Аналіз конфлікту. Визначення мети

Критерії визначення мети (dvocacy Institute, США):

· Мета має бути цікава для членів организації;

· Мета повинна бути зрозуміла для громадськості;

· Діяльність повинна приносити користь організації (збільшення кількості членів, збільшення її впливу і т.п.);

· Відповідність мети Статуту організації.

Було очевидно, що на боці дружини в. о. мера вся чиновниціка рать м. Цюрупинська. На боці приватної підприємниці на той момент було лише територіальне відділення Антимонопольного комітету (до якого вона звернулася в першу чергу), дрібні підприємці, які постраждали від свавілля влади в Цюрупинську, та їхні родичі. Але дрібні підприємці й родичі були залякані і вважали, що боротися немає ніякого сенсу, бо владу з її виконкомом, податківцями, прокурорами, міліціонерами, пожежниками та санітарними лікарями «подужати неможливо». Шукати союзників серед простого населення було марно. Ніяких незалежних об’єднань підприємців у Цюрупинську ми не виявили. За таких умов марно було сподіватися організувати бодай маленький пікет чи більш-менш масову акцію на підтримку підприємниці. Сили сторін були занадто нерівні.

Кілька слів хочу сказати про те, наскільки рішення щодо втручання в конфлікт залежить від мети.

Якби ми ставили за мету допомогти одній Оводовській, то могли б почати з переговорів з владою, виступити посередниками. Антимонопольний комітет плюс журналіст відомої газети (або й кілька журналістів) – це могло б примусити владу на якийсь час дати спокій підприємниці. Але хіба це робота для правозахисників, а тим паче, для журналістів – рятувати нещасних Оводовських, яких – сотні, а може й тисячі в кожному районі?

У даному випадку Цюрупинська влада порушила статті 6 (п.3), 8 та 13 Європейської Конвенції про захист прав людини та статті 3 (п.2), 21, 24, 30, 42, 43, 56, 62 Конституції України. Наша стратегічна мета була – добитися дотримання прав людини в органах місцевого самоврядування та органах влади Херсонської області. А щоб влада почала поважати права людини, треба було «осмілити» громадян області, щоб вони самі вимагали дотримання їхніх прав. Для цього потрібна була історія успіху, яка б давала право говорити й писати: люди, робіть, як ми, й у вас все вийде. Ця мета вимагала не переговорів і залагодження інтересів Оводовської, а «роздмухування» конфлікту, доведення його до такої напруги, коли у неправильно запрограмованій чиновницькій «машині» почнуться збої.

Але на той момент «машина» здавалася добре відлагодженим броньованим танком. Надихало те, що Оводовська не збиралася здаватися. До цього ми вже набачилися скривджених владою громадян, які сподвигали нас на якісь дії, а після першої ж публікації прибігали й просили: не треба більш нічого писати, не треба нічого робити, я вже передумав, мені ж у цьому місті іще жити, у мене ж сім’я, діти… А ще гірше ми почувалися, коли влада «перегравала» нас – на якийсь час припиняла утиски й обіцяла потрепілому який-небудь «шматочок сиру», аби тільки він позабирав звідусіль свої скарги.

Оводовська була справжній «міцний горішок», невідступний витривалий боєць, це нас надихало.

«Бачення суспільства – бажана реальність (ідеали, які поки що не можуть бути досягнуті).

Місія – мета організації, яка визначається її баченням. Стратегія – серія запланованих дій, розроблених для досягнення конкретних цілей. Стратегія едвокасі – визначення чітких цілей та завдань для змін», - Advocacy Institute, США