ночью наблюдение затруднено или вообще невозможно, тогда организуется подслушивание. При выборе места для подслушивания необходимо стремиться, к тому, чтобы слышать звуки неотраженные, то есть место должно быть на возвышенности и с подветренной стороны. Нельзя располагаться вблизи водопадов, рек с бурным течением, у шумящих на ветру деревьев и т.п.
В пасмурную погоду или при глубокой облачности и, особенно.после дождя слышимость повышается, в ясный солнечный день — ухудшается.
Ночью и ранним утром слышимость лучше, чем днем, а зимой лучше чем летом. Слышимость также улучшается, если звуковые волны распространяются над водной поверхностью (озером, рекой).
В горной местности звуки, возникающие при передвижении войск и производстве оборонительных работ, слышны на значительно большем расстоянии, чем на равнине, так как звуковые волны, отражаясь от поверхности гор, распространяются дальше.
Ветер ускоряет ИЛИ замедляет распространение звуковых волн. Если он дует от источника звука в сторону наблюдателя, слышимость улучшается. Также растительность и местные предметы могут замедлить распространение звука или изменить его направление.
Все изменения в действиях противника фиксируются на карте (схеме) и в журнале наблюдения, которые по возвращению в расположение подразделения снайпер докладывает своему командиру.
Наиболее приемлемой формой журнала является предлагаемая форма (табл. 3).

Таблица 3. Форма записи в журнале наблюдения

Демаскуючі ознаки цілей

Успіх розвідки значною мірою залежить від знання розвідниками основних демаскуючих ознак, за якими можна виявити різні цілі, визначити їх характер та діяльність. Розвідник повинен знати, де імовірніше всього може розміщуватися противник, де слід шукати його спостережні пункти, вогневі засоби і споруди, загородження та інші цілі, чим вони можуть себе демаскувати і як за різними ознаками зробити висновок про помічене.

До демаскуючих ознак цілей відносять:

характерне розташування об'єктів;

ознаки діяльності - рух, звуки, вогні, дим, пил і т. ін.;

сліди діяльності - витоптані місця, нові стежки, сліди багать, залишки будівельних матеріалів, свіжий грунт і т. ін.;

характерні риси об'єктів;

колір об'єктів, якщо він відрізняється від кольору оточуючої місцевості;

відблиски від скелець та непофарбованих металевих деталей;

тіні на самих об'єктах та тіні, що падають від них.

Оцінюючи результати розвідки слід мати на увазі, що противник різними обманними діями спробує ввести в оману нашу розвідку. Він буде прагнути до того, щоб різними засобами і шляхами маскування і дезінформації приховати ознаки дійсних об'єктів, та показати ці ознаки при створенні фіктивних об'єктів (надувних резинових та дерев'яних макетів об'єктів, удаваних окопів бліндажів і т. ін.). Тому з багатьох розвідувальних ознак ні одну, взяту окремо, не слід розглядати як безперечний доказ наявності у даному місці противника (цілі) або як характеристику його дійсних намірів. Тільки сукупність декількох ознак дає можливість робити правильні висновки про цілі (об'єкти).

1. Тактичні засоби ядерного ураження

До тактичних засобів ядерного ураження відносяться керовані і некеровані реактивні снаряди (КРС, НКРС), а також артилерійські гармати, що застосовують ядерні боєприпаси.

Демаскувальними ознаками позицій, з яких проводяться пуски керованих і некерованих реактивних снарядів є:

- спалах та заграва при стрільбі вночі;

- поява після стрільби великої хмари диму і пилу над позицією;

- світлова траса ракети на активній ділянці траєкторії;

- інверсійний слід ракети на траєкторії;

- характерний розкотистий звук в момент пуску.

Демаскувальними ознаками КРС і НКРС при їх переміщенні є:

- наявність пускових установок, змонтованих на базі автомобілів або причепів, а також причепів для транспортування снарядів;

- наявність в колонах автокранів і охорони.

Стартові позиції НКРС розміщують на віддаленні 10-20км і більше від переднього краю з розміщенням на них пускових установок, чотирьохосних причепів і ремонтно-евакуаційних автомобілів з кранами на площі 1000×1000м. На віддаленні 2-3км від стартової позиції розміщуються підрозділи управління та обслуговування.

Демаскуючими ознаками артилерійських систем, що застосовують ядерні боєприпаси є такі ж самі ознаки, що і у звичайних артилерійських систем. Вогневі позиції розміщуються на віддаленні 4-12км від переднього краю своїх військ.

