Фінансові ризики

Ризик у ділових операціях — це економічна категорія, що відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу різних факторів, як прямої так і непрямої дії. Операції з фінансови­ми інструментами завжди пов'язані з ризиком. До фінансових ризиків відносять кредитний, процентний, валютний, галузевий, ліквідності та структури капіталу, операційний, а також ризик країни. У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціаль­ної невизначеності можна охарактеризувати:

за величиною — високий, середній і низький;

за ступенем допустимості — допустимий ризик, коли втра­чається частина доходу; критичний (локальний) ризик, при якому повністю втрачаються доходи і виникає необхідність відшкодовувати втрати; катастрофічний ризик це ризик повної втрати майна;

за об'єктами — ризик окремих юридичних і фізичних осіб;

за видом діяльності — ризик виробничої, посередницької, торговельної, транспортної, консалтингової, страхової, охоронної та іншої діяльності;

за економічним змістом — чистий ризик як об'єктивна можливість зазнати збитків і спекулятивний ризик як суб'єктивна можливість отримання позитивного або негативного результату певної діяльності;

за характером — операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний;

за галузевою і територіальною ознакою — загальноекономічний,галузевий, країни, регіональний тощо;

за можливістю усунення ризики поділяють на недиверсифіковані, що не підлягають усуненню, і диверсифіковані, для яких існують можливі шляхи подолання.

З підготовкою і реалізацією фінансових інвестицій пов’язаний систематичний і несистематичний ризики. Систематичний ризик, тобто ризик кризи фінансового ринку, належить до зовнішніх факторів і пов’язаний із загальною економічною і політичною ситуацією в країні та світі, зростанням цін не ресурси, загальноринковим падінням цін на фінансові активи. До категорії систематичних ризиків належать: ризик зміни процентної ставки, ризик падіння загальноринкових цін і ризик інфляції. Систематичний ризик є не диверсифікованим. Несистематичний ризик, тобто ризик поєднання всіх видів ризику, пов'язаних із конкретними фінансовими інструментами та із фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. До категорії несистематичних ризиків відносять ризик ліквідності, галузевий ризик. Несистематичний ризик – диверсифікований. Ризик ліквідності — найпоширеніший в Україні і пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості. Галузевий ризик пов'язаний зі специфікою окремих галузей. За іншими критеріями виділяють такі види ризику:

селективний ризик — ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля;

часовий ризик — ризик емісії, купівлі або продажу цінного паперу у невідповідний час, що тягне за собою втрати;

ризик законодавчих змін, пов’язаний із змінами умов емісії, вона може бути визнана недійсною тощо;

інфляційний ризик — ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори за фінансовими інструментами, знецінюються швидше, ніж зростають.

Існує і багато інших видів ризику операцій із фінансовими інструментами. В Україні всі вони мають місце і породжуються наявною в країні політичною та економічною нестабільністю.

Методи оцінки ризику на фінансовому ринку. Вибір різних варіантів вкладення капіталу пов'язаний зі значною невизначеністю, із ризиком. У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням, (варіацією можливого результату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат. Варіація показує міру або ступінь відхилення від фактичної середньої величини. Дисперсія при оцінці фінансового ризику підприємства є середньозваженою величиною з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

, де

де ² — дисперсія; х — очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів; – середнє очікуване значен­ня; п — кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середнє очікуване значення — це те значення величини події, яке пов'язане з невизначеною ситуацією. Середня величина є узагальненою кількісною харак­теристикою і не дає змоги прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення розраховують середнє квадратичне відхилення, яке визначається за формулою:

.

Для аналізу використовується коефіцієнт варіації, що є відношенням середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і показує ступіньвідхилення отриманих значень. Коефіцієнт варіації — відносна величина, яка відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається.

Коефіцієнт варіації обчислюється:

V = х 100, де

V — коефіцієнт варіації; — середнє квадратичне відхилення; — середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 %. Встановленою є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % — слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10 – 25% – середні, помірні коливання; понад 25 % — високі коливання фінансовогоризику.

Застосовуються й інші аналітичні методи оцінки фінансовогоризику:

- факторний аналіз фінансових ризиків – є найперспективнішим із методів. Так диверсифікований інвестиційний ризик оцінюють, за наявністю перспектив розвитку об'єкта інвестицій: рівнем конкуренції, кількістю укладених договорів і отриманих замовлень тощо, а недиверсифікований — за ставкою банківського відсотка за кредитами, інфляційними очікуваннями, загальними тенденціями розвитку економіки країни;

- метод експертних оцінок – складаються різноманітні порівняльні характеристики рівнів ризику, визначаються рейтинги, готуються аналітичні експертні огляди;

- економіко-математичне моделювання –головним є правильний вибір моделі, які дають змогу в цілому спрогнозувати конкретну ситуацію і оцінити можливу ймовірність фінансового ризику;

- комп'ютерна імітація – перспективний метод фінансового ризику підприємства, яке завжди має можливість змоделювати ризик індивідуально, оскільки в сучасних умовах створено певний набір готових програмних продуктів для оцінки фінансового ризику;

- метод соціально-економічного експерименту – передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями;

- метод аналогій – метод, на основі якого будуєтьсяфінансова стратегія і тактика ба­гатьох підприємств та ін.

Учасниками фінансового ринку України, що несуть ризики є: емітенти; інвестори; за операціями з цінними паперами за дорученням клієнтів – андеррайтер, як фінансовий посередник; дилер на ринку цінних паперів. Тому діяльність суб'єктів фінансового ринку потребує особливих портфельних стратегій, якими можуть бути: виявлення схильності до ризиків; аналіз ризиків та їх оцінювання; вибір методів управління ризиком; застосування вибраних методів; здійснення фінансового контролю тощо.

Методами управління фінансовими ризиками є їх уникнення, передача, утримання, зниження ступеня ризику тощо. Під уникненням ризику мають на увазі просте уникнення заходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для підприємця означає відмову від отримання прибутку. Утримання від ризику — це залишення його за інвестором, тобто на його відповідальності. Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страховому товариству. В даному разі передача ризику відбувається шляхом страхування фінансового ризику. Зниження ступеня ризику — скорочення ймовірності і обсягу втрат. Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи: диверсифікація, лімітування, страхування.

Диверсифікація – це процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою.

Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту. Лімітування застосовується банками при видачі позик, при укладанні договору на овердрафт; суб'єктами господарювання — при продажу товарів у кредит (на кредитні картки), на дорожні чеки і єврочеки.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику.

Широко використовується метод страхування цінового ризику шляхом проведення протилежних операцій із різними видами біржових контрактів. Цей метод отримав назву хеджування.

Хеджування – цекупівля і/або продаж похідних цінних паперів (опціонів або ф'ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод. В Україні хеджуваннярозглядається як страхування від ризиків несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційними операціями, що передбачають поставку (продаж) товарів у майбутньому.

Контракт, що служить для страхування від ризиків зміни курсів, має назву хедж. Суб'єкт господарювання, який здійснює хеджування, називається хеджер. Існують дві операції хеджування: на підвищення і на зниження.

Хеджування на підвищення – це біржова операція з купівлі термінових контрактів чи опціонів; застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін у майбутньому.

Хеджування на зниження – це біржова операція з продажу термінового контракту. Хеджер, який здійснює хеджування на зниження, передбачає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.

Хеджування може здійснюватися за допомогою валютного опціону і через форвардну угоду. Валютний опціон — це право покупця купити і зобов'язання продавця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим курсом на заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого періоду. Форвардна операція – цевзаємне зобов'язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздалегідь обумовлену дату. Продавець зобов'язаний продати, а покупець купити певну кількість валюти за встановленим курсом у певний день.

Інтернаціоналізація світового фінансового ринку розкриває дедалі ширші можливості використання строкових угод на ринках різних країн і забезпечує страхування інвесторів від можливих втрат коштів у процесі їх вкладання у різні фінансові інструменти.