1 страница. БАНКРУТСТВО (bаnкruptcу) — визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не

Б

БАНКРУТСТВО (bаnкruptcу) — визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

БАРАТРІЯ (bаrrаtrу) — навмисне заподіяння шкоди власникові судна або вантажу екіпажем судна. У морському страхуванні може розглядатися як страховий випадок.

БЕНЕФЩІАР (bеnеfiсіаrу) — особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона — вигодонабувач за страховим полісом.

БІЗНЕС-ПЛАН СТРАХОВИКА (busіnеss рlаn оf thе іnsurer) — формалізована програма діяльності страхової компанії на кілька років, що містить, зокрема, систему заходів, пов'язаних часом і місцем реалізації, узгоджених зі стратегією та ресурсами і розрахованих на отримання максимального прибутку, у тому числі, за рахунок здійснення додаткових інвестицій. Основні розділи Б.-п. с. такі: характеристика страхових послуг компанії, оцінка ринку збуту страхових послуг, оцінка конкурентоспроможності компанії, план маркетингу, організаційний план, ресурси, оцінка ризику щодо виконання плану, фінансовий план.

БІНДЕР (bіndеr) — тимчасова форма угоди між страхувальником і страховиком з приводу подальшого укладання страхового договору. Б. здебільшого застосовується в зарубіжній практиці, коли перш ніж укласти договір, потрібен тривалий час на опрацьовування нестандартних умов страхування.

БОДМЕРЕЯ (bоttоmгу) — договір позички, за яким капітан судна може отримати в позикодавця кошти під заставу судна або вантажу. У разі загибелі судна або вантажу позикодавець втрачає право вимагати повернення позики. Б. у сучасній практиці застосовується рідко. Така позика оформляється на умовах підвищеної плати (процента).

БОНУС (bоnиs) — а) знижка, що її надає страховик із суми страхової премії за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Таку знижку у страхуванні називають також рабатом. Б. визначається переважно у відсотках або промілле; б) сума прибутку страховика, що спрямовується на збільшення страхових сум за договорами довгострокового страхування.

БОНУС-МАЛУС (bоnus-malus system) — система підвищень і знижок до базової тарифної ставки, за допомогою якої страховик коригує страхову премію у випадку, якщо у відношенні до об'єкта страхування (переважно транспортних засобів) у певній ретроспективІ не був реалізований страховий ризик.

БОРДЕРО (фр. bоrсіе-rеаu, анг. іnvеntоrу) — перелік ризиків із зазначенням частини страхової суми та відповідної їй страхової премії, що передається цедентом на перестрахування. Б. надсилається це-дентом страховикові у визначені договором перестрахування строки. Б. бувають попередніми та остаточними.

БРОКЕРИДЖ (brокеrаgе fее) — винагорода, яку страховий брокер отримує від клієнта, зокрема за посередницькі послуги щодо врегулювання претензій стосовно страхового випадку.

БРУТТОПРЕМІЯ (gross premium) — загальна сума страхових внесків, що їх сплачує страхувальник. Визначається на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).

БРУТТО-СТАВКА (gross rаtе) — сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Ці складові мають різне призначення. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризи-кових видів страхування, а також на виплати зі страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій.

В

ВАЛОВЕ УТРИМАННЯ (grоss linе) — сумарний обсяг зобов'язань, узятих страховиком на свій ризик за всіма договорами страхування.

ВАЛОВИЙ ЗБИТОК (gross loss) — максимальний збиток, що зумовлює потребу виплати всієї страхової суми.

ВАЛЮТА СТРАХУВАННЯ (сurrеnсу оf іnsuranсе) — валюта, якою сплачуватимуться страхові премії та здійснюватимуться страхові виплати.

ВАЛЮТНИЙ КУРС (сurrеnсу гаtе) — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена через грошову одиницю іншої країни або міжнародну грошову одиницю (наприклад, євро). Має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності у стосунках із суб'єктами інших держав. В Україні В. к. визначається Національним банком України.

