Студопедия — Провідники й ізолятори.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Провідники й ізолятори.






4. Джерела електричного струму: сухий елемент, будова і принцип дії (на прикладі батареї кишенькового ліхтаря), акумулятори, динамомашина, турбіна, гідро-і теплоелектростанції (без будови).

5. Електрика в атмосфері. Блискавка. Громовідвід.

6. Передача електричного струму. Найпростіше електричне коло, що складається з джерела струму (батарея), провідників, вимикача і споживачів (електролампочка, електродзвінок, електродвигун). Умовне позначення елементів електричного кола. Зображення схеми електричного кола.

7. Сила електричного струму. Одиниця вимірювання сили електричного струму ампер. Вимірювання сили струму амперметром.

8. Напруга. Одиниця вимірювання напруги вольт. Вимірювання напруги вольтметром.

9. Опір провідників. Залежність опору від довжини поперечного перерізу і матеріалу, з якого вони виготовлені. Залежність опору від довжини, товщини провідників і матеріалу, з якого вони виготовлені

10. Види з’єднань (послідовне, паралельне, змішане). Будова і монтаж розетки, вилки, вимикача, патрона.

11. Теплова дія електричного струму. Будова і призначення приладів, принцип роботи яких ґрунтується на тепловій дії (електрична лампочка, плитка, праска, чайник, паяльник). Запобіжники в електричному колі. Коротке замикання. Причина. Попередження короткого замикання. Правила техніки безпеки.

12. Магнітні явища. Природний магнетизм. Постійні магніти. Взаємодія магнітних полів постійних магнітів.

13. Магнітна дія електричного струму. Електромагніт. Електродзвінок. Електродвигун. Прилади, принцип роботи яких ґрунтується на магнітній дії струму. Будова і призначення цих приладів.

14. Змінний струм. Генератор змінного струму. Ввімкнення в коло. Техніка безпеки.

15. Трансформатор. Будова. Призначення. Передача електричного струму на великій відстані.

16. Електролічильники. Спостереження за диском електролічильника. Зняття показників лічильника. Обчислення плати за електроенергію.

V. ЕЛЕМЕНТАРНІ ВІДОМОСТІ З ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ

1. Миючі засоби. Види, властивості, використання миючих засобів. Виготовлення.

2. Кислоти. Види, властивості кислот. Використання. Правила техніки безпеки.

3. Луги. Види, властивості, використання. Правила техніки безпеки.

4. Мінеральні солі і добрива. Види, розпізнання за зовнішнім виглядом, використання в сільському господарстві, у побуті.

5. Засоби чищення. Класифікація за призначенням, види, властивості, використання, зберігання.

6. Засоби боротьби з побутовими комахами. Види засобів за призначенням, властивості, використання. Правила техніки безпеки.

ПРАКТИЧНІ І ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ

1. Складання електричного кола з різним з’єднанням провідників.

2. Зачистка проводів, зрощування проводів.

3. Монтаж розетки, патрона, вимикача, вилки.

4. Усунення елементарних пошкоджень в електроплитці, електропрасці.

5. Монтаж щитка з електричним дзвінком і кнопкою.

6. Зняття показників електролічильника і обчислення оплати за витрачену електроенергію.

7. Вивчення дії трансформатора. Зміна напруги за допомоги трансформатора.


