Суть та призначення звітності, основні вимоги та принципи її побудови

ТЕМА 13. ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до ст. 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та п. 4. П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» метою складання фінансової звіт­ності є надання користувачам для прийняття рішень повної, прав­дивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватись вимог П(с)БО, а також Порядку подання фінансової звітності, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, який визначає суб’єктів подання звітності, звітний період, склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.

Головні вимоги до звітності — це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість.

Фінансова звітність повинна містити дані про:

— підприємство; дату звітності та звітний період;

— валюту звітності та одиницю її виміру;

— відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

— облікову політику підприємства та її зміни;

— консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

— обмеження щодо володіння активами;

— участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

— переоцінку статей фінансових звітів;

— іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами).

Крім фінансової звітності підприємства повинні подавати ще й інші форми звітності. З метою упорядкування та спрощення складання звітності її класифікують за певними ознаками, що унаочнено на рис. 13.1.

 

Рис.13.1. Класифікація звітності

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

♦ автономності підприємства — кожне підприємство є юридичною особою, яка відокремлена від власників;

♦ безперервності діяльності — активи і зобов'язання підприємства оцінюються виходячи з припущення, що діяльність цього підприємства триватиме далі;

♦ періодичності — діяльність підприємства розподіляється на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

♦ історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

♦ нарахування та відображення доходів і витрат — фінансовий результат звітного періоду визначається шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

♦ повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

♦ послідовності — постійне (з року в рік) використання підприємством обраної облікової політики. Зміна останньої повинна бути обґрунтована і розкрита у Примітках до фінансової звітності;

♦ обачності — методи оцінки, які використовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

♦ превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

♦ єдиного грошового вимірника — всі операції підприємства вимірюються та узагальнюються у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.