ВАРТІСТЬ (МІНОВА) СП – ціна СП, яка визначається тими витратами, які здійснює СК щодо надання послуги певного виду.

ВАУЧЕР СТРАХОВИЙ (іnsurаnсе voucher) — зобов'язання страховика відшкодувати витрати страхувальника на лікування в Іншій країні.

ВЕКСЕЛЬ (draft) — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

ВЗАЄМНЕ СТРАХУВАННЯ (mutual insurance) — форма страхового захисту, за якої страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства. В. с. — довготермінова домовленість між групою осіб (юридичних І фізичних) про відшкодування один одному у певних частках збитків у разі настання страхових випадків. Нині В. с. має значне поширення в зарубіжних країнах, особливо в особистому страхуванні, страхуванні сільськогосподарських, морських ризиків. В. с. в Україні ще не розвинулось.

ВЗАЄМНІСТЬ У СТРАХУВАННІ (іnsurаnсе гесір-госіtу) — умова, згідно з якою цедент перестраховує свої договори в компаніях, які, у свою чергу, передають йому на перестрахування власні договори страхування. В. у с. може застосовуватися за критеріями обсягу премій або наслідків проходження договорів.

ВИД СТРАХУВАННЯ (line оf іnsuranсе) — страхування однорідних об'єктів від характерних для них небезпек.

ВИГОДОНАБУВАЧ (benefiсіаrу) — особа, визначена страхувальником для отримання належних сум страхових виплат тоді, коли страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися ними самостійно. В особистому страхуванні виплати В. здійснюються у випадку смерті застрахованого. В майновому страхуванні права В. можуть набувати орендодавці, кредитори, застраховане майно яких знищено або пошкоджено. Див. також бенефіціар.

ВИКУПНА СУМА (rеdеmрtіоn sum) — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми. ВИНА СТРАХУВАЛЬНИКА (іnsureсd’s fault) — відношення страхувальника до своєї протиправної поведінки і її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Розрізняють вину двох видів: навмисні дії і необережність. Остання, у свою чергу, поділяється на просту І грубу необережність. Наявність навмисної дії або грубої необережності може бути підставою для повного або часткового звільнення страховика від його обов'язків з виплати страхового відшкодування.

ВІДКРИТИЙ КОВЕР (ореn cover) — форма автоматичного страхування вантажів на тривалий час без визначення будь-яких загальних лімітів. В. к. діє в межах генерального полісу. Самостійної юридичної сили не має.

ВІДНОВЛЕННЯ СТРАХУВАННЯ (renewal оf іnsuranсе соntraсt) — продовження дії договору страхування на новий термін. На практиці В. с. здійснюється укладанням нового договору або оформленням спеціального додатка до чинного договору. Часто страховики надають страхувальникам, які щороку й своєчасно поновлюють поліси, знижки зі страхових премій, визначають пільговий час для поновлення договору.

ВІДШКОДУВАННЯ СТРАХОВЕ (іnsuranсе соmpensation) — сума, що виплачується страховиком на компенсацію збитку, заподіяного страховим випадком на об'єктах страхування майна і цивільної відповідальності страхувальника за матеріальну шкоду перед третіми особами. Якщо страхова сума менша від збитку, В. с. здійснюється пропорційно до відношення страхової суми до страхової вартості об'єкта. У разі подвійного страхування В. с. фактичного збитку здійснюють усі страховики в межах страхової вартості об'єкта страхування пропорційно до частки кожного в загальній страховій сумі. Умовами договору страхування може передбачатись заміна виплати страхового відшкодування компенсацією збитку в натуральній формі.

ВІЛЬНІ АКТИВИ (frее аssеts) — кошти, які вільні від будь-яких зобов'язань, крім вимог акціонерів.