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Зміст Кількість годин Навчальні досягнення Корекційна Спрямованість
7 клас (68 годин)
І Вступ
  1.Що вивчає фізика      
  1.1.Фізика – наука про природу і її значення в житті людини. Зміни, що відбуваються в природі. Фізичні терміни і фізичні закони, фізичні прилади   Учень ро­зу­міє, що та­ке при­ро­да; ви­ді­ляє фі­зи­ку, як ок­ре­му на­у­ку; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся в пе­ре­бу­ва­н­ні при­ро­ди в бе­з­пе­ре­р­в­ній змі­ні, або ру­сі; вста­но­в­лює за­ко­но­мі­р­ність цих змін, або ру­хів; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся в ва­ж­ли­во­с­ті за­ко­нів фі­зи­ки і їх ви­ко­ри­с­та­н­ні;за­с­то­со­вує но­ві фі­зи­ч­ні те­р­мі­ни. Розвиток системи узагальнених поглядів на природу, її закони, фізичні явища, причини їх виникнення та місце людини в ньому.
  1.2.Спостереження і досліди. Фізичні величини та їх вимірювання. Визначення основних характеристик вимірювальних засобів.   Вміє спо­с­те­рі­га­ти за яви­ща­ми, які ві­д­бу­ва­ю­ть­ся в при­ро­ді; до­с­лі­джує змі­ну явищ; ро­бить ви­мі­рю­ва­н­ня при про­ве­де­н­ні до­с­лі­дів; ви­з­на­чає фі­зи­ч­ні ве­ли­чи­ни; за­с­то­со­вує оди­ни­ці ви­мі­рю­ва­н­ня фі­зи­ч­них ве­ли­чин; ви­мі­рює фі­зи­ч­ні ве­ли­чи­ни; ви­ко­ри­с­то­вує при­ла­ди для ви­мі­рю­ва­н­ня фі­зи­ч­них ве­ли­чин; ви­з­на­чає ос­но­в­ні ха­ра­к­те­ри­с­ти­ки ви­мі­рю­ва­ль­них при­ла­дів. Формування знань про фізичні явища та вмінь спостерігати за ними. Розвиток словникового запасу, розширення і уточнення запасу уявлень.
  1.3.Вимірювання об’єму рідини і об’єму твердих тіл неправильної форми (лабораторна робота)   Вміє ви­мі­рю­ва­ти об’єм рі­ди­ни і об’єм тве­р­до­го ті­ла не­п­ра­ви­ль­ної фо­р­ми. Формування перцептивних дій про фізичні величини та їх вимірювання. Розвиток всіх видів сприймання (за аналізаторами, сприймання часу, простору). Корекція сприймання образу, явищ, подій. Розвиток основних характеристик вимірювальних засобів та навичок користування вимірювальними приладами.  
ІІ Фізико-хімічні властивості речовин
  1.Початкові відомості про фізичні тіла і речовини     Розвиток мовлення, орієнтування в навколишньому світі та активного словникового запасу. Формування аналітико-синтетичного типу сприймання, розуміння змісту завдання на сприймання.
  1.1.Поняття «тіло» і «речовина». Будова речовини. Відмінність у молекулярній будові твердих тіл, рідин і газів   Ро­зу­міє сло­во­с­по­лу­че­н­ня «фі­зи­ч­не ті­ло»; ві­д­рі­з­няє по­ня­т­тя «ті­ло» і «ре­чо­ви­на»; знає про іс­ну­ва­н­ня ча­с­ти­нок, з яких скла­да­є­ть­ся ре­чо­ви­на; Ро­зу­міє, що всі мо­ле­ку­ли да­ної ре­чо­ви­ни од­на­ко­ві; ді­з­на­є­ть­ся: про по­діл мо­ле­кул на ато­ми; про ве­ли­чи­ну мо­ле­кул; вста­но­в­лює ві­д­мі­н­ність у мо­ле­ку­ля­р­ній бу­до­ві тве­р­дих тіл, рі­дин і га­зів.
  1.2.Три агрегатних стани речовини: твердий, рідкий, газоподібний   По­ді­ляє фі­зи­ч­ні ті­ла на три кла­си: тве­р­ді, рі­д­кі і га­зо­по­ді­б­ні; розуміє, що речовина у природі пе­ре­бу­ва­є в трьох ста­нах: тве­р­до­му, рі­д­ко­му і га­зо­по­ді­б­но­му; по­рі­в­нює збе­ре­же­н­ня фо­р­ми і об’є­му тве­р­ди­ми ті­ла­ми, рі­ди­на­ми і га­за­ми; вста­но­в­лює за­га­ль­ні вла­с­ти­во­с­ті тве­р­дих тіл, рі­дин і га­зів. Розвиток уміння утримувати інформацію та прийомів її пригадування. Створення стимулюючої мотивації
  2. Маса     Розвиток прийомів порівняння, класифікації, систематизації тіл і речовин за формою, кольором, розмірами, запахом, смаком. Установлення причинно-наслідкових залежностей тіла від його властивостей. Формування уявлень про зміну форми тіла.
  2.1.Маса. Сила. Дія сили. Явище тяжіння. Сила тяжіння.   Вста­но­в­лює при­чи­ни змі­ни ру­ху ті­ла; за­з­на­чає дію си­ли на ті­ло при змі­ні шви­д­ко­с­ті ру­ху ті­ла; по­я­с­нює де­фо­р­ма­цію ті­ла під ді­єю си­ли; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся в дії си­ли при­тя­г­не­н­ня Зе­м­лі іншими ті­лами; ді­з­на­є­ть­ся про при­п­ли­ви і ві­д­ли­ви во­ди в оке­а­нах і мо­рях; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся в іс­ну­ва­н­ні ма­си ті­ла; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність дії си­ли тя­жі­н­ня від ма­си ті­ла.
  2.2.Визначення маси тіла за допомогою терезів (лабораторна робота)   Вміє ви­мі­рю­ва­ти ма­су рі­з­них тіл за до­по­мо­гою те­ре­зів; вста­но­в­лює оди­ни­ці ви­мі­рю­ва­н­ня ма­си. Розвиток обсягу смислової та словесно-логічної пам’яті, стимулювання інтересу до навчального матеріалу. Корекція усіх форм мислення. Формування понять на основі усвідомлення не лише суттєвих ознак, а й змінних, другорядних. Розвиток мислительних операцій: порівняння, класифікації, узагальнення.
