Просторове розташування субодиниць рибосоми під час трансляції.
Генетичний код – система запису інформації про амінокислоти за допомогою триплетів нуклеотидів в молекулі ДНК або РНК. Генетичний код триплетний. Кожна амінокислота зашифрована кодоном – послідовністю із трьох нуклеотидів. Загальна кількість кодонів – 64 (43). Важливими для кодування є два перші нуклеотиди в кодоні, тоді як роль третього не є суттєвою. Генетичний код є виродженим – кожна амінокислота шифрується більш ніж одним кодоном (від 2 до 6). Генетичний код є однозначним, тобто кожний кодон кодує тільки одну амінокислоту. Генетичний код є універсальним – він є загальним для всіх організмів. Проте із цього правила є виключення. Так, код білкового синтезу в рибосомах мітохондрій відрізняється від системи кодування у всіх інших рибосомах прокаріот та еукаріот. Функціональні характеристики гену: Ø гени є ділянками ДНК, Ø один ген кодує синтез одного білка (моногенні ознаки), Ø гени взаємодіють один з одним (полігенні ознаки). Ø дія гену специфічна – кодує одну амінокислотну послідовність, Ø деякі гени мають властивість плейотропність, Ø дозованість дії гену залежить від інтенсивності прояву ознаки та кількості певного алеля, Ø на активність гену впливають як зовнішнє, так і внутрішнє середовище, Ø конститутивні гени постійно експресуються, неконститутивні гени неактивні. Експресія генів – реалізація генетичної інформації (ДНК → про-іРНК → іРНК → білок → модифікації білкової молекули). Регуляцію експресії генів розглянемо на прикладі лактозного оперону у Escherichia coli. Подібний механізм регуляції є у більшості прокаріотів; у еукаріотичних організмів цей механізм є значно складнішим. Цитоплазматична спадковість - позаядерна спадковість, яка забезпечується молекулами ДНК, які містяться в пластидах і мітохондріях. Генетичний вплив цитоплазми є наслідком взаємодії плазмону з ядерними генами. Ознака, що визначається цитоплазмою, успадковується по материнській лінії. Плазмон – сукупність генів мітохондрій. Пластом – сукупність генів пластид.
|