ВІЛЬНІ РЕЗЕРВИ – це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

ВЛАСНЕ УТРИМАННЯ (dеduсtаblе) — частина страхової суми, в межах якої цедент несе відповідальність за застрахованим ризиком, передаючи решту у перестрахування. У разі виникнення страхового випадку страхувальник звертається до страховика з претензією про відшкодування всієї суми збитку (але у межах страхової суми). Цедент вимагає від перестраховика відшкодування йому збитку по заявлених претензіях у долі страхової суми, яка була передана в перестрахування.

Г

ГАРАНТІЙНИЙ ФОНД СТРАХОВИКА (quarantee fund of the insurer) — додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Г. ф. с. беруться до уваги при визначенні платоспроможності страховика.

ГАРАНТІЯ СТРАХОВА (іnsurаnse guаrantее) — письмове заручення страховика за свого страхувальника щодо його кредитоспроможності. Це означає, що страхова компанія бере на себе зобов'язання в разі настання обумовлених подій сплатити банкові суму неплатежу за свій рахунок.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПОЛІС (general роlісу) — а) письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дає змогу покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. Г. п. діє доти, доки не буде використано (задекларовано) увесь ліміт установленої страхової суми; б) договір, на підставі якого протягом обумовленого часу страхувальник передає, а страховик приймає на страхування всі об'єкти, що відповідають угоді.

ГРОШОВЕ ПОКРИТТЯ (іnsuranсе cover) — наявність у страховика грошового забезпечення, необхідного для здійснення всіх платежів в установлений термін.

ГУДВІЛ (goodwill) — нематеріальний актив (наприклад, репутація, технічна компетенція, маркетингові досягнення і т. ін.), вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, котра утворюється завдяки управлінській майстерності менеджерів компанії, застосуванню новітніх технологій тощо.

Д

ДЕКЛАРАЦІЯ СТРАХОВА (іnsuranсе deklaration) — заява страхувальника про об'єкт страхування та характер ризику. Д. с. містить дані про склад, місцезнаходження, вартість, умови зберігання й використання та іншу інформацію щодо об'єктів, котрі пропонується застрахувати. Наявність неправдивих даних у Д. с. може бути підставою для звільнення страховика від відповідальності за договором страхування.

ДЕПОЗИТ (ВКЛАД) (deроsit) — це кошти (готівка або безготівкові) у національній або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладникові згідно із законодавством України та умовами договору. Залежно від терміну зберігання Д. поділяються на три групи: до запитання, строкові та ощадні. Найпривабливішими є строкові Д. За зберігання грошей на вкладах банки виплачують відсотки. Д. є одним із основних каналів розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів. До страховиків ставиться вимога, щоб грошові кошти зберігалися на рахунках не менш ніж трьох банків.

ДЕПО СТРАХОВОЇ ПРЕМІЇ (risк рrеmium depot) — частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується цедентом з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зобов'язань, передбачених договором перестрахування. Д. п. підлягає поверненню перестраховику з припиненням дії договору. Д. п, застосовується переважно в договорах із зарубіжними перестрахови-ками. На кошти, розміщені в Д. п., перестраховикові нараховуються відсотки.

ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ (stаtе іnsurаnсе) — види обов'язкового страхування, за яких визначені законодавством страхувальники сплачують страхові внески за рахунок державного бюджету.

ДЕРЖСТРАХ СРСР (Dеrzhstrakh SRSR) — скорочена назва Головного управління державного страхування колишнього СРСР, яке через свої республіканські й місцеві органи здійснювало особисте та майнове страхування фізичних осіб, а також страхування майна колгоспів та інших кооперативних і громадських підприємств та організацій.

ДЕРЖСТРАХ УРСР (Derzhstrakh URSR) — до 1958 року був структурним підрозділом Держстраху СРСР і виконував його функції на території України, а пізніше перебував у складі Мінфіну УРСР. Протягом багатьох років був єдиним страховиком. З припиненням державної монополії на страхову справу Д. У. було спочатку перетворено на комерційну, а з 1994 року на Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».