  2.3.Густина речовини і її врахування в техніці   До­с­лі­джує за­ле­ж­ність ма­си тіл од­на­ко­во­го об’є­му від ре­чо­вин, з яких зро­б­ле­ні ці ті­ла; вста­но­в­лює, що ті­ла од­на­ко­вої ма­си, ви­го­то­в­ле­ні з рі­з­них ре­чо­вин, ма­ють рі­з­ні об’є­ми; вміє ви­з­на­чи­ти гу­с­ти­ну ре­чо­вин; ко­ри­с­ту­є­ть­ся оди­ни­ця­ми ви­мі­рю­ва­н­ня гу­с­ти­ни; вміє ко­ри­с­ту­ва­ти­ся та­б­ли­цею гу­с­ти­ни ре­чо­вин, ви­з­на­чи­ти ма­су ті­ла за йо­го об’є­мом і гу­с­ти­ною ре­чо­ви­ни, з якої зро­б­ле­не ті­ло; вміє ви­з­на­чи­ти об’єм ті­ла за йо­го ма­сою і гу­с­ти­ною ре­чо­ви­ни, з якої зро­б­ле­не ті­ло. Формування умінь обчислювати густину речовин, визначати масу тіла за густиною і об’ємом.
  2.4.Визначення густини речовини твердого тіла (лабораторна робота)  
  3.Властивості твердих тіл     Розвиток сприймання й обсягу пам’яті про форму і об’єм твердих тіл, їх властивості та використання. Формування уявлень про зміну форми твердого тіла під дією іншого тіла. Засвоєння назв твердих тіл.
  3.1. Сталість форми і об’єму твердих тіл. Зміна форми і об’єму твердих тіл під дією зовнішніх сил. Види деформацій твердих тіл.   Ро­з­пі­з­нає тве­р­ді ті­ла за їх фо­р­мою; ві­дз­на­чає, що фо­р­ма тве­р­дих тіл не змі­ню­є­ть­ся за но­р­ма­ль­них умов; вста­но­в­лює, що фо­р­ма тве­р­дих тіл змі­ню­є­ть­ся при дії на них пе­в­ної си­ли; дає ви­з­на­че­н­ня де­фо­р­ма­ції ті­ла; вста­но­в­лює ста­лість об’є­му тве­р­до­го ті­ла за но­р­ма­ль­них умов.
  3.2.Пружність твердих тіл, їх використання в техніці і побуті   До­с­лі­джує ви­ни­к­не­н­ня си­ли пру­ж­но­с­ті; ро­з­рі­з­няє де­фо­р­ма­цію пру­ж­но­с­ті від ін­ших ви­дів де­фо­р­ма­ції; на­во­дить при­к­ла­ди рі­з­них пру­ж­них тіл; ро­з­рі­з­няє рі­з­ні ви­ди пру­ж­них де­фо­р­ма­цій; вміє ро­з­пі­з­на­ва­ти де­фо­р­ма­ції ро­з­тя­гу­ва­н­ня, сти­с­не­н­ня, зги­на­н­ня, кру­че­н­ня. Розвиток рухів, дій операцій, за допомогою яких виконуються практичні завдання (аналіз та розуміння умов завдання, планування та організація його виконання, самоконтроль діяльності).
  3.3. Пластичність твердих тіл, їх використання в техніці і побуті   Оп­ри­ді­ляє та­кі вла­с­ти­во­с­ті тіл як пла­с­ти­ч­ність і кри­х­кість; ро­з­пі­з­нає змі­ну фо­р­ми пла­с­ти­ч­них тіл, ви­ко­ри­с­та­н­ня цієї властивості в по­бу­ті, бу­ді­в­ни­ц­т­ві; ві­дз­на­чає ру­й­ну­ва­н­ня тве­р­дих кри­х­ких тіл при дії на них пе­в­ної си­ли; знає ви­ко­ри­с­та­н­ня кри­х­ких тіл на пра­к­ти­ці. Розвиток цілісності, структурності, осмисленості відчуттів. Корекція пізнавальних процесів спостереження, запам’ятовування, відтворення.
  3.4.Крихкість твердих тіл, їх врахування в техніці і побуті  
  3.5.Горючі і негорючі   Кла­си­фі­кує тве­р­ді ре­чо­ви­ни на го­рю­чі і не го­рю­чі; ви­з­на­чає умо­ви го­рі­н­ня тве­р­дих ре­чо­вин; ві­дз­на­чає ви­ді­ле­н­ня сві­т­ла і те­п­ло­ти при го­рі­н­ні; до­с­лі­джує ва­ж­ли­вість по­ві­т­ря для пі­д­т­ри­ма­н­ня го­рі­н­ня; вміє ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти не­го­рю­чі ре­чо­ви­ни, знає яки­ми спо­со­ба­ми мо­ж­на при­пи­ни­ти го­рі­н­ня. Розвиток уміння виділяти головне у завданні, утримувати здобуту інформацію, користуватися нею у практичній діяльності.
  4. Початкові відомості про теплові явища     Формування понять про горючі, негорючі, рідкі і газоподібні тіла (стани), про розширення і стиснення тіл під час їх нагрівання, про врахування цих властивостей у народному господарстві. Розвиток активного словникового запасу, наочно- практичного (дійового) мислення. Формування понять «теплові явища», «температура тіла», «термометр», «одиниця температури», «теплопровідність».
  4.1.Зміна об’єму твердих тіл. Розширення і стискання твердих тіл при нагріванні і охолодженні. Залежність розширення твердих тіл. Врахування цієї властивості в техніці.   Де­мо­н­с­т­рує змі­ну об’є­му тве­р­дих тіл при на­г­рі­ва­н­ні; де­мо­н­с­т­рує на при­ла­дах ро­з­ши­ре­н­ня тве­р­дих тіл при на­г­рі­ва­н­ні, і сти­с­не­н­ня — при охо­ло­дже­н­ні; ви­з­на­чає за­ле­ж­ність ро­з­ши­ре­н­ня тве­р­дих тіл; ус­ві­до­м­лює вра­ху­ва­н­ня те­п­ло­во­го ро­з­ши­ре­н­ня і сти­с­не­н­ня тве­р­дих тіл у те­х­ні­ці, на за­лі­з­ни­ч­но­му тра­н­с­по­р­ті, га­зо- і во­до­п­ро­во­дах.
