Поняття і зміст грошового обороту

Грошовий оборот як правова категорія є врегульованою правовими нормами сукупністю суспільних відносин, у межах яких відбувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготівковій формах. Запропоноване визначення категорії "грошовий оборот" передбачає необхідність аналізу його змісту та структури. Розглядаючи специфіку руху грошей на різних стадіях суспільного відтворення й у різних формах, слід підкреслити його головну особливість - єдність грошового обороту. Безумовно, це не означає, що принципові особливості руху грошей у готівковій і безготівковій формах відходять на другий план. Єдність грошового обороту потрібно розглядати як одну з головних методологічних засад і економічного, і правового дослідження цього суспільного явища. Щодо співвідношення готівкового обігу і безготівкового обороту, то розходження є усередині єдності. Питання про співвідношення - це не тільки проблема їх зв’язку у сфері обігу. Взаємозв’язок готівкового і безготівкового грошових оборотів відображає єдність усієї економіки, єдність соціальної природи господарства, єдність грошей1.

З урахуванням економічних особливостей руху грошових коштів слід визначити зміст грошового обороту як правової категорії. Головним елементом цієї категорії є суспільні відносини між учасниками грошового обороту з приводу руху грошових коштів у готівковій та безготівковій формах.

При визначенні структури грошового обороту слід виділити й основні критерії. Такими взаємопов’язаними критеріями є юридичні особливості правовідносин, об’єктом яких виступають гроші, а також сфера реалізації цих правовідносин.

Одним із секторів грошового обороту є горизонтальний сектор. Його становлять обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здійсненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Рівність суб’єктів цих відносин - специфічна ознака горизонтального сектора грошового обороту. За юридичною характеристикою ці відносини диспозитивні, оскільки виникають відповідно до волевиявлення суб’єктів.

Інший сектор включає сукупність відносин, що опосередковують безеквівалентний і безповоротний рух грошей. Цей сектор можна назвати бюджетно-податковим, одним із суб’єктів правовідносин у якому обов’язково виступає держава в особі уповноваженого органу. Це правовідносини "влад-підпорядкування", вони виникають у зв’язку з виконанням одним із суб’єктів обов’язку, встановленого імперативними правовими нормами. Наприклад, виконання податкового обов’язку зумовлює безеквівалентний і безповоротний рух грошових коштів від платника податків до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. У самому понятті податку закладено ознаки, ідентичні особливостям цього сектора грошового обороту. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбавлений ознаки еквівалентності й поворотності. Особливості бюджетно-податкового сектора грошового обороту зумовлює сфера його реалізації — фінансова діяльність держави.

Значними у структурі грошового обороту є розрахункові відносини, що виникають між їх учасниками з приводу передачі (перерахування) певних грошових сум. Визначення термінів "безготівкові розрахунки" та "готівкові розрахунки" дають нормативно-правові акти Національного банку України.

Так, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, установлено, що "безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді". Слід звернути увагу на те, що в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, так трактується термін "готівкові розрахунки": це "платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна".

Таким чином, розрахункові правовідносини виникають щоразу, коли законом чи договором встановлюється обов’язок конкретного суб’єкта щодо здійснення грошового платежу. Такий обов’язок може виникати на підставі: а) закону (сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів); б) рішення державного органу (наприклад, справляння адміністративного штрафу, пені у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання); в) договору (перерахування грошової суми контрагента в цивільно-правових зобов’язаннях або виплата заробітної плати працівникові відповідно до умов трудового договору). Водночас підставою виникнення розрахункових правовідносин може бути й волевиявлення одного із суб’єктів, спрямоване на перерахування певної грошової суми на користь іншого суб’єкта.

Розрахункові відносини охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову і сферу безготівкових розрахунків. Підтвердженням цієї позиції може бути конструкція розрахункових правовідносин, наведена у п. 2.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637: "Підприємства(підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів". Отже, розглядаючи розрахункові правовідносини, варто підкреслити, що ці правовідносини виникають не тільки при здійсненні безготівкових розрахунків. Визначальним моментом для констатації розрахункових правовідносин є наявність зв’язку між його суб’єктами - платником і одержувачем із приводу перерахування визначеної грошової суми. Наявність у суб’єктному складі’ цих правовідносин установи банку варто розглядати як специфічну і конститутивну ознаки системи безготівкових розрахунків, як підсистеми розрахункових правовідносин.

Готівковий обіг не можна зводити лише до готівкових розрахунків. За поняттям готівкового обігу, наведеним в Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, це обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни. Отже, обсяг поняття "готівковий обіг" охоплює відносини, прямо не пов’язані зі здійсненням готівкових розрахунків. Приміром, виготовлення, інкасація, перевезення, зберігання грошових знаків передбачає їх рух, але при цьому готівка не виконує функції засобу платежу, тому ці відносини не є розрахунковими.