2. Артилерія

Артилерія займає, як правило, закриті вогневі позиції на відстані 3-8 км від переднього краю, внаслідок чого виявлення батарей противника, що не ведуть вогонь, значно ускладнене.

Батареї, які ведуть вогонь з закритих вогневих позицій, можуть бути виявлені:

- за блиском та звуком пострілів;

- за пилом, що здіймається над вогневою позицією після пострілу (при сухому ґрунті);

- за димом, що здіймається в момент пострілу з-за укриття у вигляді напівпрозорих клубків та кілець, що розсіюються. Вночі і в сутінках батареї, що стріляють без полум’ягасників, демаскують себе блиском пострілів (у вигляді коротких язиків полум'я блідо-рожевого або червоного кольору) та відблисками пострілів на фоні неба або узлісся (при малих кутах укриття).

Вдень при сонячній погоді блиск від пострілів спостерігається дуже рідко. Краще видно спалахи (блиск) вночі. Добре спостерігаються спалахи вранці і ввечері навіть при наявності туману.

Чим більше калібр гармат, тим щільніше спалах та довжина смуги диму. У гармат великих калібрів смуга диму перетворюється в невеличку хмару. В окремих випадках при пострілах утворюються кільця диму, що здіймаються вверх у напрямку пострілу.

Якщо батарея противника веде швидкий вогонь, то окремі дими пострілів не встигають розсіюватися, і нашаровуючись один на одного утворюють хмару, по якій орієнтовно можна визначити місцезнаходження батареї.

Дим від пострілів в суху погоду тримається 1-2с. При вологому повітрі або після дощу він помітний краще, тримається довше і приймає правильну овальну форму.

Дим від пострілів можна помітити, якщо він проектується на темному фоні, на гребені височини або на фоні чистого неба. Це більш помітно у гаубиць і гармат при стрільбі на невеликих кутах підвищення.

Кількість стріляючих гармат визначається по кількості спалахів або хмарок диму, а калібр і тип гармати - по величині спалаху (хмарки, диму) і по звуку пострілу, а також по розмірах осколків снарядів, особливо їх донної частини.

Артилерійські батареї можуть бути виявлені в момент зайняття вогневої позиції по тому, як рухаються гармати, тягачі та при її інженерному обладнанні. При безпосередньому спостереженні вогневої позиції з СП можна спостерігати роботу обслуги та самі гармати.

3. Міномети

Міномети, як правило, розташовують на відстані до 2км від переднього краю в ярах, виярках, на зворотних схилах висот, у великих воронках від снарядів, мін та бомб, в ямах і промоїнах, біля крутих берегів річок, в чагарниках, на лісових галявинах та в інших місцях, що полегшують маскування мінометів та ускладнюють їх виявлення.

На відкритій місцевості міномети, як правило, встановлюють в окопах, які з'єднують між собою ходами сполучення.

Стрільба з мінометів не супроводжується яскравими демаскувальними ознаками, як це спостерігається при стрільбі з гармат. Розвідка мінометів противника при їх не багаточисельних демаскувальних ознаках, а також більших можливостях маскування і маневру є надзвичайно важкою задачею. Кращі результати дає бокове спостереження, а також спостереження з високих місцевих предметів.

Демаскувальні ознаки стрільби з мінометів такі:

- вдень при відсутності вітру спостерігається характерний струмінь диму, направлений в бік пострілу на висоту 10-15м. Інколи разом зі струменем утворюється димове кільце, що здіймається на висоту до 15-20м. При наявності вітру ознаки диму спостерігаються погано і в більш короткі проміжки часу;

- вночі може спостерігатися невеличка заграва або відблиск над гребенем укриття, як правило, на фоні місцевих предметів, розміщених за вогневою позицією (передній схил висоти, узлісся і т. ін.);

- при незначній глибині укриття вночі, а в хмарну погоду і вдень, спостерігаються спалахи овальної форми червоного кольору, що утворюються під час пострілу;

- звук пострілу з міномета глухий і легко відрізняється від інших звуків. Вночі звук чути краще ніж вдень. Звук пострілу завжди випереджає звук розриву міни.

4. Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ)

Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), як правило, займають закриті ВП на віддалі 4-10км від переднього краю і сильно демаскують себе стрільбою, при цьому вдень при відсутності вітру спостерігаються темні клубки диму в кінці активної ділянки траєкторії і велика хмара диму та пилу на вогневій позиції. Під час вітру темні клубки диму в кінці активної ділянки траєкторії швидко розсіюються і стають малопомітними, хмара диму і пилу над вогневою позицією також розсіюється і витягується в той бік, куди дує вітер.

При відсутності вітру хмара розсіюється тільки через 20с і більше після стрільби.

Хмара пилу і диму, що утворюється на ВП, набуває кольору в залежності від ґрунту на вогневій позиції.

Вдень в похмуру погоду і вночі видно заграву, що розростається, і блискучі траси від згорання реактивного заряду (активна ділянка траєкторії).

Звук при стрільбі РСЗВ різкий і протяжний.

5. Протитанкові засоби

Пускові установки протитанкових керованих ракет (ПТКР) і протитанкові гармати розміщують, як правило, на танконебезпечних напрямках, поблизу височин та пагорбів, на їх схилах, околицях гаїв та чагарників, біля садів, на околицях населених пунктів, біля доріг та окремих споруд. Демаскуючими ознаками позицій ПТКР є:

- струмінь розжарених газів і траса ракети при пострілі;

- дим і пил в місцях пуску;

- погано замасковані пускові установки;

- періодичний рух людей до одного й того-ж місця.

Пускові установки ПТКР можуть бути виявлені в момент висування на позиції із укриття, або під час скидання маскуючих елементів.

Демаскуючими ознаками протитанкової гармати є:

періодичний рух людей біля однієї й тієї ж точки місцевості, яка за своїм положенням дає можливість передбачити наявність гармати;

характерні окреслення ствола у верхній частині щитового укриття, які видно крізь маскування;

зів'яла рослинність на околиці чагарнику або лісу.

Взимку протитанкова гармата може бути замаскована білою маскувальною сіткою, яка майже зливається із загальним фоном місцевості. Однак відтінок маскувальної сітки у гармати може трохи відрізнитися від загального фону, що дозволить уважному розвідникові виявити вогневу позицію гармати.

Протитанкові гранатомети можуть бути виявлені за полум'ям та хмарою диму і пилу, що утворюється при пострілі.

6. Танки і самохідні артилерійські установки

Танки і самохідні артилерійські установки під час руху демаскують себе шумом двигуна та брязканням гусениць, а в суху погоду, крім того, пилом, що піднімається.

Противник в обороні нерідко використовує танки як нерухомі броньовані вогневі точки, розміщуючи їх на спеціально обладнаних позиціях. Таку позицію танка можна виявити за свіже викопаною землею і баштою танка, що виступає над окопом, а також за демаскуючими ознаками, характерними для протитанкових гармат.

7. Кулемети

Кулемети слід шукати в окремих окопах і траншеях на тих ділянках місцевості, звідки противник може вести фланговий вогонь для прикриття підступів до своїх позицій або звідки можливий широкий фронтальний обстріл.

Кулемет, якщо з нього не ведуть вогонь, знайти важко. Виявити його може погано замаскований окоп, блиск металевих нефарбованих частин, рух піднощиків патронів.

Кулемет в окопі виявляють за такими ознаками:

- насип поблизу кулемета буває вище, ніж на інших частинах окопів;

- місцевість в секторі обстрілу розширена;

- окоп для кулеметів часто виноситься від траншеї вперед;

- дротяна загорожа, розміщена попереду кулемета, інколи має меншу висоту, ніж на решті загорожі.

Кулемет виявляють за звуком пострілів і за ледь видимим струменем білого диму на темному фоні, а в хмарну погоду, сутінки і вночі - за спалахами пострілів.

Взимку сніг попереду кулемета розтає та чорніє від порохового диму.

8. Радіолокаційні станції

Радіолокаційні станції противника, які призначені для розвідки рухомих цілей, розмішуються, як правило, на схилах висот, звернених в бік наших військ.

Демаскуючими ознаками радіолокаційних станцій є:

- зовнішній вигляд станції;

- наявність різних агрегатів комплексу станції розміщених компактно на невеликому майданчику;

- характерний звук деяких типів агрегатів живлення радіолокаційної станції.

9. Спостережні пункти

Спостережні пункти противника, як правило, розмішують на схилах висот і на різних місцевих предметах, що забезпечує добрий огляд розміщення наших військ.