ДЕТАЛЬНИЙ СЕРТИФІКАТ (dеtailed сеrtificate) — документ, що містить детальну характеристику кожного договору перестрахування, прийнятого перестраховиком від цедента.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ (diversification) — у страхуванні здійснюється з метою зменшення ризику й отримання більшого прибутку завдяки:

а) одночасному розвитку кількох, не пов'язаних один з одним видів страхування, розширенню страховиком спектра страхових послуг;

б) поширенню активності страховиків за межі основного бізнесу, що

досягається розміщенням активів (із додержанням Існуючих нормативів) серед різних, не пов'язаних між собою об'єктів (акції, облігації, нерухомість, банківські депозити).

ДИВІДЕНДИ (dividends) — 1) частина прибутку акціонерного товариства, котра щорічно розподіляється серед акціонерів; 2) доходи, отримані суб'єктом оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, включаючи доходи, нараховані як відсотки на акції чи на внески до статутних фондів (за винятком доходів, отриманих від Інших видів цінних паперів, зокрема, від їх продажу, і доходів від операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами).

ДИСИМУЛЯЦШ (dissimulation) — навмисне приховування особою, яка бажає застрахуватися, наявної хвороби. Виявляється за допомогою діагностики та медичної документації.

ДИСКЛОУЗ (disclose) — норма страхового права, згідно з якою страхувальник зобов'язаний негайно сповістити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення стосовно ризику, прийнятого на страхування.

ДИСКОНТ (discount) — 1) різниця між теперішньою ціною і ціною на момент погашення або ціною за номіналом цінного паперу; 2) різниця між цінами на один і той самий товар з різними термінами постачання.

ДИСКОНТУВАННЯ (discounting vultiplier) — визначення теперішньої вартості майбутніх доходів і витрат. Дисконтування здійснюється множенням фактичного розміру платежу на дисконтувальний коефіцієнт. Використовується в актуарних розрахунках зі страхування життя.

ДИСПАША (аvеrаgе stаtеmеnt) — а) розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією судна, який складає диспашер. Д. містить докладний виклад причин загальної аварії; б) розподіл збитків між учасниками морських перевезень; виконується на підставі заяви зацікавленої особи і висновку диспашера про визнання аварії загальною.

ДИСПАШЕР (ДЖАСТЕР) (аvегаgе, аdjuster)— фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (vоlunіаrу іnsurаnсе) — форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Д. с. здійснюється згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик і реєструє в Уповноваженому органі. Договір Д. с. вступає в дію, як правило, після повної сплати страхової премії або суми, що припадає на перший строк платежу.

ДОГОВІР ДМС – це письмова угода, невід’ємними частинами якої мають бути: медичні програми стр-я; перелік мед. закладів, до яких має звертатися застрах. особа; індивідуальні страх. тарифи, які визначаються за результатами обстеження; розрахунок страх. платежів для кожної застрах. особи на основі мед. Програми стр-я та індивід. тарифів.

ДОГОВІР ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (rеіnsuranсе treaty) — угода між двома страховими компаніями, з яких одна — цедент (перестрахувальник) — зобов'язується передати ризики, а друга — перестраховик — прийняти ризики до перестрахування. У Д. п. зазначаються: метод перестрахування, ліміти відповідальності перестраховика, частка його участі в договорі, перестраху вальна комісія, порядок розрахунків. Д. п. буває пропорційним або непропорційним.

ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ (іnsuranсе соntгасt) — письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, а страхувальник — сплатити страхову премію у визначені строки та виконувати інші умови договору. Д. с. укладається на підставі заяви страхувальника відповідно до умов правил страхування. Факт укладення Д. с. може засвідчуватись також страховим полісом, свідоцтвом. У Д. с. зазначається вид страхування, об'єкт страхування, страхова сума, страхові події, страховий тариф, страхова премія, вигодонабувач, реквізити сторін, строки початку та закінчення дії договору. Як правило, Д. с. вступає в дію після сплати всього страхового платежу або суми, визначеної за першим строком платежу.