  4.2. Поняття про температуру. Термометр і його будова. Типи термометрів. Вимірювання температури. Одиниця вимірювання температури. Температура вище і нижче 0°С. Записи температури («+», «–»).   Ха­ра­к­те­ри­зує те­п­ло­вий стан тіл — їх те­м­пе­ра­ту­рою; вміє ви­мі­рю­ва­ти те­м­пе­ра­ту­ру тіл те­р­мо­ме­т­ра­ми; ро­з­рі­з­няє рі­з­ни­цю в бу­до­ві рі­з­них те­р­мо­ме­т­рів; ус­ві­до­м­лює про то­ч­ність ви­мі­рю­ва­н­ня те­м­пе­ра­ту­ри ті­ла лю­ди­ни;оці­нює по­ді­л­ку шка­ли те­р­мо­ме­т­ра; ко­ри­с­ту­є­ть­ся оди­ни­цею ви­мі­рю­ва­н­ня те­м­пе­ра­ту­ри — гра­ду­сом; ро­з­рі­з­няє і ві­д­по­ві­д­но по­з­на­чає те­м­пе­ра­ту­ру ви­ще і ни­ж­че ну­ля. Розвиток відчуттів різної модальності та їх діагностика. Діагностика та розвиток задатків щодо відчуттів окремих модальностей (тактильні, больові, температурні). Розвиток уміння користуватися термометром, навичок вимірювання температури тіла, води, повітря на основі орієнтування у способах виконання цих дій.
      4.3.Визначення температури повітря, води, людського тіла (практична робота).   Формування уявлень про предмети і явища, що в даний момент не діють на органи чуття (розвиток аналізу і синтезу, відтворення і узагальнення знань про властивості твердих тіл під час нагрівання і охолодження).
  4.4.Зміна властивостей твердих тіл при нагріванні й охолодженні. Врахування цієї властивості твердих тіл (в техніці і побуті).   Пе­ре­ко­ну­є­ть­ся в змі­ні вла­с­ти­во­с­тей пру­ж­них тіл, які при на­г­рі­ва­н­ні ста­ють пла­с­ти­ч­ни­ми, а при охо­ло­дже­н­ні — знов ста­ють пру­ж­ни­ми; ві­дз­на­чає змі­ну вла­с­ти­во­с­тей кри­х­ких тіл, які при на­г­рі­ва­н­ні ста­ють пла­с­ти­ч­ни­ми, а при охо­ло­дже­н­ні на­би­ра­ють по­пе­ре­д­ніх вла­с­ти­во­с­тей; вста­но­в­лює змі­ну тве­р­до­с­ті пла­с­ти­ч­них тіл при на­г­рі­ва­н­ні і тве­р­д­не­н­ні.
  4.5.Перехід речовин з одного агрегатного стану в інший. Плавлення і тверднення. Легкоплавкі і тугоплавкі тверді тіла. Врахування цієї властивості в техніці і побуті   Залежно від умов вста­но­в­лює аг­ре­га­т­ні ста­ни ре­чо­вин; ус­ві­до­м­лює пе­ре­хід ре­чо­вин з тве­р­до­го ста­ну в рі­д­кий та га­зо­по­ді­б­ний при по­с­ту­по­во­му на­г­рі­ва­н­ні і на­в­па­ки; оп­ри­ді­ляє про­цес пла­в­ле­н­ня і тве­р­д­не­н­ня при до­ся­г­не­н­ні на­г­рі­то­с­ті ре­чо­ви­ни до пе­в­ної те­м­пе­ра­ту­ри; ви­з­на­чає за та­б­ли­цею ту­го­п­ла­в­кі і ле­г­ко­п­ла­в­кі ре­чо­ви­ни; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся в ста­ло­с­ті ма­си ре­чо­ви­ни в про­це­сі пла­в­ле­н­ня і тве­р­д­не­н­ня. Формування усіх сторін та складових навчальної діяльності: потреб, мотивів, інтересу до процесу, змісту та результату діяльності.
  4.6.Спостереження за процесами плавлення і тверднення твердих речовин. Відливання форм. Паяння за допомогою електропаяльника (практична робота)   Вміє са­мо­с­ті­й­но ви­ко­ну­ва­ти до­с­лі­ди і спо­с­те­рі­га­ти за про­це­са­ми пла­в­ле­н­ня і тве­р­д­не­н­ня; ви­ко­ри­с­то­вує пла­в­ле­н­ня при па­я­н­ні еле­к­т­ро­па­я­ль­ни­ком; при ві­д­ли­ва­н­ні форм. Розвиток дослідних навичок для здобуття доказу теплопровідності твердих тіл.
  4.7.Теплопровідність твердих тіл. Добрі і погані провідники тепла/холоду. Врахування цієї властивості в будівництві, техніці, побуті. Одяг людей в різні пори року.   По­я­с­нює про­цес пе­ре­да­чі те­п­ла від більш на­г­рі­то­го до менш на­г­рі­то­го ті­ла; за та­б­ли­цею ві­дз­на­чає до­б­рі і по­га­ні про­по­ві­д­ни­ки те­п­ла (хо­ло­ду); знає як вра­хо­ву­є­ть­ся те­п­ло­п­ро­ві­д­ність в бу­ді­в­ни­ц­т­ві, те­х­ні­ці, по­бу­ті; ви­ко­ри­с­то­вує в сво­їй пра­к­ти­ч­ній ді­я­ль­но­с­ті те­п­ло­п­ро­ві­д­ність тве­р­дих тіл. Оволодіння діями, операціями та способами проведення дослідів, за допомогою яких встановлюється, що різні тверді речовини мають неоднакову теплопровідність. Надання дослідній діяльності усвідомленого характеру. Розвиток наочно-конкретного мислення про закономірності переходу речовин з твердого стану в рідкий та з рідкого в твердий за певних умов.
  5. Властивості та застосування металів     Поповнення та розширення знань про метали, їх види та застосування. Вироблення узагальнених уявлень про властивості металів: плавкість, теплопровідність, пружність, пластичність у єдності з розвитком словесного мовлення на основі широкого використання наочності і предметно-практичної діяльності.
