Завдання життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.

При виникненні великомасштабних надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, десятки і навіть сотні тисяч людей можуть залишитися без даху над головою, води, їжі, медичної допомоги, тощо. Вирішити питання життєзабезпечення потерпілого населення оперативно і в необхідних обсягах у більшості випадків досить складно. У той же час зволікання навіть на 20 - 30 годин може істотно вплинути на виживання людей, що опинилися в екстремальних умовах. Таким чином, заходи по першочерговому життєзабезпеченню постраждалих повинне починатись та здійснюватись одночасно з початком аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і наданням екстреної медичної допомоги, у крайньому випадку - не пізніше ніж через 8-10 годин після їх початку і тривати до відновлення нормальних умов життєдіяльності постраждалого населення.

Під життєзабезпеченням населення при виникненні НС розуміється задоволення потреб постраждалого населення в матеріальних засобах і послугах необхідних для підтримки їх життя, збереження здоров'я і працездатності.

Мета життєзабезпечення постраждалих - задоволення нормативного мінімуму їх життєвих потреб на рівні виживаності, надання житлово-комунальних і побутових послуг та реалізації соціальних гарантій на період проведення АР та ІНР.

Для досягнення цілей життєзабезпечення постраждалих проводяться наступні заходи:

· тимчасове розміщення людей, які залишилися без даху над головою;

· забезпечення людей продуктами харчування (або гарячою їжею), водою і предметами першої необхідності;

· створення умов для нормальної діяльності підприємств комунально-енергетичного господарства, торгівлі і громадського харчування, транспорту та установ побуту і охорони здоров'я;

· організація обліку і розподілу фінансової та матеріальної допомоги;

· проведення необхідних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

· ліквідація наслідків шокових станів, проведення роботи серед населення по зниженню наслідків технічного впливу НС;

· розселення населення, яке евакуюється (тимчасово відселеного) в безпечних районах, забезпечення продовольством, предметами першої необхідності, медичною допомогою.

Потреби в проведенні заходів життєзабезпечення можуть виникнути:

· у зонах НС, якщо територіальна система життєзабезпечення буде зруйнована або її можливості недостатні для задоволення потреб постраждалого населення;

· у районах тимчасового розселення (розміщення) евакуйованого (відселеного) населення, якщо можливостей місцевих систем життєзабезпечення для вирішення цієї задачі не вистачає;

· у карантинних зонах при виникненні епідемій, а також в зонах бактеріологічного зараження;

· у містечках, які створюються у польових умовах для розміщення біженців і вимушених переселенців;

· для життєзабезпечення особового складу аварійно-рятувальних служб та населення, яке залучається для ліквідації НС.

Відповідно до законодавчих і нормативно-правових актів України життєзабезпечення постраждалого населення організується та виконується органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування з залученням об'єктових комісій з питань НС. Об'єкт господарювання своєї системи життєзабезпечення постраждалого населення не створює, оскільки у нього для цього немає сил і засобів. Він бере участь в організації і здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого персоналу та членів їх сімей.

Відповідно до Положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, рішення питань організації і здійснення заходів першочергового життєзабезпечення покладається на функціональну підсистему «Життєзабезпечення постраждалого населення», відповідальність за створення і керівництво якою покладена на МНС України та його територіальні підрозділи (регіонального і місцевого рівнів).

Комісія із питань ТЕБ та НС міста (району) здійснює керівництво міською (районною) ланкою функціональної підсистеми життєзабезпечення постраждалого населення, яка включає органи управління, сили та засоби місцевого рівня підрозділів міністерств і комітетів України, які безпосередньо вирішують завдання по життєзабезпеченню постраждалих в НС мирного і воєнного часу на території міста (району).

Основними завданнями регіональної та місцевої ланки у сфері життєзабезпечення постраждалого населення є участь у:

· розробці регіональних і місцевих програм завчасної підготовки територій до життєзабезпечення постраждалого населення (будівництво, реконструкція, технічне переозброєння підприємств, підвищення їх фізичної стійкості);

· складанні планів розвитку служб життєзабезпечення та обслуговування населення в районах евакуації;

· створенні регіональних і місцевих резервів продовольчих, матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення та контроль за їх використанням;

· розробці планів заходів щодо захисту продовольства, харчової сировини, вододжерел і систем господарсько-питного водопостачання;

· поповненні матеріально-технічних ресурсів для відновлення об'єктів життєзабезпечення;

· створенні запасів реагентів, реактивів, консервантів і технічних засобів для очищення питної води;

· формуванні підрозділів по забезпеченню постраждалого населення водою, продуктами харчування, товарами першої необхідності, комунально-побутовими послугами і житлом;

· складанні угод (договорів) між органами виконавчої влади, комерційними структурами торгівлі, громадського харчування по організації постачання потерпілого населення в зонах лих та районах евакуації, здійсненні контролю за їх виконанням;

· розробці, узгодженні і затвердженні норм і нормативів життєзабезпечення населення, здійсненням контролю за їх виконанням;

· складанні угод (договорів) між органами виконавчої влади і власниками на виділення приміщень, будівель для розгортання тимчасових пунктів проживання та харчування евакуйованого населення;

· висуванні в район НС мобільних формувань життєзабезпечення, у т.ч. пересувних пунктів харчування, а також ланок підвозу води;

· перерозподілі ресурсів на користь постраждалих районів (зон лих), максимальному використовуванні місцевих ресурсів для покриття дефіциту можливостей життєзабезпечення постраждалих в районі НС та розміщення евакуйованого (відселеного) населення;

· організації паливно-енергетичного і транспортного забезпечення функціонування систем та об'єктів життєзабезпечення;

· організації відновлення систем та об'єктів життєзабезпечення і виділенні для цього необхідних сил, засобів, ресурсів та матеріалів у відповідності до обстановки, яка склалася, в зоні НС;

· організації медико-санітарних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Контрольні питання до розділу для самостійної підготовки

1. Основні заходи цивільного захисту для захисту життя і здоров’я населення в НС.

2. Евакуація (відселення) населення.

3. Заходи медичного захисту.

4. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

5. Заходи життєзабезпечення постраждалого населення.

6. Основні завданняі регіональної та місцевої ланки у сфері життєзабезпечення постраждалого населення.