ДОДАТКОВА КОМІСІЯ (аdditional соmmissіоn) — надбавка, що виплачується цедентові на покриття витрат, пов'язаних із укладанням нових договорів страхування.

ДОДАТКОВА ПРЕМІЯ (аdditionary рremium) — додатковий страховий внесок, який сплачується страхувальником за те, що до умов страхування вносяться додаткові ризики або ризики з підвищеною небезпекою. Д. п. сплачується здебільшого в особистому страхуванні тоді, коли застрахувати заявника на звичайних умовах з огляду на стан його здоров'я, небезпечність професії, складність клімату місцевості, де він перебуває, неможливо. Д. п. розраховується в процентах до страхової вартості об'єкта і нараховується понад основний тариф.

Е

ЕКСПЕРТНА РАДА З ПИТАНЬ СТРАХУВАННЯ (Соunсil оf іnsuranсе ехреrts) — існувала в 1996—1999 роках при Кабінеті Міністрів України як дорадчий орган для підготовки висновків щодо формування державної політики у сфері страхування, розроблення пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку.

ЕКСЦЕДЕНТ (surplus) — залишок страхової суми, що створюється понад власне утримання страховика або перестраховика І повністю надходить у перестрахування.

ЕКСЦЕДЕНТ ЗБИТКОВОСТІ (ехсеss оf loss гаtіо) — договір непропорційного перестрахування. Дає змогу страховій компанії захищати себе з певних видів страхування на випадок, якщо загальні наслідки здійснення страхового бізнесу перевищують рівень збитковості, що урахований при визначенні премій за страховими договорами. Розмір збитковості, зверх якої діє договір, визначається з таким розрахунком, аби цедент не мав можливості отримати для себе прибуток, а тільки гарантував захист від додаткових або надзвичайних втрат.

ЕКСЦЕДЕНТ ЗБИТКУ (ехсеss оf lоss) — договір непропорційного перестрахування. Застосовується страховиками для захисту від великих і непередбачуваних збитків. Вступає в дію тоді, коли сума збитку внаслідок страхового випадку або серії таких випадків, що спричинилися до однієї події, перевищить обумовлену договором суму (пріоритет).

ЕКСЦЕДЕНТНЕ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (ехсеss оf Іоss reinsuranсе) — давня і найважливіша форма пропорційного перестрахування. Застосовується в тих випадках, коли ризики, які приймаються на страхування, за розміром страхових сум дуже коливаються. Е. п. сприяє досягненню необхідного збалансування страхового портфеля цедента. Е. п. найчастіше застосовується при страхуванні від вогню, стихійного лиха, крадіжки, нещасних випадків, а також при страхуванні життя.

ЕКСЦЕДЕНТ СУМИ (ехсеss of sum) — ексцедентний договір перестрахування. Згідно з його умовами всі прийняті на страхування ризики, страхова сума яких перевищує власне утримання цедента, підлягають переданню на перестрахування в межах визначеного ліміту або ексцеденту, тобто суми власного утримання цедента (лінія), помноженої обумовлену кількість разів саму на себе.

Є

ЄВРОПЕЙСЬКІ ДИРЕКТИВИ (Еuropean regulations) — правові документи, що являють собою нормативну базу страхового регулювання у країнах ЄС.

ЄВРОПОЛІС (еurороlісу) — уніфікований документ, що засвідчує наявність договору страхування певного класу в країнах Європейського Союзу.

ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СТРАХОВИКІВ (ПЕРЕСТРАХО-ВИКІВ) — це система обліку, збору, нагромадження та вилучення з Реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності та нагляду за страховою діяльністю страховиків

З

ЗАГАЛЬНА АВАРІЯ (general average) — визнаються збитки, які зазнані судновласниками-перевізниками та власниками вантажу внаслідок зроблених навмисно і розумно надзвичайних витрат або пожертвувань з метою врятування судна, фрахту і вантажу від спільної для них небезпеки.

