Основні дидактичні вимоги до змісту і структури лек­ції. Завдання викладача щодо забезпечення цих вимог.

Домогтися розуміння навчального матеріалу, гарної організації роботи студентів на лекції можна, насамперед, самим змістом лекції, чіткістю її структури. Нагадаємо, що при розгляді принципу системності підкреслювалася важливість чіткої систематизації і структуризації навчального матеріалу для кращого його запам'ятовування, засвоєння і більш широкого переносу на нові ситуації. Значення змісту лекції можна проілюструвати на прикладі відомих спогадів.

На етапі підготовки лекції добір навчального матеріалу, його організація в систему, його структурування представляє досить складне завдання не лише для молодого, але і для досвідченого лектора. Навчальний матеріал, що виноситься на лекцію, повинен цілком відповідати робочій навчальній програмі, останнім науковим досягненням у відповідній галузі знань. Матеріал лекції повинен містити доказовий і аргументований розгляд основних, ключових, істотних питань без зайвої деталізації. Необхідно поєднати теоретичний матеріал із практичним його опрацюванням, використовувати системний, міждисциплінарний підхід.

При підготовці лекції потрібно, насамперед, розробити її план з переліком основного змісту і поділом його на окремі питання і підпитання, зразковим розрахунком часу, вказівкою необхідних ілюстрацій і дидактичних засобів. Доцільно підготувати конспект лекції в тезовій формі. Молодим викладачам рекомендується написання повного тексту лекції. Особливо це необхідно з нових курсів, що вимагають чіткості визначень, послідовного викладу матеріалу. Написання повного тексту лекцій − серйозна і відповідальна методична робота викладача, це основа для майбутнього навчального посібника, підручника, необхідний матеріал для відновлення й удосконалювання курсу лекцій.

Лекції за своєю структурою можуть відрізнятися одна від одної в залежності від змісту і характеру матеріалу, що викладається. Однак при побудові лекції завжди корисно дотримуватися деяких загальних рекомендацій.

Лекція, як правило, повинна складатися з трьох структурних складових, кожна їх яких має свої завдання − це вступна частина, основна частина і висновок.

Мета вступної частини лекції − організувати роботу студентів на наступні дві години, а з психологічної точки зору − опанувати увагою аудиторії і дати мотиваційну установку.

На вступній частині лекції необхідно, насамперед, повідомити студентам план лекції, строгу відповідність, яка є обов'язковою. До плану включаються найменування основних, вузлових питань лекції, що згодом можуть бути використані при складанні екзаменаційних питань. Далі формулюються мета і завдання лекції.

Корисно нагадати студентам питання, розглянуті на попередніх заняттях, пов'язати їх із новим матеріалом, вказати на їх роль, місце і значення для даної дисципліни і майбутньої професійної діяльності.

Основна частина лекції відводиться на викладення змісту навчального матеріалу. Розкриття теми відповідно до плану лекції може здійснюватися як на ряді прикладів, фактах, що поступово підводить студентів до узагальнень і наукових висновків, тобто використовується індуктивний метод; так і за допомогою дедуктивного методу, що полягає у роз'ясненні загального положення з наступним показом можливостей його складових на конкретних прикладах. Розгляд кожного питання лекції варто починати з його чіткого формулювання, строго аргументуючи та обґрунтовуючи фактичний матеріал. Бажано викласти різні позиції з окремих питань і чітко визначити свою позицію. Пов’язувати теоретичні питання з практикою, приводити приклади з реальної професійної діяльності і наукової практики, бажано навести приклади з власного досвіду, із своїх досліджень. Завершувати розгляд питання бажано конкретними висновками.

У заключній частині лекції необхідно зробити висновки, підбити підсумок того, про що студенти довідалися на даній лекції; дати вказівку студентам для самостійної роботу з доробки, розширенню і поглибленню матеріалу лекції, на підготовку до практичних і семінарських занять за матеріалами лекції; дати орієнтування з теми наступної лекції і відповісти на запитання студентів.

На закінчення можна зробити висновок про те, що основні вимоги до змісту і структури лекції відбивають вимоги, що випливають з основних принципів дидактики: науковості, системності, зв'язку теорії з практикою, доступності.

Основними дидактичними вимогами до лекції є:

§ високий науково-теоретичний рівень;

§ забезпечення ефективного сприйняття студентами матеріалу, що викладається, на основі обліку психолого-дидактичних закономірностей пізнавальної діяльності учнів;

§ формування максимальної самостійності та ініціативності студентів шляхом організації активної розумової діяльності у процесі навчання;

§ високий виховний вплив на студентів.

Шлях реалізації цих вимог проаналізуємо на основі розгляду трьох узагальнених характеристик лекції:

§ зміст і структура лекції;

§ керування пізнавальною діяльністю студентів;

§ методика читання лекції.