Депозитарна розписка
Фінансовий інструмент – це засіб обміну, розподілу та контролю ресурсів, ризиків на основі певних прав та обов’язків. За поділом депозитарна розписка відноситься до ринкових інструментів, зокрема до цінних паперів – похідних (разом з опціоном фючерсом). В загальному розумінні депозитарна розписка – це похідний цінний папір, на основі акції задепонованої в дипозитарії, який обертається за межами країни емітента. Види депозитарних розписок: - американська - європейська - глобальна 13. Форварди і ф’ючерси Форвард – контракт на купівлю-продаж певного активу, по якому поставка і плата передбачена у майбутньому. Фючерс - за своїм змістом аналогічний форварду, однак його обіг має низку організаційних особливостей. Вцілому форвардні контракти пов’язані з вищими операційними витратами(Бо це не біржовий ринок, тому довго шукати контрагента) і кредитним ризиком (продавець і покупець повність залежить один від одного). Торгівля ф’ючерсами зосереджена на організованих ринках; ф’ючерси більш стандартизовані за обсягом, якістю і терміном виконання. Вказані обставини роблять ф’ючерс більш ліквідним. При торгівлі ф’ючерсами права та обов’язки виникають не мвж покупцем та продавцем, а кожен з них має права та обов’язки щодо розрахунково- клірингової палати. Ця установа виступає гарантом виконання угоди. Торгівлю ф’ючерсами забезпечують дві установи.
14. Опціони. Опціон – це контракт, згідно з яким одна сторона має право, але не обов’язок на певні дії в майбутньому, як правило купівлю базового активу. За володіння опціоном сплачується премія. Інструменти з ознаками опціонів: Конвертована облігація, лізингова угода, варант, права підписки і райти. Опціони поділяються ня: Одноперіодні опціони: -Опціон-колл – опціон, який дає право купівлі базового активу. -Опціон-пут – опціон, який дає право продажу базового активу. Європейський опціон – опціон, який виконується лише у вказаний день. Американський – який виконується протягом всього терміну обігу. Багатоперілдні: - Кеп – багатоперіодний опціон який передбачає компенсаційну виплату в разв перевищення % певного рівня. - флор – багатоперіодний опціон, який передбачає компенсаційну виплату його власнику у випадку опускання плаваюсої % нижче певного рівня. - Колар – комбінація двох попередніх, кошти отримані відпродажу флор зменшують фінансовий тягар на купівлю кеп. -Кепці он – опціон, який дає право придбання кеп. -Свопціон – Укладання свопа.
Свопи Своп – це угода обміну грошовими потоками. Умовна сума – це к-ть базових активів, які обмінюються згідно своповою угодою. Актуал – це к-ть базових активів, які реально обмінюються на ринку. Типова схема свопа є наступною:
Типова схема свопа є простою, однак опис деталей може займати дуже багато сторінок. Оскільки інтереси сторін свопу як правило ідеально не співпадають, то у ролі посередників на цьому ринку закріпилися дилери, а не брокери. Своп може виконувати такі функції: 1. управління ціновими ризиками; 2. зниження вартості фінансування і підвищення дохідності активу; 3. Усунення обмежень руху капіталу між країнами. Види свопу: процентний, валютний, товарний.
16. Кредитні дефолтні свопи. Кредитний дефолтний своп (англ. Credit Default Swap, CDS) — кредитний дериватив (своп), угода, згідно якої «Покупець» робить разові або регулярні внески (сплачує премію за кредитнийризик) «Емітентові», який бере на себе зобов'язання погасити виданий «Покупцем» кредит третій стороні у разі неможливості погашення кредиту боржником (дефолт третьої сторони). «Покупець» отримує цінний папір — свого роду страховку, яка гарантує обов'язкове повернення суми виданого раніше кредиту або купленого боргового зобов'язання. У разі дефолта, «Покупець» передасть «Емітентові» боргові папери (кредитний договір, облігації, векселі), а в обмін отримає від «Емітента» компенсацію на суму боргу плюс несплачені відсотки, а також ті, що повинні нарахувати до дати запланованого погашення. Існує дві форми компенсації – грошова компенсація та фізична доставка. Перша форма передбачає покриття «Емітентом» збитку «Покупця» в розмірі різниці між номінальною та реальною вартістю активу. У разі фізичної доставки, «Емітент» CDS зобов’язаний відкупити визначений в контракті актив за визначену ціну, наприклад, номінальну вартість активу. Таким чином, ризик щодо несприятливого розвитку ціни активу переходить на «Емітента».
