Хеджування.

Учасниками ринку перерозподілу ризиків є

- страховик - страхувальник

- хедер – спекулянт

Хеджування – це спосіб управляння ціновими ризиками, який полягає в тому, що ціна майбутньої операції фіксується наперед. Інструментами хеджування виступають:

- форварди і фючерси

- опціни – це контракти згідно з якими одна сторона має право, але не обов’язок на певні дії у майбутньому. Як правило купівлю або продаж базового активу.

- своп – угода обміну грошовими потоками.

 

 

36. Діяльність інвестиційного менеджера.

Оцінювання ефективності управління портфелем інвестицій є одним із найголовніших завдань інвестиційного менеджера. У свою чергу оцінювання ефективності роботи інвестиційного інституту як закладу, що управляє інвестиційним портфелем фінансових інструментів, надзвичайно важливе для окремих інвесторів, оскільки аналіз та вибір цінних паперів для портфеля потребують великої кількості цінних матеріальних ресурсів і відволікають висококваліфікованих фахівців, а правильний вибір серед наявних альтернативних можливостей розміщення коштів слід зробити швидко. Отже, інвестори мають правильно визначити, чи доцільно інвестувати гроші в певний портфель.
Як нам уже відомо, головним показником ефективності управління інвестиціями є дохідність вкладень, досягнута фінансовим інститутом за аналізований проміжок часу. Розглядають отриману дохідність не зокрема, а стосовно показників дохідності інших інвесторів або ринку в цілому. Однак висока дохідність не обов'язково є показником майстерності та професійності інвестиційного менеджера, а може бути просто пов'язана з високим ризиком його інвестиційних рішень.
Звідси випливають такі основні вимоги до інвестиційного менеджера з цінних паперів:
можливість одержувати доходи, вищі за середні для цього класу ризику;
можливість повністю урізноманітнити портфель, щоб уникнути диверсифікованого ризику.
Отже, менеджер найвищого класу, прогнозуючи кон'юнктуру фондового ринку, має так сформувати склад інвестиційного портфеля, щоб одержувати більшу вигоду під час піднесення на ринку цінних паперів та завдавати менших втрат під час спаду на ньому.

 

37. Діяльність трейдера на фінансових ринках.

Трейдер —це людина, яка проводить спекулятивні операції з фінансовими активами. Слово трейдер сталося від терміну трейдінг, прийнятого в банківській сфері. Трейдінг — це покупка або продаж фінансового активу з метою здобуття прибули від зміни ціни на нього.Трейдер — це спекулянт, який заробляє гроші на зміні валютних курсів. Як будь-який спекулянт, трейдер хоче дешевше купити конкретну валюту і дорожче продати. Щоб правильно прогнозувати рухи валют трейдеру необхідно знати і застосовувати аналітичні методи: технічний та фундаментальний аналіз. Є трейдери, що працюють при банках і крупних інвестиційних компаніях, проте більшість — це індивідуальні трейдери, що працюють на себе і ризикують власними засобами. Торгівельному плані трейдера, який повинен містити як мінімум три ціни: ціну відкриття операції — точку входу, ціну take profit — запланований прибуток і ціну stop loss або ціну, по якій позиція буде закрита із збитком. Сенс роботи трейдера полягає в покупці валюти дешевше і продажу її через деякий час за вищою ціною (або навпаки - спочатку продаж, а потім покупка за нижчою ціною). Різниця цін покупки і продажу і складає прибуток від операції. Зовні це виглядає просто, але за цим ховається робота по аналізу ринкової ситуації і ухваленню рішення, потім відбувається відкриття позицій і спостереження руху ринку, перевірка відповідності прогнозованого і реального руху курсу, і, нарешті, ухвалення рішення про закриття позицій. Цей цикл може зайняти від декількох годин (торгівля в середині дня) до декількох днів, тижнів або навіть місяців.

 

 

38. Діяльність фінансового аналітика.

Фінансовий аналітик - професійний експерт-економіст, спеціаліст з певного сектору ринку. До його обов'язків входить дослідження компаній-емітентів (випускають акції) і підготовка рекомендацій щодо купівлі, продажу або утримання цінних паперів.

Фінансовий аналітик повинен знати:

- Законодавчі і нормативні правові акти, що регламентують виробничо-господарську і фінансово-економічну діяльність;

- Нормативні та методичні матеріали, що стосуються фінансової діяльності організації;

- Перспективи розвитку організації;

- Стан і перспективи розвитку ринків збуту продукції (робіт, послуг);

- Порядок розподілу фінансових ресурсів, визначення ефективності фінансових вкладень;

- Податкове законодавство;

- Економіку, організацію виробництва, праці і управління;

- Засоби обчислювальної техніки, телекомунікацій і зв'язку.

Фінансовий аналітик:

1. Аналізує діяльність організації.

2. Аналізує фінансову інформацію для прогнозування економічних умов з метою подальшого використання при прийнятті інвестиційних рішень, для розрахунку майбутніх доходів і витрат.

3. Аналізує доцільність укладання договорів.

4. Збирає економічну, юридичну та галузеву інформацію, а також фінансові звіти компанії та фінансову періодику.

5. Збирає дані для фінансових звітів.

6. Обчислює фінансові показники.

7. Здійснює фінансові дослідження.

8. Оцінює рівень фінансового ризику.

9. Дає рекомендації про час інвестування та операціях купівлі-продажу.

10. Готує фінансові звіти.

11. Використовує статистичні методи оцінки вартості.

Фінансовий аналітик має право:

1. Запитувати й одержувати необхідні матеріали і документи, пов'язані з питань діяльності фінансового аналітика.

2. Вступати у взаємини з підрозділами сторонніх установ і організацій для вирішення оперативних питань виробничої діяльності, що входить до компетенції фінансового аналітика.

3. Представляти інтереси організації в сторонніх організаціях з питань, що належать до виробничої діяльності організації.