Цілі та основні завдання профорієнтації

Цілі профорієнтації:

· надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;

· вироблення в школярів свідомого ставлення до праці, професійне самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.

Завдання профорієнтації:

· одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;

· забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;

· додаткова підтримка деяких груп школярів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;

· вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону

Основні профорієнтаційні завдання соціального педагога в школі:

· сприяти формуванню в школярів «групи ризику» адекватної самооцінки, оскільки, як правило, у таких дітей вона є заниженою;

· надавати педагогічну підтримку дітям під час їхнього професійного й життєвого самовизначення;

· здійснювати консультації учнів із соціальних питань;

· надавати допомогу класному керівнику в аналізі й оцінці соціальних факторів, що ускладнюють процес самовизначення школяра.

Основними критеріями і показниками ефективності профорієнтаційної роботи є насамперед:

* достатня інформація про професію й шляхи її здобуття. Без чіткого уявлення про зміст і умови праці в обраній професії школяр не зможе зробити обґрунтованого вибору. Показником достатності інформації в цьому разі є чітке уявлення учня про вимоги професії до людини, конкретне місце її здобуття, потреб суспільства в цих фахівцях;

* потреба в обґрунтованому виборі професії. Показники сформованості потреби в обґрунтованому професійному виборі професії - це активність, яку самостійно проявляє школяр, з одержання необхідної інформації про ту або іншу професію, бажання (не обов’язково реалізоване, але виявлене) випробувати свої сили у конкретних сферах діяльності, самостійне складання свого професійного плану;

* упевненість школяра в соціальній значущості праці, тобто сформоване ставлення до неї як до життєвої цінності. За даними досліджень життєвих цінностей учнів 8–11 класів ставлення до праці як до життєвої цінності залежить від потреби в обґрунтованому виборі професії;

* ступінь самопізнання школяра. Від того, наскільки глибоко він зможе вивчити свої професійно важливі якості, значною мірою залежатиме обґрунтованість його вибору. При цьому слід враховувати, що тільки кваліфікований фахівець може надати школяру досить повну й адекватну інформацію про його професійно важливі якості;

* наявність в учня професійно обґрунтованого плану.

Усе назване сприятиме розвитку професійної самосвідомості школярів на різних етапах їхнього особистісного розвитку.

1. Форми, методи та напрямки профорієнтаційної діяльності.

Основні форми профорієнтаційної діяльності:

· дискусії;

· тренінги;

· круглі столи;

· робота з батьками;

· робота з випускниками школи, студентами вищих навчальних закладів;

· виставки-перегляди;

· екскурсії (на підприємства та професійні навчальні заклади, розповідають про специфіку роботи, професії, реальні умови праці тощо, відвідування днів відкритих дверей у професійних навчальних закладах);

• зустрічі зі спеціалістами різних галузей;
• тематичні, літературно-художні вечори, свята;

· заняття у гуртках, секціях, факультативах тощо.

Організація роботи припускає використання групових і індивідуальних форм роботи.