17. Іпотечні цінні папери Іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: Іпотечні облігації та іпотечні сертифікати. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому 1) звичайні іпотечні облігації; 2) структуровані іпотечні облігації. Іпотечний сертифікат – особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді: Сертифікати з фіксованою дохідністю — це сертифікати, забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: Сертифікати участі — це сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами Сертифікати можуть бути випущені в одній з таких форм: Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку є: - формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку й функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; - координація діяльності державних органів із питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; - здійснення державного регулювання та контролю випуску й обігу цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання законодавства у цій сфері; - захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; - сприяння розвиткові ринку цінних паперів; - узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення. 19. Саморегулівні організації фінансового ринку. Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Така саморегулівна організація повинна об'єднувати більше 50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності. У кожному виді професійної діяльності Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації такі повноваження: 1. збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності; 2. проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки; 3. подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності; 4. сертифікація фахівців фондового ринку; 5. видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку. Вирізняють такі види саморегулівних організацій: Міжнародні організації (наприклад, Federation International des Bourses de Valeurs — Міжнародна організація фондових бірж). Національні організації. Як правило, в кожній країні є саморегулівні організації, які претендують на презентацію інтересів усього професійного світу, пов’язаного з ринком цінних паперів тієї чи іншої країни. 20. Інфраструктурні учасники фінансових ринків. Інфраструктурні учасники: 1) реєстратори – установа, яка контролює загальну кількість іменних цінних паперів випущених в обіг певним емітентом; 2) агент по транспорту – установа, яка контролює перехід права власності на цінні папери певного емітента(в Україні такі функції виконують реєстратори). 3) зберігач – це установа, яка зберігає сертифікатів цінних паперів і веде рахунки у цінних паперах. 4) депозитарій – це установа, яка веде рахунки у цінних паперах для зберігачів. 5) розрахунково-клірингова палата – це установа, яка забезпечує взаємозаліки за угодами укладеним на організатори торгівлі.
21. Організація обігу та способи котирування фінансових інструментів. Лістинг – це процедура допуску цінних паперів до котирування на біржі. Протилежним до цього поняття є визначення де лістингу. Котирування можна розглядати: 1. як процес визначення ціни(цінних паперів або цін товарів на біржі); 2. як типову або середню ціну, що має довідкове значення. Режими котирування: 1) безперервне котирування; 2) фіксинг – в ролі котирування виступає ціна, що склалась на певний момент торгівлі(переважно в найбільш активний). Види котирувальних цін: ціна відкриття,ціна закриття, максимальна та мінімальна ціна, а також середня ціна. Процес який відбувається на біржі має характер аукціону(продаж на основі публічного торгу покупцеві,який запропонував найбільшу ціну).Аукціони бувають: - безперервний аукціон; - онкольний аукціон – попередньо накопичуються заявки на купівлю та продаж, які у певний момент співставляються та по можливості виконуються. Біржовий наказ – це наказ клієнта брокеру, про здійснення операції. Маркет-мейкер – це учасник торгів, який забезпечує ліквідність певної категорії активів, шляхом постійного виставлення цін купівлі та продажу.
22. Критерії прийняття інвестиційних рішень. Критеріями прийняття інвестиційних рішень є наступні: 1. дохід; 2. ризик; 3. ліквідність; 4. інвестиційний горизонт; 5. контроль над об’єктом інвестування; Для різних інвесторів ці критерії мають різну властивість. Між цим критеріями існують певні зв’язки. Орієнтовними взаємозв’язками між характеристиками інвестицій є наступні: - Вищого доходу як правило вдається досягти при вищому рівні ризику. - Зі зростанням ліквідності як правило зменшується дохідність. - Підвищення ліквідності веде до зниження ризику. - Чим довший інвестиційний горизонт тим більший ризик - Контроль над об’єктом інвестування з одного боку знижує ризик з іншого скорочує можливості для диверсифікації.