Частіше всього спостережні пункти виявляються під час їх обладнання і зайняття, під час зміни спостерігачів і при налагодженні ліній зв'язку.

Демаскуючими ознаками спостережного пункту є:

- періодична поява та швидке зникнення на певному місці людей, або голова спостерігача та прилади спостереження, що проектуються на фоні якого-небудь місцевого предмету (на фоні неба);

- викинута земля, що вказує на роботу з обладнання спостережного пункту;

- поява нових місцевих предметів (кущів і т. ін.);

- зміна форми і кольору місцевих предметів і рослинності в результаті їх використання для маскування спостерігача;

- телефонні дроти, що підходять до спостережного пункту, рух вздовж них телефоністів, що прокладають або лагодять лінію, взимку - протоптані в снігу стежки;

- рух поодиноких людей, що повторюється приблизно в один і той же час (зміна спостерігача, піднесення їжі);

- періодична поява перископа (приладу) з окопу або з іншого укриття;

- блиск оптичних приладів в тих випадках, коли сонце знаходиться позаду нашого спостерігача (до цього необхідно відноситися обережно, так як блиск можуть дати і інші предмети);

- спостережна щілина, що спостерігається у вигляді темної горизонтальної смуги на місцевості або на якому-небудь місцевому предметі;

- темна пляма на фоні листя дерев, невдало замаскований майданчик для спостереження на дереві, хитання верхівок дерев у тиху погоду;

- струмок диму при обігріванні спостережного пункту в холодну погоду;

- наявність джерел квантового випромінювання вночі.

Слід мати на увазі, що спостережні пункти можуть розміщуватися в штучних предметах, зроблених за зразком природних, в камені, пні, пам'ятнику, копиці сіна і т. ін.

10. Траншеї, окопи, бліндажі та інші польові споруди

Траншеї викопують, як правило, на передніх схилах висот, що забезпечує найкращий огляд і обстріл попереду розташованої місцевості. На місцевості, що поросла лісом, густим чагарником і в населених пунктах, траншеї, як правило, виносять вперед від узлісся (околиці населеного пункту).

Окопи, бліндажі та інші польові споруди легше всього виявити в період їх обладнання або робіт щодо їх розчищення та удосконалення. Готові окопи (траншеї) розпізнають за наявністю свіжої землі у вигляді тонких жовтих або темних смуг (в залежності від ґрунту) і за кольором маскування, що відрізняється від довколишнього фону, а також за рухом людей в них (якщо вони не повного профілю).

Окоп (траншея) з перекриттям має вигляд хвилястої смуги (влітку жовтої, взимку темної), що відрізняється кольором від довколишньої місцевості.

Бійниці спостерігаються у вигляді темних впадин у товщі бруствера.

Взимку бійниці можна виявити за слідами розчищення снігу. До відкриття вогню бійниці можуть бути накриті сіткою або підручним матеріалом під колір оточуючої місцевості.

Опуклості у товщі брустверу дозволяють припустити наявність кулемету, спостережного пункту, бліндажу або іншої вогневої споруди. Бліндажі слід шукати між лініями окопів за напрямком ходів сполучення. Часто їх виявляють за димом від печей, котрі топлять у холодну погоду.

Ходи сполучення відрізняються від траншеї за розміщенням (йдуть з тилу до фронту) і обладнанням (менше обладнані для застосування вогневих засобів).

11. Дерев’яноземляні та довгочасні вогневі споруди

Дерев¢яноземляні та довгочасні споруди розміщуються, як правило, в таких місцях, звідки можна вести фронтальний і фланговий вогонь. Їх слід шукати на схилах висот, на узліссях, в підвалах крайніх будинків населених пунктів, на перехрестях вулиць, на поворотах траншей і загороджень.

Дерев¢яноземляні вогневі споруди завжди видно на місцевості у вигляді горбів, що інколи відрізняються від природних у вигляді темних плям, взимку сніг біля амбразури розтає і чорніє від порохового диму.

Довгочасні вогневі споруди, а також його бронебашти і амбразури до введення в дію вогневих засобів, як правило, бувають приховані від наземного спостереження вертикальними масками або замасковані під який-небудь місцевий предмет (будівлю, чагарник, огорожу).

При стрільбі з вогневих споруд звук глухий.

