Економічний кругообіг. Схема кругообігу в закритій, відкритій економіці без державних дій та за участю держави.

Економічний кругообіг – безперервний рух ресурсів, товарів, доходів і витрат між секторами економіки.

Ця модель відбиває життєздатність економіки. Модель економічного кругообігу лежить в основі всіх інших макроекономічних моделей. Закрита (економіка, в якій виробництво зорієнтоване на внутрішньому споживанні, тобто без зовнішньоекономічного сектору – сектору заграниця);

1. Відкрита (економіка зорієнтована на зовнішньому споживанні, на зовнішньоекономічних зв‘язках);

2. Ті та інші з державними дія і без державних дій:

· Економіка без державних дій (економіка, де держава не є суб‘єктом господарської діяльності);

· Економіка з державними діями (де держава є суб‘єктом господарської діяльності).

А) Схема економічного кругообігу Л.Вальраса – показує можливість економічного кругообігу за допомогою найпростішої моделі макроекономіки:

Суб’єкти господарської діяльності (фірми і домогосподарства) взаємодіють через ринки. Домогосподарства через ринок ресурсів надають фірмам ресурси, за що отримують доходи (витрати для фірм); фірми через ринок товарів і послуг надають домогосподарствам товари і послуги, за що отримують доходи (витрати для домогосподарств.

Особливості схеми: 1) виокремлено лише 2 сектори економіки (фірми і дом.госп-ва) 2) відсутні фін.установи 3)відсутні державні втручання 4) розглядається закрита економіка 5) основне рівняння моделі ∑витрат = ∑доходів.Система врівноважена.

Послідовники Вальраса вдосконалювали модель ек.обігу та запропонували введення фінансового ринку або фін.сектору

З Фін.ринку до фірм надходять валові інвестиції(кредити). Від фірм до фін.ринку надходить амортизація. Від дом.госп-в до фін.ринку надходять заощадження. Амортизація = заощадженням.

Було запропоновано введення в модель інших секторів, зокрема сектору закордон та держава. Домогосподарства – сектор екон., який включає сукупність населення країни та індивідуальних господарств. Осн. Ф-ція – пропонувати ресурси для виробництва та купувати товари. Це єдиний власник ресурсів. Фірми – сукупність підприємств та організацій. Осн.ф-ція – виробляти продукцію та споживати ресурси країни. Фін. Сектор – сукупність банківських установ, фондових бірж, інноваційних компаній та інш. фін. посередників. Функції – аккумулювання грошових коштів всіх секторів економіки та перерозподіл їх. Держава – сукупність державних установ, податкових адміністрацій, кабміну – управлінський персонал. Фун-ції – збір податків, виплата трансфертів та дотацій. Закордон інша національна економіка, весь інший світ. Подальший розвиток схем кругообігу здійснили послідовники Вальраса, ввівши сектор «закордон». Для побудови схеми використовують умовні позначки х –експорт, м – імпорт, z_a→l - грошові перекази з нашої нац.економіки закордон, z_{l→a –} грошові перекази із закордону до нашої країни, ∆z – сальдо платіжного балансу. З втручанням держави.

 

Трансферт – потік, що йде в одному напряму.Головною формою вилучення (“утечек”) в економіці є заощадження, а також податки, штрафи та імпорт. Головною формою ін‘єкцій (вливання) є інвестиції, дотації, трансферти, експорт.

Σ ін‘єкцій = Σ вилучення – це необхідна умова рівноваги моделі.

Σ інвестицій = Σ заощаджень, якщо немає секторів держава і заграниця.

9.Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель «ін’єкції – вилучення»

Головною формою вилучення (“утечек”) в економіці є заощадження, а також податки, штрафи та імпорт.

Головною формою ін‘єкцій (вливання) є інвестиції, дотації, трансферти, експорт.

Σ ін‘єкцій = Σ вилучення – це необхідна умова рівноваги моделі.

Σ інвестицій = Σ заощаджень, якщо немає секторів держава і заграниця.

В процесі аналізу рівноваги між сукупними витратами і ВВП застосовується модель “ін’єкції-вилучення”.

Модель “ін’єкції-вилучення” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу. Його перевага в тому, що в ньому акцентується увага на нерівності С + І_n та ВВП при всіх рівнях, окрім рівноважного. Оскільки об’єктом аналізу є приватна ек-ка закритого типу, то ми абстрагуємося від ін. видів вилучень та ін’єкцій. Крім заощаджень та інвестицій, вилученнями з потоку “доходи-витрати” є також податки та імпорт, а ін’єкціями є ще державні закупки та експорт. Тому вилучення – це використання доходу не на закупку ВВП, а ін’єкції – це збіль­шення витрат на виробництво ВВП. За допомогою моделі “вилучення-ін’єкції” можна знайти рівноважний ВВП. Рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.

Визначення рівноважного ВВП за допомогою цієї моделі можна відтворити графі­чно:

Лінія I_n має горизонтальний вигляд, тобто інвестиційні плани підприємств не залежать від поточного доходу. Лінія S має вигляд позитивно похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу.Рівноважний ВВП дорівнює ВВП і знаходиться в точці О, оскільки в цьому випадку заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям. За цих умов підприємства інвестують стільки ж, скільки заощаджують домогосподарства, тобто S = In. Тому С + In = ВВП (С - споживання)За більш високих рівнів ВВП заоща­дження будуть перевищувати заплановані інвестиції – точка О₁. Врівноважуються вони за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (S = In + Iн).За більш низьких рівнів ВВП заощадження будуть менше ніж Іn (точка О₂). Врівноважуються вони за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси (S = In – Iн).