Поділ атмосфери на шари

 

Атмосфера за своїми властивостями неоднорідна як по вертикалі, так і по горизонталі. Змінюються такі характеристики повітря, як температура, тиск, вологість, густина, його склад, вміст твердих та рідких домішок, швидкість, рух повітря та ін. При цьому найбільш значна неоднорідність властивостей атмосфери виявляється у вертикальному напрямі. Так, наприклад по вертикалі температура повітря змінюється в 500 разів швидше, ніж по горизонталі, тиск знижується на кожних 1000 м висоти на 80-100 гПа, тоді як у горизонтальному напрямку зміни кожних 100 км, а в особливих випадках, в окремих тропічних циклонах, зміни тиску досягають 60 гПа на 100 км. Різко змінюються з висотою й інші фізичні параметри атмосфери. Спостерігаються у вертикальному напрямку також зміни й хімічного складу повітря, тоді як у горизонтальному напрямку відсотковий вміст складових компонентів повітря залишається незмінним.

Внаслідок цього при поділі атмосфери на шари на першому місці виступає неоднорідність властивостей повітря по вертикалі, при цьому класифікують поділ атмосфери, ґрунтуючись на певних ознаках, а саме:

1) за характером розподілу температури повітря з висотою;

2) за складом атмосферного повітря;

3) за характером фізико-хімічних процесів;

4) за взаємодією атмосфери з підстилаючою поверхнею;

5) за впливом атмосфери на літальні апарати.

Поділ атмосфери на шари за характером зміни температури повітря з висотою. За цією ознакою атмосферу поділяють на п'ять шарів або сфер:

1) тропосферу; 2) стратосферу; 3) мезосферу; 4) термосферу; 5) екзосферу.

Між зазначеними сферами спостерігається перехідні шари (паузи):

1) тропопауза; 2) стратопауза; 3) мезопауза; 4) термопауза. Перший нижній шар атмосфери називається тропосферою. Він простягається від поверхні Землі в полярних широтах до 8-10 км, у помірних до 10-12 км, а в тропіках до 16-18 км. Характерною особливістю тропосфери є падіння температури повітря з висоти в середньому на кожний 1 км висоти на 0,6 ⁰С із можливими відхиленнями середніх значень у той чи інший бік. Однак у фіксовані моменти години, у залежності від характеру глобальних атмосферних процесів, у тій чи іншій точці Землі зміна температури повітря з висотою в тропосфері може коливатись у широких межах - від додаткових значень до від’ємних. Шари повітря, у яких відбувається підвищення температури з висотою називається шарами інверсії.

Враховуючи попередні дані про атмосферу, неважко зрозуміти, що в самому першому від поверхні Землі шарі атмосфери - тропосфері - скупчена основна маса повітря, а саме, від 75 % у помірних та високих широтах і до 90% у низьких. При цьому біля 90 % усієї маси водяної парі атмосфери зосереджено в тропосфері. У ній як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямках, а також і в часі відбуваються зміни метеорологічних величин, утворюються різні види хмар, формуються метеорологічні явища: туман, опади, грози, хуртовини та ін., а також оптичні та акустичні явища. Зміни метеорологічних величин і атмосферних явищ, які спостерігаються особливо різко та яскраво в тропосфері, суттєво впливають на життя й діяльність людини й усієї природи.

Дослідження показали, що тропосферу можна поділити на декілька шарів: а) нижню - від земної поверхні до висоти 1-1,5 км; б) середню від 1-1,5 км до 6-8 км; в) верхню від 6-8 км до тропопаузи (додаток К).

Тропопауза – це тонкий перехідний шар, який відділяє тропосферу від стратосфери. Товща тропопаузи коливається від кількох сотень метрів до 1,5-2 км. При перетинанні тропопаузи звичайно відбувається різка зміна ряду характеристик атмосфери. Так, падіння температури з висотою, різко уповільнюється, відбувається значне зменшення вологості й різка зміна швидкості вітру. Отже тропопауза - це шар, що перешкоджає розповсюдженню вгору аерозолів та водяної пари, а вниз, із стратосфери в тропосферу -озону.

Над тропосферою розташовується стратосфера – шар атмосфери, який поширюється в середньому до висоти 45-55 км. Характер зміни температури повітря з висотою в стратосфері суттєво відмінний від характеру зміни повітря з висотою в тропосфері: він ізотермічний та інверсійний. Ізотермічний розподіл температури в стратосфері помірних широт зберігається від нижньої границі стратосфери до висоти 25 км, а вище цього рівня температура зростає приблизно на 2,8⁰С на кожний кілометр висоти, досягаючи на нижній межі стратопаузи 0⁰С з можливими відхиленнями в той чи інший бік до 20 ⁰С. Збільшення температури повітря в шарі від 25 до 46 км та висока температура стратопаузи пояснюється поглинанням ультрафіолетової частини сонячної радіації озоном. У стратосфері на висотах 23-28 км у деяких випадках утворюються перламутрові хмари, присутність яких прямо вказує на наявність отут водяної парі.

У мезосфері (шарі атмосфери, що знаходиться над стратосферою і простягається до висот 80-90 км), спостерігається падіння температури при збільшенні висоти в середньому на 3,5 ⁰С кожного кілометра. У перехідному від мезосфери до термосфери шарі – мезопаузі на висотах 80-85 км температура повітря становить 85-90 ⁰С морозу. Ближче до верхньої границі мезосфери інколи утворюються сріблясті хмари.

Термосфера – шар атмосфери, що простягається від верхньої межі мезопаузи до висоти 500 км. У термосфері температура знову зростає з висотою, в основному, під впливом поглинання киснем сонячної радіації, який при цьому дисоціює, утворюючи атомарний кисень.

Екзосфера – шар атмосфери, який знаходиться вище термосфери. Вважають, що в цьому шарі переважають на всіх висотах більш менш постійні значення температури.

Поділ атмосфери на шари за складом повітря. На основі цієї ознаки атмосферу поділяють на: 1) гомосферу та 2) гетеросферу. У першому шарі (гомосфері), який простягається від поверхні Землі до висоти 95 км, відносний склад основних газів (азоту, кисню та аргону), а також відносна молекулярна маса повітря практично не змінюється з висотою (нагадаємо, що молекулярна маса сухого повітря біля рівня моря дорівнює 28,9644 кг/моль).