Джерелами фінансування бюджетного дефіциту можуть виступати:
1. Грошово-кредитна емісія (монетизація дефіциту) – інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту. Додаткова емісія грошей може застосовуватися лише за умови жорсткого контролю за використанням грошей. Вона виправдана у разі спрямування коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і спричиняє невисокі темпи інфляції. Використання емісійний коштів на поточні витрати (з/п, соц. трансферти та ін..) призводить до прискорення інфл. Якщо використовують це шлях для покриття бюджетного дефіциту, то це призводить до зростання рівня цін. Внаслідок цього держава отримує своєрідний (інфляційний) податок, який сплачують всі ек. агенти. Цей податок, зумовлений надмірною емісією грошей, називають сеньйораж. Інфляційне покриття дефіциту держ. Бюджету породжує ефект Олівера-Танзі, який полягає в тому, що в умовах інфляції платник податків свідомо відстрочує сплату податків, щоб з часом розрахуватись з державою знеціненими грошима. Монетизація дефіциту також мож здійснюватися за допомогою розширення кредитів, що надаються центральним банком уряду.
2. Боргові зобов*язання – менш інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту. Якщо, наприклад, облігації державної позики розподіляються серед комерц. Банків та серед населення, це створює меншу загрозу інфляції, ніж безпосереднє їх розміщення у центральному банку. Коли центр. банк на вторинному ринку їх скупить, це знову ж таки розширить межі для зростання інфляції.