23. Інвестиційна стратегія. Інвестиційну стратегію як правило розробляють інституційні інвестори. Наприклад, в інституті спільного інвестування інвестиційна стратегія має бути висвітлена в інвестиційній декларації. В цій декларації висвітлюють: 1) цілі інвестування (дохідність, що перевищує інфляцію на певний відсоток, середньо ринкова дохідність.); 2) інвестиційний горизонт; 3) структура портфеля та обмеження інвестиційної діяльності; 4) припущення про дохідність основних сегментів ринку; 5) порядок звітності та оцінки ефективності структури і термінів виплати доходу. Основні підходи до формування інвестиційного портфеля: 1) пасивний – не передбачає особливих зусиль з прогнозування цін (індексний фонд – інвестиційний фонд, що формує портфель аналогічний за структурою певному фондовому індексу). 2) активний – велика роль прогнозування з допомогою фундаментального, технічного аналізу чи інших методів (венчурні фонди, галузеві фонди, хедж-фонди). За орієнтацією на дохід можна виділити: - вкладення заради спекулятивного прибутку; - вкладення заради % і дивідендів. Використовуються різні методи управління ризиками інвестиційного портфеля. До методів управління ризиками належить встановлення спеціальних цін: 1) стоп-лос – це ціна по якій проводиться операція, з метою обмеження збитків відкритої позиції. 2) Тейк- профіт – це ціна при якій фіксується прибуток.
24. Аналіз ризику фінансових інвестицій. Часто як показник ризику фінансових інвестицій використовують середнє квадратичне відхилення. Виділяють дві основні складові ризику фінансових інвестицій: 1) систематичний ризик (ринковий) – ризик цінових коливань зумовлений загально ринковою тенденцією. 2) Несистематичний (індивідуальний) – ризик зв’язаний з окремим об’єктом інвестування. Він піддається диверсифікації. Вплив диверсифікації на рівень ризику Ринковий
Індивідуальний
Загальний
Види ринкових ризиків: інфляційний, валютний, процентний, цінових коливань. Види індивідуальних: кредитний.
25. Оцінка фінансових інструментів. Вважається, що справедливою ціною фінансових інструментів виступає теперішня вартість очікуваних по них грошових потоків…………..
26. Процентний і кредитний ризики. Процентний ризик – це ризик зміни процентних ставок. Між % ставкою і ціною облігації існує обернена залежність. Способи управління % ризиком: 1) придбання лише тих боргових інструментів, термін погашення яких співпадає з інвестиційним горизонтом інвестора; 2) відмова від придбання облігацій по яких емітент має право дострокового погашення; 3) Імунізація портфеля облігацій – це підбір такого портфеля облігацій, середня тривалість яких співпадає з інвестиційним горизонтом; Кредитний ризик – це ризик того, що боржник не сплатить основну суму боргу та (або) проценти. Способи управління кредитним ризиком: 1) забезпечення(застава, поручительство, страхування); 2) диверсифікація; 3) лімітування; 4) інформаційне забезпечення; 5) контроль діяльності боржника.
28. Модель оцінки капітальних активів та арбітражна теорія оцінки. МОКА(В. Шарп, Дж. Лінтнер, Ж. Моссен) розвинулася на основі сучасної портфельної теорії і полягає в переході аналізу рішень окремого інвестора, до аналізу загальноринкової ситуації. МОКА використовує припущення про існування без ризикової дохідності. В якості фактичних прикладів наводять державні облігації.