  5.1.Фізичні властивості металів: колір, плавкість, теплопровідність, теплове розширення. Хімічні властивості металів – корозійна стійкість. Механічні властивості металів: блиск, міцність, твердість, пружність, в’язкість, пластичність, крихкість, ковкість. Класифікація металів: чорні, кольорові і благородні.               Кла­си­фі­кує ме­та­ли на чо­р­ні, ко­ль­о­ро­ві і бла­го­ро­д­ні; ро­з­ді­ляє вла­с­ти­во­с­ті ме­та­лів на фі­зи­ч­ні, хі­мі­ч­ні й ме­ха­ні­ч­ні; ві­д­но­сить до фі­зи­ч­них вла­с­ти­во­с­тей ме­та­лів: ко­лір, те­м­пе­ра­ту­ру пла­в­ле­н­ня, те­п­ло­п­ро­ві­д­ність, те­п­ло­ве ро­з­ши­ре­н­ня, еле­к­т­ро­п­ро­ві­д­ність; ви­ді­ляє на­й­го­ло­в­ні­шу з хі­мі­ч­них вла­с­ти­во­с­тей ме­та­лів — ко­ро­зі­й­ну сті­й­кість; ви­ді­ляє ме­ха­ні­ч­ні вла­с­ти­во­с­ті ме­та­лів: блиск, мі­ц­ність, тве­р­дість, пру­ж­ність, в’я­з­кість, пла­с­ти­ч­ність.
  5.2.Чорні метали: залізо, чавун, сталь. Властивості чорних металів. Притягання чорних металів магнітом. Використання чорних металів у народному господарстві.   Вді­ляє осо­б­ли­ву вла­с­ти­вість чо­р­них ме­та­лів - при­тя­га­н­ня ма­г­ні­том; за­з­на­чає про­я­в­ле­н­ня вла­с­ти­во­с­тей, які ма­ють всі ме­та­ли; по­рі­в­нює між со­бою на тве­р­дість за­лі­зо, ча­вун і сталь; знає, де ви­ко­ри­с­то­ву­ють чо­р­ні ме­та­ли і що з них ви­го­то­в­лю­ють.     Розвиток осмисленої пам’яті і абстрактно-логічного мислення здійснюється у процесі практичної діяльності, в основу якої покладено виконання операцій аналізу і узагальнення. Розчленування предмета, явища, речовини на окремі частини, елементи з подальшим об’єднанням їх у ціле, встановлення істотних зв’язків між ними. Так здійснюється перехід від уявлення про предмет до поняття про нього.   Формування уявлення про добування залізної руди, способи її переплавки.   Розвиток уміння класифікувати метали на основі одержання знань про їх фізичні, хімічні та механічні властивості. Усвідомлення залежності застосування металів у техніці, будівництві, на транспорті від таких їх властивостей як пружність, в’язкість, пластичність, твердість, міцність, корозійність. Формування знань і практичних умінь для запобігання корозії металів та захисту металевих виробів від корозії. Виховання в учнів бережливого ставлення до благородних металів, економного використання міді, алюмінію, цинку, свинця.
      5.3.Залізна руда. Виплавка чавуну і сталі. Доменна піч. Ржавіння чорних металів. Способи запобігання корозії.       Знає, з чо­го ви­ро­б­ля­ють за­лі­зо, ча­вун і сталь; знає, що за­лі­з­ну ру­ду ви­до­бу­ва­ють із надр зе­м­лі; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку до­ме­н­ної пе­чі, в якій ви­п­ла­в­ля­ють ча­вун, і ста­ле­п­ла­ви­ль­ної пе­чі, в якій ви­п­ла­в­ля­ють сталь; стве­р­джує ру­й­ну­ва­н­ня тве­р­дих ме­та­лів у на­с­лі­док ржа­ві­н­ня (їх вза­є­мо­дія з на­в­ко­ли­ш­нім се­ре­до­ви­щем); ви­з­на­чає ін­те­н­си­в­ність ко­ро­зії; ви­ді­ляє спо­со­би за­по­бі­га­н­ня ко­ро­зі­ї.
  5.4.Кольорові метали: алюміній, мідь, цинк, свинець, олово. Властивості цих металів. Використання в народному господарстві.   Ви­ді­ляє з ко­ль­о­ро­вих ме­та­лів алю­мі­ній, мідь, цинк, сви­нець, оло­во; дає їх ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку та ви­ко­ри­с­та­н­ня в ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ні, на тра­н­с­по­р­ті, бу­ді­в­ни­ц­т­ві, в еле­к­т­ро­те­х­ні­ці; ра­ді­о­а­па­ра­ту­рі.
  5.5.Благородні метали: золото, платина, срібло. Властивості цих металів. Використання благородних металів в народному господарстві.   Ви­ді­ляє бла­го­ро­д­ні ме­та­ли — зо­ло­то, пла­ти­ну, срі­б­ло; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку зо­ло­та, ви­ко­ри­с­та­н­ня як ва­лю­т­но­го ме­та­лу, в юве­лі­р­ній спра­ві, зу­бо­п­ро­те­зу­ва­н­ні; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку пла­ти­ні, йо­го ви­ко­ри­с­та­н­ня в хі­мі­ч­ній про­ми­с­ло­во­с­ті, еле­к­т­ро­те­х­ні­ці, ме­ди­ци­ні, юве­лі­р­ній спра­ві; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку срі­б­лу, йо­го ви­ко­ри­с­та­н­ня для ви­го­то­в­ле­н­ня гро­шей, при­к­рас, ме­ди­ч­них ін­с­т­ру­ме­н­тів, хі­мі­ч­но­го по­су­ду, фо­то спра­ві; пі­д­к­ре­с­лює дію срі­б­ла по зне­за­ра­жу­ва­н­ні во­ди. Корекція основних видів діяльності (аналіз і розуміння умов практичної діяльності, планування, організація виконання завдання, самоконтроль, самооцінка). Формування рис особистості, необхідних для ефективного розв’язання навчальної задачі: самостійність, організованість, акуратність, цілеспрямованість.