ЗАКОН «ПРО СТРАХУВАННЯ» (Law «Оn Іnsuranсе») — прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 року. Нова редакція від

4 жовтня 2001 р. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування. Документ містить

5 розділів (загальні положення, договори страхування, забезпечення платоспроможності страховиків, державний нагляд за страховою діяльністю в Україні, прикінцеві положення).

ЗАРОБЛЕНА ПРЕМІЯ (еаrnеd рrеmіum) — та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

ЗАСТАВА (р1еdgее) — це спосіб забезпечення зобов'язань. Кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання першочергово (відносно інших кредиторів) спрямувати необхідну частину вартості заставленого майна на сплату боргу. Майно, що передається під заставу, має бути застраховане.

ЗАСТРАХОВАНИЙ (іnsured) — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об'єктом страхового захисту якого є життя, здоров'я і працездатність. 3. може бути одночасно і страхувальником. 3. має право у передбачених договором випадках отримати обумовлену страхову суму або виплати меншого розміру.

ЗАЯВА ПРО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЗАСТРАХОВАНОГО МАЙНА (сlаіm nоtісе) — подається страхувальником своєму страховикові в письмовій формі з метою отримання страхового відшкодування. На підставі цього документа за наявності страхового випадку складається страховий акт.

ЗАЯВНИК (рrороsеr) — особа, яка в письмовій або усній формі висловлює намір придбати страховий поліс.

ЗБИТКОВІСТЬ СТРАХОВОЇ СУМИ (іnsuranсе sum loss) — показник діяльності страховика, що характеризує відношення страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об'єктів у ри-зикових видах страхування. 3. с. с. визначається у відсотках і показує ймовірність збитку. Зіставляючи фактичний і тарифний рівні 3. с. с. оцінюють ризики.

ЗБИТОК ВІД ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ (general verageе loss) — можливий у морському страхуванні, коли шкода, завдана застрахованому інтересу, стосується не тільки власника судна або конкретного вантажу, а й інших осіб, збитки розподіляються пропорційно між усіма постраждалими.

ЗБИТОК ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНА, ЯКЕ БУЛО ВРЯТОВАНО (solvage loss) — здебільшого пов'язаний з морськими перевезеннями, коли врятоване майно продається раніше, ніж прибуде до порту призначення. Страхувальник має право на виручку від продажу майна за мінусом витрат з його реалізації. Страховик має сплатити страхувальникові збиток, що дорівнює різниці між отриманою сумою виручки та страховою сумою.

ЗБИТОК СТРАХОВИЙ (іnsuranсе loss) — термін має кілька значень, серед них: а) втрата (шкода), заподіяна майновим Інтересам страхувальника, що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обгрунтованість виплати.

«ЗЕЛЕНА КАРТКА» (grееn сагd) — назва однойменної системи міжнародних договорів І страхового свідоцтва про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни — члени цієї системи. Дістала назву від кольору і форми полісу. Заснована в 1949 році. Нині членами Міжнародної системи «3. к.» є понад 40 країн Європи, Азії і Африки. У червні 1997 року до складу членів системи «3. к.» прийнято Україну.

ЗЕМСЬКЕ СТРАХУВАННЯ (zemske nsurance) — один із видів страхування майна до 1917 року. Назва походить від органів, що здійснювали таке страхування, — земств. 3. с. було трьох форм: обов'язкове, додаткове і добровільне. Здебільшого це було страхування на випадок пожежі, а згодом і від нещасного випадку. Кожне земство могло здійснювати страхові операції лише на території своєї губернії.

ЗМІШАНЕ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ (соmbіnесt реrsоnаl іnsurance) — вид особистого страхування, в якому передбачається страхове покриття кількох несумісних ризиків. Найчастіше 3. с. ж. включає покриття на випадок смерті застрахованого з будь-якої причини протягом строку дії договору, у разі дожиття його до закінчення строку договору і в разі, коли через нещасний випадок було завдано шкоди його здоров'ю.

