Будова металів, методи дослідження їх структури.
Кристалічна будова характеризується геометрично правильним розташуванням атомів (іонів) у просторі. Властивості металів визначаються певним типом кристалічної гратки. Переважна більшість металів має кубічну об'ємноцентровану, кубічну гранецентровану або гексагональну щільноукладену гратку. В кристалічній гратці об'ємноцентрований куб (ОЦК) вісім атомів розташовано на перетині ребер куба і один — на перетині його діагоналей. Елементарна кристалічна гратка гранецентрований куб (ГЦК) має вісім атомів на перетині ребері шість атомів — на перетині діагоналей граней куба. Реальні кристали на відміну від ідеальних мають багато різних дефектів. Під дефектом розуміють зону кристалу, де порушено правильне розташування атомів. Атоми домішок є навіть у найчистішому металі. Вони або заміщають атоми основного металу у вузлах кристалічної гратки, або розташовуються між вузлами. В різних площинах кристалічної гратки атоми розміщені з різною щільністю і тому властивості кристалу в різних напрямах різні. Таке явище називається анізотропією. Кристалізація – це перехід металу з рідкого стану в твердий. В рідкому стані атоми металу знаходяться в безперервному русі і при охолодженні займають певний порядок. Кристалізація відбувається в дві стадії: - утворення зародків кристалізації; - ріст кристалів навколо цих зародків. Поліморфним перетворенням називають зміну кристалічної будови залежно від температури та тиску. Перехід до нового типу кристалічної гратки супроводжується зменшенням вільної енергії кристалів, що утворюються, порівняно з вихідними кристалами.
|
