Позахромосомне успадкування.
Двохланцюгова молекула ДНК утворюється завдяки водневим зв’язкам між азотистими основами (між аденіном і тиміном, між гуаніном та цитозином). Така відповідність між парами азотистих основ називається комплементарністю, а самі парні основи – комплементарні. Стабільність цієї структури досягається також завдяки гідрофобним зв’язкам, які діють вздовж осі спіралі. Два поліпептидні ланцюги молекули ДНК є антипаралельні. Генетична інформація записана послідовністю нуклеотидів у напрямку від 5’-кінця до 3’-кінця – це “змістовний” ланцюг ДНК.
Правило Чаргаффа: Ø в молекулі ДНК молярна сума А і Г дорівнює молярній сумі Ц і Т; Ø в молекулах ДНК число залишків А завжди дорівнює числу залишків Т, а число Г дорівнює числу Ц; Ø відношення молярних сум (А+Т)/(Г+Ц) в молекулі ДНК, а також (А+У)/(Г+Ц) в молекулі РНК специфічно для різних організмів і тому може слугувати їх важливою молекулярно-біологічною характеристикою. Таке співвідношення називається коефіцієнтом специфічності нуклеїнових кислот. АТ-тип ДНК (багатий на залишки А і Т) характерний для вищих рослин, тварин, людини; ГЦ-тип ДНК – для грибів бактерій, вірусів. Види ДНК: а/ ядерна ДНК; б/ ДНК плазмід; в/ ДНК хлоропластів; г/ ДНК мітохондрій; д/ ДНК вірусів. Види РНК: а/ інформаційні РНК; б/ транспортні РНК; в/ рибосомальні РНК; г/ РНК вірусів. Інформаційні (матричні) РНК (іРНК, мРНК) здійснюють передачу інформації від ДНК на білок-синтезуючий апарат. Вони синтезуються на матриці ядерної ДНК. Цей процес називається транскрипцією. Транспортні РНК (тРНК) строго вибірково зв’язують і транспортують амінокислоти в рибосоми, де із них збирається поліпептидний ланцюг. Індивідуальна тРНК здатна переносити одну амінокислоту. Рибосомальні РНК (рРНК) є невід’ємним компонентом рибосом. В рибосомах вони утворюють нуклеопротеїновий комплекс з білками і виконують структуроутворюючу функцію.
|