Будова металів, методи дослідження їх структури.

Кристалічна будова характеризується геометрично правильним розташуванням атомів (іонів) у просторі. Властивості металів визначаються певним типом кристалічної гратки. Переважна більшість металів має кубічну об'ємноцентровану, кубічну гранецентровану або гексагональну щільноукладену гратку.

В кристалічній гратці об'ємноцентрований куб (ОЦК) вісім атомів розташовано на перетині ребер куба і один — на перетині його діагоналей.

Елементарна кристалічна гратка гранецентрований куб (ГЦК) має вісім атомів на перетині ребері шість атомів — на перетині діагоналей граней куба.

Реальні кристали на відміну від ідеальних мають багато різ­них дефектів. Під дефектом розуміють зону кристалу, де порушено правильне розташування атомів.

Атоми домішок є навіть у найчистішому металі. Вони або заміщають атоми основного металу у вузлах кристалічної гратки, або розташовуються між вузлами.

В різних площинах кристалічної гратки атоми розміщені з різною щільністю і тому властивості кристалу в різних напрямах різні. Таке явище називається анізотропією.

Кристалізація – це перехід металу з рідкого стану в твердий. В рідкому стані атоми металу знаходяться в безперервному русі і при охолодженні займають певний порядок. Кристалізація відбувається в дві стадії:

- утворення зародків кристалізації;

- ріст кристалів навколо цих зародків.

Поліморфним перетворенням називають зміну кристалі­чної будови залежно від температури та тиску. Перехід до ново­го типу кристалічної гратки супроводжується зменшенням ві­льної енергії кристалів, що утворюються, порівняно з вихідни­ми кристалами.