  5.6. Сплави: бронза, латунь, дюралюміній, силумін, паяльне олово. Властивості цих сплавів. Використання сплавів в народному господарстві.   Знає, як ут­во­рю­ю­ть­ся спла­ви; ха­ра­к­те­ри­зує ут­во­ре­н­ня ла­ту­ні, бро­н­зи, дю­ра­лю­мі­нію, си­лу­мі­ну, па­я­ль­но­го оло­ва; знає про ви­ко­ри­с­та­н­ня ко­ж­но­го із за­з­на­че­них спла­вів; об­ґ­ру­н­то­вує ви­го­то­в­ле­н­ня де­та­лей з то­го чи ін­шо­го спла­ву. Розвиток регулюючої функції мовлення на основі практичної діяльності: розуміння інструкції, виконання словесних вказівок, готовність прийняти вербальну допомогу, надати її іншому.
  6. Рідина в природі і житті людини     Розвиток уявлень про основні властивості рідин, їх відмінності від твердих речовин. Корекція зорових, нюхових, смакових, органічних відчуттів.
  6.1.Відмінні властивості рідин від твердих тіл: текучість, відсутність форми, сталість об’єму. Порівняння рідин за зовнішніми ознаками: колір, запах, смак.   По­рі­в­нює вла­с­ти­во­с­ті рі­дин з тве­р­ди­ми ті­ла­ми за фо­р­мою і об’є­мом; вста­но­в­лює ві­д­мі­н­ність цих вла­с­ти­во­с­тей — при­й­ма­н­ня рі­ди­на­ми фо­р­ми по­су­ди­ни, в яку їх на­ли­ва­ють; по­я­с­нює ці вла­с­ти­во­с­ті на ос­но­ві мо­ле­ку­ля­р­ної бу­до­ви рі­дин; ви­ді­ляє та­кі вла­с­ти­во­с­ті рі­дин, як ко­лір, за­пах, смак; ро­з­рі­з­няє рі­ди­ни за ци­ми оз­на­ка­ми.
  6.2. Густина рідин. Порівняння густини рідин з густиною твердих тіл. Рідини легші і важчі за воду. Визначення густини рідини (лабораторна робота).       По­рі­в­нює гу­с­ти­ну рі­дин з гу­с­ти­ною тве­р­дих тіл на ос­но­ві мо­ле­ку­ля­р­ної бу­до­ви рі­дин і ре­чо­вин тве­р­дих тіл; ро­з­рі­з­няє рі­з­ні рі­ди­ни зо об’є­мом і ма­сою; ви­ді­ляє рі­ди­ни, ва­ж­чі і ле­г­ші за во­ду; вміє ви­з­на­ча­ти гу­с­ти­ну рі­ди­ни; ко­ри­с­ту­є­ть­ся та­б­ли­цею гу­с­ти­ни рі­дин. Розвиток пам’яті, осмисленого запам’ятовування, прийомів пригадування, відтворення образу предмета, об’єкта, що пригадується, створення стимулюючої ситуації.
  6.3.Рідини як розчинники: а) Вода як розчинник. Розчинні і нерозчинні у воді речовини. Розчини насичені і ненасичені (лабораторна робота). б) Очищення води від домішок: відстоювання, фільтрування. в) Інші рідини як розчинники: бензин, ацетон, гас, скипидар. Видалення плям із тканин. г) Охорона водних ресурсів. д) Приготування розчинів і фільтрування                   Ви­ді­ляє ре­чо­ви­ни, які ро­з­чи­ня­ю­ть­ся і які не ро­з­чи­ня­ю­ть­ся у во­ді; вміє приго­ту­ва­ти ро­з­чи­ни; по­ді­ляє ро­з­чи­ни на на­си­че­ні і не­на­си­че­ні; пі­д­к­ре­с­лює, що ро­з­чи­н­ність га­зів ефе­к­ти­в­ні­ша при охо­ло­дже­н­ні; ви­ді­ляє зна­че­н­ня вла­с­ти­во­с­ті во­ди ро­з­чи­ня­ти ре­чо­ви­ни для ро­с­лин, тва­рин і лю­дей; ро­зу­міє не­о­б­хі­д­ність очи­ще­н­ня при­ро­д­ної во­ди від до­мі­шок; ви­ко­нує до­с­лі­ди по ві­д­с­то­ю­ва­н­ню і фі­ль­т­ру­ва­н­ню во­ди; ро­зу­міє чо­му по­т­рі­б­но охо­ро­ня­ти во­д­ні ре­су­р­си, еко­но­ми­ти ви­ко­ри­с­та­н­ня пи­т­ної во­ди. Формування умінь і навичок економного використання запасів питної води та водних ресурсів для потреб господарства. Розвиток умінь переносити у практичні ситуації засвоєнні на уроці уміння і навички інтелектуальної діяльності. Розвиток конкретних уявлень про способи природного та штучного очищення води від домішок з метою запобігання інфекційних хвороб.
  6.4. Розширення і стиснення рідин при нагріванні і охолодженні. Використання цієї властивості рідин в техніці і побуті. Особливості розширення води.   Ро­зу­міє, як рі­ди­ни ро­з­ши­рю­ю­ть­ся при на­г­рі­ва­н­ні і сти­с­ку­ють­ся при охо­ло­дже­н­ні; ро­з­к­ри­ває за­ле­ж­ність ро­з­ши­ре­н­ня рі­дин від змі­ни те­м­пе­ра­ту­ри, об’є­му рі­дин і від ви­ду ре­чо­вин; зве­р­тає ува­гу на осо­б­ли­во­с­ті ро­з­ши­ре­н­ня во­ди; знає, чо­му по­т­рі­б­но вра­хо­ву­ва­ти ро­з­ши­ре­н­ня рі­дин при на­г­рі­ва­н­ні в те­х­ні­ці і по­бу­ті. Розвиток орієнтування у завданні, вибір і планування дій відповідно до мети. Розвиток наочно-образного, практично-дійового мислення.
  6.5.Перехід рідин з одного агрегатного стану в інший. Три агрегатних стани води. Кругообіг води в природі.   Ро­зу­міє, як ві­д­бу­ва­ю­ть­ся про­це­си пла­в­ле­н­ня, тве­р­д­не­н­ня, па­ро­у­т­во­ре­н­ня; по­я­с­нює кру­го­о­біг во­ди в при­ро­ді; ус­ві­до­м­лює, яке зна­че­н­ня має змі­на аг­ре­га­т­них ста­нів ре­чо­ви­ни в пра­к­ти­ці. Розвиток розумових здібностей, розширення і уточнення уявлень.