При попаданні снаряду в бетон, каміння, або в броню димова хмара від розриву снаряда з підривником на фугасну або уповільнену дію буває широкою і низькою. Крім цього, при влученні снаряда в бетон спостерігається яскраве полум'я, до хмари диму примішується сірий цементний пил. Після декількох прямих влучень починають виразно виступати з під маскування контури бронекуполів, оголяються частини стін, кути будівлі і т. ін.

12. Дротяні загородження

Дротяні загородження зводять перед окопами і між ними, а також попереду довгочасних вогневих споруд, кулеметних, а інколи і гарматних окопів. Спостерігач може виявити дротяне загородження по кілках, розміщених у відносно правильному порядку. На околиці лісу дротяні загородження можуть здаватися спостерігачу рядом пнів однакової висоти, а на снігу – темною смугою.

Дротяні загородження, що під напругою виявляють по наявності на стовпах (кілках) фарфорових ізоляторів, гуми, руберойду та інших ізоляційних матеріалів, а також за наявністю згорілої трави біля загорожі, вночі – по видимих іскрах, що зіскакують з дроту на траву, яка його торкається.

13. Мінні поля

Мінні поля, як правило, встановлюють перед дротяними огорожами і в проміжках між ними, між ротними (взводними) опорними пунктами, а також на прихованих підступах, на дорогах і в тіснинах. Демаскуючими ознаками мінного поля можуть бути: перекопана земля, пом'ята рослинність, пагорби над мінами, неприбрана після встановлення мін земля, просідання маскувального шару ґрунту над міною, зміна кольору трави, протягнуті над землею дроти та шнури, загублені або забуті підривниками інструменти, упакування, етикетки від упакування, орієнтирні кілки, а інколи і знаки, що позначають мінне поле.

14. Штаби і командні пункти

Штаби і командні пункти розміщуються в місцях, що приховані від наземного спостереження (в лісі, в яру, в населених пунктах і т. ін.). Ознаки розміщення штабу (командного пункту) такі:

- рух спеціальних і легкових машин, мотоциклів, поодиноких солдат до місця розташування штабу (командного пункту) і назад;

- підхід до одного місця декількох ліній дротяного зв'язку з різних напрямків, наявність радіостанцій;

- посилена охорона району і розташування у ньому зенітної артилерії на вогневих позиціях;

- наявність поблизу району майданчика для посадки літаків та вертольотів зв'язку;

- в населених пунктах - як правило, повна або майже повна відсутність місцевих жителів. Біля в'їзду до населених пунктів - шлагбаум і охорона.

15. Підготовка противника до наступу

Підготовка противника до наступу може бути виявлена за такими ознаками:

- інтенсивний рух військ противника до лінії фронту;

- інтенсивний рух транспорту з тилу до фронту з вантажем, а в зворотному напрямку переважно без вантажу;

- пожвавлена діяльність розвідувальних груп противника, розвідка боєм, інтенсивна діяльність повітряної розвідки;

- розвинення інженерних робіт, обладнання позицій і нових спостережних пунктів, ремонт та укріплення мостів, прокладання колонних шляхів і т. ін.

- прокладання ліній зв'язку;

- поява нових артилерійських і мінометних батарей і зміна характеру ведення вогню (пристрілювання);

- розмінування противником мінних полів (прокладання проходів);

- шум двигунів танків і брязкіт гусениць під час зайняття танками вихідних позицій;

- пожвавлення в траншеях, зміна режиму поведінки противника, поява рекогносцировочних груп.

16. Ознаки підготовки противника до відходу і заміни частин

Ознаками підготовки противника до відходу є:

- інтенсивний рух військ противника і автотранспорту з вантажами від фронту в тил, евакуація тилових закладів, штабів і шпиталів, евакуація або знищення складів;

- обладнання оборонних позицій в тилу та зайняття їх військами;

- активізація дій розвідки (патрулів), посилення вогню артилерії, виведення в перший ешелон танкових підрозділів, активне застосування димів; посилені контратаки противника на наші підрозділи (частини), що наступають;

- активізація в тилу робіт щодо обладнання різних загороджень, підготовка до підриву мостів.

Ознаками заміни частин противника є:

- інтенсивний рух противника від фронту і до фронту;

- зміни в поведінці солдатів противника, в ділянках траншей, що спостерігаються;

- зняття ліній зв'язку і прокладання нових ліній зв'язку;

- поява окремих спостерігачів (груп), що вивчають поле бою;

- зміни в розміщенні вогневих засобів противника і характері їх діяльності;