Раціональний інвестор буде формувати портфель на відрізку РоРр, тобто це буде комбінація ринкового портфеля та без ризикових інвестицій. Для аналізу окремих активів використовується формула:
Арбітражна теорія оцінки подібно до МОКА виражає лінійну залежність дохідності, але не від одного, а декількох факторів. Виділяють такі чинники: - приріст промислового в-ва; - приріст сподіваної інфляції; - несподівана інфляція; - премія за ризик як різниця ризикових боргових зобов’язань і державних облігацій; - різниця дохідності довгострокових та короткострокових облігацій. - 29. Синергетичні підходи в дослідженнях фінансового ринку. Синергетика – це міждисциплінарний напрям досліджень в межах якого виявляють спільні властивості різних систем. В синергетиці досліджують механізм самоорганізації складних нелінійних систем. Основні поняття синергетики: 1) атрактор – це певний стан до якого притягується система. Атрактор може бути точкою, циклом або складної форми(дивний атракт). Точка біфуркації – це точка, в якій с-ма може бути притягнута до одного з кількох атракторів. На вибір атрактора можуть вплинути навіть дуже незначні чинники. 2) Фрактал – це самоподібний об’єкт, має подібність ст-ри при різних масштабах розгляду. До синергетичних теорій, які мають найближче відношення до економіки можна віднести: - теорія хаосу - фрактальна геометрія - теорія рефлективності З точки зору інструментів моделювання синергетика тяжіє до імітаційного ніж аналітичного моделювання. Джордж Сорос у своїй теорії рефлективності стверджує, що оцінки учасників ринку завжди помилкові, але не тільки ситуація впливає на оцінку, а й сама оцінка учасників ринку впливає на реальні економічні ситуації. Завдяки цьому можуть формуватися само підтримуючі процеси.
30. Акціонерні відносини то моделі корпоративного управління. В різних частинах світу існують різні моделі корпоративного управління. З теоретичних позицій це не вдалося пояснити ще й досі. Загальноприйнятими вважаються: - американська - європейська Для американської характерні наступні особливості: - вища роль в ринку акцій - диверсифікація інвестиційного портфеля - значна частка поділів, поглинань і тому подібне - часта зміна власності і контролю над підприємством Для європейської: - велика роль банків у фінансуванні підприємств і ринку цінних паперів. - концентрація власності(поширене сімейне володіння великими п-ствами)
31. Фінансова реструктуризація п-ства та операції з акціями. Три групи перетворення корпорації: 1. Експанція або розширення: злиття, поглинання, створення спільного товариства, материнсько-дочірні відносини. 2. Стискання: поділ, відбруньковування, розширення. 3. Зміна прав власності та контролю: - тендерна пропозиція – пропозиція великого інвестора, який хоче купити акції за ціною вищою ніж ринкова. Види: дружня, недружня, грошова, не грошова. - програма акумуляції – поступове скуповування акцій, з метою отримання контрольного або блокуючого пакету. - змагання представників – агітація акціонерів голосувати за ті чи інші кандидатури на керівні посади та відповідні програми. Операції з акціями: 1. асиміляція – зрівняння у правах акцій старого випуску з акціями нового випуску. 2. конвертація –перетворення ц.п. одного виду і форми випуску в інший вид і форму випуску 3. дроблення акція – зменшення номінальної вартості акцій, шляхом ділення на відповідний дільник. При цьому кількість акцій збільшується, загальна номінальна вартість – незмінна. 4. консолідація – зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта, з одночасним збільшенням іх номінальної вартості. 5. перегрупування акцій – обєднання акцій кількох акціонерних товариств, які перетворюються в одне. Ця операція можлива, якщо акції знаходяться в системі електронного обігу.
32. Фундаментальний та технічний аналіз фінансових активів. Фундаментальний аналіз ґрунтується на таких твердженнях: 1. акції мають внутрішню вартість, яка визначається майбутнім доходом або чистими активами; 2. оцінка майбутніх доходів ґрунтується на інформації про компанію, галузь та товар, що вона постачає на ринок. 3. вивчення компанії зводиться до розгляду сильних і слабких сторін та переваг над іншими компаніями. 4. коли ціна на акції завищена їх треба продавати, коли занижена продавати. Технічний: 1. по минулих і нинішніх цінах можна визначити ймовірнісну зміну в майбутньому. 2. якщо зміни зафіксувати, то можна визначити низку закономірностей. 3. на основі цих закономірностей визначають тенденції зміни цін у майбутньому. Вивчення цих тенденцій скеровує до купівлі чи продажу акцій.
33. Фондові індекси. Фондовий індекс – це середній показник ринкових цін акцій. Ціни окремих акцій досить тісно пов’язані із загально ринковою тенденцією, яка відображається фондовим індексом. За методом розрахунку їх поділяють на: - прості середні арифметичні - середні геометричні - середні арифметичні зважені За широтою охоплення ринку: - «блакитних фішок» - включають кілька десятків найбільш популярних акцій. - загальноринкові – включають кілька сотень акцій, що обертаються на даному ринку. - галузеві – включають акції підприємств певної галузі (транспортні, електричні).
|