I

ІДЕНТИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ (risks іdеntification) — початковий етап ризи к-менеджменту. Він полягає у своєчасному виявленні ризиків, характерних для певного виду діяльності, та у визначенні їх характеристик.

ІНВЕСТИЦІЇ (іnvestments) — 1) довгострокові вкладення капіталу в будь-яке підприємство, справу, різні галузі господарства, переведення грошей у менш ліквідну форму з метою отримання прибутку; 2) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; 3) форма диверсифікації діяльності страховика, яка полягає у виході компанії за традиційні рамки страхування. Це пояснюється прагненням вигідно вкласти свої тимчасово вільні кошти в суміжний бізнес, дочірні підприємства, банківську справу з метою отримання прибутку і підвищення фінансової надійності компанії.

ІНВЕСТОР (investor) — юридична або фізична особа, яка здійснює довготермінове вкладення капіталу в певну справу з метою отримання

прибутку.

ІНДОСАМЕНТ (іndorsement) — а) напис, що засвідчує передання страхового полісу або коносаменту особі, до якої перейшли права на майно; б) документ, що додається до полісу в разі зміни умов договору. І. може бути іменним (на конкретну особу) або бланковим (на пред'явника).

ІНКОТЕРМС (іnсоterms) — зведений перелік термінів і правил міжнародної торгівлі. І. дає змогу уникнути помилок, зумовлених неоднозначним тлумаченням термінів, зокрема страховиками в різних країнах.

ІНСТАЛМЕНТ (іnstallment) — частина річної премії, що виплачується в розстрочку. І., як правило, використовується в разі непропорційного перестрахування.

ІНФРАКЦІЯ (іnfraсtіоn) — порушення страхувальником або страховиком умов, зафіксованих у договорі страхування.

ІРРЕЙТА (еrrаth) — напис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної при його оформленні.

К

КАСКО (саsсо) — страхування корпуса та механізмів транспортного засобу. Відшкодовуються збитки, зумовлені здебільшого пошкодженням або конструктивним знищенням автомобіля, судна, літака.

КАТАСТРОФА (disaster) — великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків. К. може розглядатися як страховий випадок або ризикова обставина.

КАФ (саf) — умова поставки вантажу морським транспортом за зовнішньоекономічним договором. Права та обов'язки за договором К. подібні до умов договору СІФ, проте страхування товару не входить в обов'язки продавця.

КВОТА У СТРАХУВАННІ (quota іn іnsurancе) — а) частка участі страховика в загальній страховій сумі в разі страхування об'єкта на умовах співстрахування; б) частка кожного з учасників у договорі перестрахування.

КВОТНЕ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (guota share rеіnurаnсе) — перестрахування на базі квоти. Це означає, що страховик передає перестрахо-викові в погодженій частці всі без винятку прийняті на страхування ризики за певним видом (групою видів) страхування. У цій самій пропорції перестраховикові передається отримана цедентом від страхувальника премія, а перестраховик відшкодовує цедентові сплачені збитки в межах своєї частки страхової суми.

КЕПТИВНІ СТРАХОВІ КОМПАНІЇ (сарtіvе іnsurancе соmраnу) — компанії, що створюються промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах.

КІНЦЕВИЙ ТЕРМІН ДІЇ ПОЛІСУ (ехріrу dаtе) — дата закінчення покриття полісу. Не поширюється на поліси, що передбачають автоматичну виплату суми в кінці періоду страхування (страхування на дожиття, довесільне страхування тощо).

КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ (іbsuraceе сlаssіfїсаtіоn) — система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і форми. К. с. має на меті сприяти формуванню страхового ринку, впорядкуванню звітності та державному регулюванню страхової діяльності, розвитку міжнародної інтеграції у страхуванні.