  6.6.Кипіння, температура кипіння рідин. Випаровування і конденсація. Швидкість випаровування і її залежність. Виникнення туману, хмар. Насичення, опади у вигляді дощу, снігу, граду. Роса, іній. Вологе і сухе повітря. Узагальнення.   Ви­з­на­чає оз­на­че­н­ня ки­пі­н­ня як про­цес пе­ре­т­во­ре­н­ня рі­ди­ни в па­ру; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся, що під час ки­пі­н­ня рі­ди­ни її те­м­пе­ра­ту­ра не змі­ню­є­ть­ся, ві­дз­на­чає за­с­то­су­ва­н­ня яви­ща ки­пі­н­ня в те­х­ні­ці і по­бу­ті; по­я­с­нює па­ро­у­т­во­ре­ня як про­цес пе­ре­хо­ду рі­ди­ни в па­ру; за­с­во­ює, що ви­па­ро­ву­ва­н­ня ві­д­бу­ва­є­ть­ся з по­ве­р­х­ні рі­ди­ни; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність шви­д­ко­с­ті ви­па­ро­ву­ва­н­ня від ви­ду рі­ди­ни, пло­щі по­ве­р­х­ні рі­ди­ни, те­м­пе­ра­ту­ри рі­ди­ни, під час ві­т­ру; про­во­дить до­с­лід по ко­н­де­н­са­ції па­ри рі­ди­ни; по­я­с­нює ви­ни­к­не­н­ня ту­ма­ну, хмар, опа­дів у ви­г­ля­ді до­щу, сні­гу гра­ду, ви­ни­к­не­н­ня ро­си, інею; ро­зу­міє си­но­п­ти­ч­ні по­ві­до­м­ле­н­ні про по­го­ду. Розвиток аналітико-синтетичної мисленнєвої діяльності, опосередкованого і узагальненого пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.
  6.7. Тиск рідин. Передавання тиску рідинами. Порівняння тиску рідин на різних глибинах. Застосування тиску рідин у техніці. Гідравлічні машини.   Пе­ре­ко­ну­є­ть­ся про іс­ну­ва­н­ня ти­с­ку рі­дин, йо­го дію на дно і сті­н­ки по­су­ди­ни; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність ти­с­ку рі­дин від ви­со­ти сто­в­па рі­ди­ни; до­во­дить, що на ві­д­мі­ну від тве­р­дих тіл, рі­ди­ни пе­ре­да­ють зо­в­ні­ш­ній тиск в ко­ж­ну її то­ч­ку; на­во­дить при­к­ла­ди за­с­то­су­ва­н­ня ти­с­ку рі­дин у те­х­ні­ці; по­я­с­нює бу­до­ву і дію гі­д­ра­в­лі­ч­них ма­шин. Розвиток умінь порівнювати предмети, явища, процеси, виділяти подібні та відмінні ознаки предметів, виконувати найпростіші класифікації за їх суттєвими ознаками, встановлювати причинні залежності.   Формування знань про сполучні посуди різної форми і різного об’єму, розвиток зорового сприймання на основі дослідів, які доводять, що у з’єднаних посудинах рідина вільно перетікає з однієї посудини в іншу.
  6.8. Сполучені посудини. Закон сполучених посудин і його використання в техніці (водомірне скло, водяний рівень, шлюзування суден, водопровід, водонапірна башта, фонтан).   Знає, що та­ке спо­лу­че­ні по­су­ди­ни і як в них вста­но­в­лю­є­ть­ся рі­вень рі­ди­ни; на­зи­ває при­к­ла­ди спо­лу­че­них по­су­дин в те­х­ні­ці і по­бу­ті; по­я­с­нює бу­до­ву і дію во­до­мі­р­но­го скла в па­ро­вих ко­т­лах; знає, за яким при­н­ци­пом шлю­зу­ю­ть­ся су­д­на; ві­дз­на­чає роль во­до­на­пі­р­ної ба­ш­ти при про­ве­де­ні во­до­п­ро­во­ду; мо­же по­я­с­ни­ти дію схі­д­ча­с­то­го фо­н­та­ну.
  6.9. Виштовхувальна сила рідин. Залежність виштовхувальної сили води. Архімедова сила, її визначення (лабораторна робота).       До­с­лі­джує, як ви­ни­кає ви­ш­то­в­ху­ва­ль­на си­ла рі­ди­ни; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність ви­ш­то­в­ху­ва­ль­ної си­ли рі­ди­ни від гу­с­ти­ни рі­ди­ни; ви­з­на­чає ве­ли­чи­ну ви­ш­то­в­ху­ва­ль­ної си­ли, що діє на за­ну­ре­не в рі­ди­ну ті­ло. Формування усвідомленого, активного, самостійного виконання дітьми різноманітних навчальних і практичних завдань засобами спеціально організації їхньої предметно-практичної, розумової та мовленнєвої діяльності.
  6.10. Плавання тіл. Денсиметр (аерометр), види денсиметрів. Вимірювання густини рідини за допомогою денсиметра (практична робота).     Знає умо­ви пла­ва­н­ня тіл в за­ле­ж­но­с­ті, від густини тіла і густини рідини та рі­з­ни­цю між си­лою тя­жі­н­ня і ви­ш­то­в­ху­ва­ль­ною си­лою рі­ди­ни; вста­но­в­лює, що ті­ла мо­жуть пла­ва­ти на по­ве­р­х­ні рі­ди­ни, або то­ну­ти за­ле­ж­но від гу­с­ти­ни ре­чо­ви­ни ті­ла і рі­ди­ни.
8 клас (68 годин)
  7.Фізичні властивості газів     Сприяння концентрації уваги на предметах та явищах, що вивчаються, адекватному сприйманні навчального матеріалу, його осмисленню.
  7.1.Фізичні властивості газів. Використання фізичних властивостей газів людиною   Знає: що га­зи не ма­ють ста­лої фо­р­ми і об’є­му; що га­зи мо­жуть сти­с­ку­ва­тись; ві­дз­на­чає, що га­зи ти­с­нуть в усіх на­п­ря­мах од­на­ко­во; доводить на до­с­лі­дах, що га­зи ма­ють ма­су; на­во­дить при­к­ла­ди ви­ко­ри­с­та­н­ня фі­зи­ч­них вла­с­ти­во­с­тей га­зів.
