Принципи менеджменту фізичної культури та спорту

1. Принципи управління.

2. Принципи організації управління.

3. Сучасні принципи спортивного менеджменту.

Принципи управління організацією визначають вимоги до системи, структур і організації процесу управління, тобто управління організацією здійснюється за допомогою основних вихідних положень і правил, якими керуються менеджери всіх рівнів. Ці правила визначають «лінію» поведінки менеджера.

Принципи управління - це основні ідеї, закономірності й правила поведінки керівників по здійсненню управлінських функцій.

Всі принципи менеджменту згруповані в ІІ групи:

І група - загальні; ІІ група - приватні.

Загальні принципи:

· застосовності;

· системності;

· багатофункціональності;

· інтеграції;

· орієнтації на цінності.

Принцип застосовності - менеджмент розробляє керівництво до дії для всіх працюючих в організації співробітників.

Принцип системності - менеджмент охоплює всю систему з обліком зовнішніх і внутрішніх взаємозв'язків і відкритості власної структури або системи в цілому.

Принцип багатофункціональності - менеджмент охоплює різні аспекти діяльності: матеріальні (ресурси, послуги), функціональні (організація праці), значеннєві (досягнення кінцевої мети).

Принцип інтеграції - усередині системи повинні інтегруватися різні способи відносин і поглядів співробітників, а поза фірмою може відбуватися поділ на свої цілі.

Принцип орієнтації на цінності - менеджмент включений у суспільний навколишній світ з певним поданням про такі цінності як гостинність, чесні послуги, вигідне співвідношення цін і послуг.

Приватні принципи:

· сполучення централізації й децентралізації;

· наукової обґрунтованості;

· плановості;

· сполучення прав, обов'язків і відповідальності;

· приватної автономії й волі;

· ієрархічності й зворотного зв'язка;

· мотивації;

· демократизації;

· державної законності;

· органічної цілісності об'єкта й суб'єкта керування;

· стабільності й мобільності системи керування.

Принцип оптимального сполучення централізації й децентралізації в управлінні. Проблема сполучення централізації й децентралізації в менеджменті складається в оптимальному розподілі (делегуванні) повноважень при прийнятті управлінських рішень. Цей принцип припускає необхідність умілого використання єдиноначальності й колегіальності в управлінні. Єдиноначальність - керівник конкретного рівня користується правом одноосібного рішення питань, що входять у його компетенцію. По суті це надання менеджерові широких повноважень.

Колегіальність припускає вироблення колективного рішення на основі думок керівників різного рівня, а також виконавців конкретних рішень.

Принцип наукової обґрунтованості припускає наукове передбачення, заплановані в часі соціально-економічні перетворення організації.

Принцип плановості - установлення основних напрямків і пропорцій розвитку організації в перспективі. Плануванням пронизані (у вигляді поточних і перспективних планів) усі ланки організації. План - комплекс економічних і соціальних завдань, які треба буде розв'язати в майбутньому.

Принцип сполучення прав і обов'язків, відповідальність припускає, що кожний підлеглий повинен виконувати покладені на нього завдання й періодично звітувати за їхнє виконання. Кожний в організації наділяється конкретними правами, відповідає за виконання покладених на нього завдань.

Принцип приватної автономії й волі припускає, що всі ініціативи виходять від вільно діючих економічних суб'єктів, що виконують управлінські функції. Воля господарської діяльності представляється як професійна воля, воля конкуренції, воля договорів.

Принцип ієрархічності й зворотного зв'язка - укладається в створенні багатоступінчастої структури керування, при якій первинні (нижній рівень) ланки управляються своїми ж органами, що перебувають під контролем органів керівництва наступного рівня.

Постійний контроль за діяльністю всіх ланок організації здійснюється на основі зворотного зв'язка. Це сигнали, що виражають реакцію керованого об'єкта на керуючий вплив.

Принцип мотивації - чим ретельніше менеджери здійснюють систему заохочень і покарань, розглядаю неї з урахуванням непередбачених обставин, інтегрують по елементах організації, тим ефективніше буде програма мотивацій.

Принцип демократизації - участь у керуванні організацією всіх співробітників. Форми участі: пайова оплата праці; кошти, вкладені в акції; єдине адміністративне керування; колегіальне прийняття управлінських рішень.

Принцип державної законності - відповідно до цього принципу системи менеджменту організаційно-правова форма організацій повинна відповідати вимогам державного законодавства.

Організаційна цілісність об'єкта й суб'єкта керування - суб'єкт і об'єкт керування - це єдина комплексна система яка має вихід, зворотний зв'язок і зв'язок із зовнішнім середовищем.

Принцип стабільності й мобільності системи керування - при зміні зовнішнього й внутрішнього середовища організації система керування не повинна притерпивать корінних змін.

Стабільність визначається насамперед якістю стратегічних планів і оперативністю керування, пристосовністю системи до змін у зовнішнім середовищі.

Мобільність процесу - максимально повно враховувати зміни й вимоги споживачів продукції й послуг.

Принципи організації управління:

· поділу праці;

· повноваження й відповідальність;

· єдиноначальність;

· порядок і дисципліна;

· централізм;

· матеріальне й моральне заохочення;

· корпоративність - успіх у спільній трудовій діяльності.

У ряді загальних принципів управління:

· соціальна спрямованість і гуманний характер керівництва;

· соціальна захищеність працівників;

· цілеспрямованість і планомірність;

· компетентність;

· правові основи діяльності;

· врахування інтересів і вимог держави;

· економічність і ефективність;

· дисципліна праці;

· ієрархічності;

· матеріальна зацікавленість.

Сучасні принципи спортивного менеджменту, це вихідні керівні правила, якими варто керуватися менеджерам фізкультурно-спортивних організацій для забезпечення ефективного управління.

Для нього характерні наступні найважливіші принципи:

· науковій обґрунтованості й оптимізації;

· системності в керуванні розвитком фізичною культурою і спортом;

· сполучення галузевого й територіального управління;

· врахування спортивних інтересів населення;

· державної підтримки розвитку фізичної культури і спорту;

· ефективності;

· демократизації.

Державна політика в області фізичній культурі і спорті здійснюється відповідно до принципів:

· безперервності й спадкоємність фізичного виховання різних вікових груп громадян на всіх етапах їхньої життєдіяльності;

· врахування інтересів всіх громадян при розробці й реалізації цільових програм розвитку фізичної культури і спорту;

· створення сприятливих умов фінансування фізкультурно-спортивних і спортивно-технічних організацій, олімпійського руху, освітніх установ і наукових організацій в області фізична культура і спорт, а також підприємств спортивної промисловості [38, 44, 45].

 

Питання до модуля №4:

1. Визначення основних понять „теорія”, „закон”, „закономірність”.

2. Система закономірностей менеджменту.

3. Закономірності розвитку фізичною культурою і спортом.

4. Основи наукового управління.

5. Закономірності управління ФКС.

6. Принципи менеджменту ФКС.

7. Обґрунтування сучасних принципів спортивного менеджменту і їх сутності.

Перелік використаної літератури:

1. Жолдак В.И., Сейранов С.Г. Социология менеджмента физической культуры. – М.: Советский спорт, 2003. – 384с.

2. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”. - К.; 1994.- 22с.

3. Лубышева Л.И. Социология физической культуры и спорта: Учеб. пособие – 2-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240с.

4. Менеджмент: Учебник для вузов / М.М. Максимцов, А.В. Игнатьева, М.А. Комаров и др.; - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 343с.

5. Основы менеджмента: Учебное пособие для вузов. Научный редактор А.А. Радугин. – М.: Центр, 1998. – С. 48-49, 66 – 76.