  7.2. Горючі і негорючі гази. Запобіжні заходи в поводженні з газами   Кла­си­фі­кує го­рю­чі і не­го­рю­чі га­зи; по­я­с­нює хі­мі­ч­ну ре­а­к­цію під час го­рі­н­ня га­зів; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку при­ро­д­но­му га­зу і йо­го ви­ко­ри­с­та­н­ня; знає, які га­зи ви­ко­ри­с­то­ву­ють для рі­за­н­ня і зва­рю­ва­н­ня ме­та­лів; ро­з­рі­з­няє не­й­т­ра­ль­ні і от­ру­й­ні га­зи; за­с­те­рі­гає про обе­ре­ж­не по­во­дже­н­ня з го­рю­чи­ми і от­ру­й­ни­ми га­за­ми; на­зи­ває за­по­бі­ж­ні за­хо­ди під час ви­ко­ри­с­та­н­ня га­зів; знає спо­со­би га­сі­н­ня по­жеж. Розвиток прийомів довільного запам’ятовування, зберігання у довготривалій пам’яті, пригадування, відтворення і використання засвоєного матеріалу в аналогічній ситуації. Усвідомлення можливих негативних наслідків для людини та середовища необережного поводження з горючими й отруйними газами.
  7.3. Розширення і стиснення газів при нагріванні й охолодженні. Порівняння з розширенням і стисненням твердих тіл і рідин. Тепле повітря легше холодного. Конвекція газів і врахування цієї особливості в народному господарстві. Рух повітря в природі – вітер. П флюгер. Використання сили вітру людиною: вітряні млини, парусні судна, човни.   По­я­с­нює на до­с­лі­ді ро­з­ши­ре­н­ня га­зів (по­ві­т­ря) при на­г­рі­ва­н­ні і сти­с­не­н­ня при охо­ло­дже­н­ні; спи­ра­є­ть­ся на ек­с­пе­ри­ме­н­та­ль­ні до­с­лі­ди про од­на­ко­ве об’є­м­не ро­з­ши­ре­н­ня всіх га­зів; вста­но­в­лює ві­д­мі­н­ність ро­з­ши­ре­н­ня (сти­с­не­н­ня) га­зів від ро­з­ши­ре­н­ня (сти­с­не­н­ня) тве­р­дих тіл і рі­дин; пі­д­к­ре­с­лює пра­к­ти­ч­не вра­ху­ва­н­ня ро­з­ши­ре­н­ня (сти­с­не­н­ня) га­зів; дає ви­з­на­че­н­ня ко­н­ве­н­ції як по­ши­ре­н­ня те­п­ло­ти че­рез пе­ре­мі­ще­н­ня ша­рів га­зів; вміє ви­з­на­чи­ти на­п­рям і си­лу ві­т­ру по флю­ге­ру; по­я­с­нює бу­до­ву і ро­бо­ту це­н­т­ра­ль­но­го во­дя­но­го опа­ле­н­ня; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку ура­га­ну, што­р­му, ви­ни­к­не­н­ня бри­зів на бе­ре­гах мо­рів; знає, як ви­ко­ри­с­то­ву­є­ть­ся си­ла ві­т­ру лю­ди­но­ю. Самостійне виконання вправ на диференціацію понять «розширення» і «стиснення», «конвекція», «рух повітря». Використання цих властивостей людиною. Розвиток спостереження за розширенням газів під час нагрівання та стиснення під час охолодження. Формування уявлень щодо застосування конвенції у промисловості та будівництві. Розвиток мовлення на основі збагачення словника словами, що означають властивості газів, їх використання у техніці і побуті людини.
  7.4.Теплопровідність повітря. Повітря – поганий провідник тепла. Використання цієї властивості повітря в побуті, техніці: одяг людей, подвійні рами в приміщеннях. Порівняння теплопровідності повітря з теплопровідністю твердих і рідких тіл.   Вміє по­я­с­ни­ти по­га­ну те­п­ло­п­ро­ві­д­ність по­ві­т­ря; по­рі­в­нює те­п­ло­п­ро­ві­д­ність по­ві­т­ря з те­п­ло­п­ро­ві­д­ні­с­тю тве­р­дих тіл і рі­дин; знає, чо­му те­р­мос до­в­го збе­рі­гає чай га­ря­чим, квас — хо­ло­д­ним; ві­дз­на­чає, як лю­ди­на ви­ко­ри­с­то­вує по­га­ну те­п­ло­п­ро­ві­д­ність по­ві­т­ря при но­сі­н­ні одя­гу зи­мою і лі­том. Розвиток наочно-образного, наочно-дійового мислення, на основі проведення дослідів, що підтверджують існування атмосферного тиску.
  7.5. Тиск повітря. Атмосферний тиск   По­дає ви­з­на­че­н­ня ат­мо­с­фе­ри; по­я­с­нює іс­ну­ва­н­ня ат­мо­с­фе­р­но­го ти­с­ку на ос­но­ві знань про ма­су по­ві­т­ря; про­во­дить до­с­лі­ди, які пі­д­т­ве­р­джу­ють іс­ну­ва­н­ня ат­мо­с­фе­р­но­го ти­с­ку; ус­ві­до­м­лює, як змі­ню­є­ть­ся гу­с­ти­на ат­мо­с­фе­ри зі збі­ль­ше­н­ням ви­со­ти; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність між ви­со­тою і ти­с­ком по­ві­т­ря; знає: як і чим ви­мі­рю­ва­ти ат­мо­с­фе­р­ний тиск; що бе­ре­ть­ся за но­р­ма­ль­ний ат­мо­с­фе­р­ний тиск; по­я­с­нює змі­ну по­го­ди, по­в’я­зу­ю­чи її із змі­ною ат­мо­с­фе­р­но­го ти­с­ку; по­я­с­нює бу­до­ву і дію ба­ро­ме­т­ра, ма­но­ме­т­ра. Розвиток готовності до пізнавальної діяльності, до оволодіння індивідуальним соціально-практичним досвідом. Формув





Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 655. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Измерение следующих дефектов: ползун, выщербина, неравномерный прокат, равномерный прокат, кольцевая выработка, откол обода колеса, тонкий гребень, протёртость средней части оси Величину проката определяют с помощью вертикального движка 2 сухаря 3 шаблона 1 по кругу катания...

Неисправности автосцепки, с которыми запрещается постановка вагонов в поезд. Причины саморасцепов ЗАПРЕЩАЕТСЯ: постановка в поезда и следование в них вагонов, у которых автосцепное устройство имеет хотя бы одну из следующих неисправностей: - трещину в корпусе автосцепки, излом деталей механизма...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия