та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів

Взяття у живого донора кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів проводиться з додержанням вимог, встановлених статтями 12 і 13 цього Закону.

За згодою донора та при відсутності у нього медичних протипоказань кістковий мозок, інші здатні до регенерації анатомічні матеріали можуть братися повторно.

За бажанням повнолітньої дієздатної особи у неї може бути взято на зберігання за її рахунок кістковий мозок з метою використання у разі потреби для аутотрансплантації. За згодою донора його кістковий мозок може бути надано безоплатно або за плату для трансплантації іншій особі. Для працівників, зайнятих на роботах із підвищеним ризиком ураження кровотворної системи, взяття кісткового мозку та його зберігання здійснюються за рахунок роботодавця. Порядок взяття, зберігання і використання кісткового мозку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

§ Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000р. із змінами від 3 лютого 2004р. (ст. 1) //Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 337; Офіційний вісник України. - 2004. - № 8. - Ст. 463; 2006.- № 22.-Ст.199.

(витяг)

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації - окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру;

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, який згідно з законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

потенційно небезпечні заходи - заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки, що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих наслідків;

ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру - скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності;

зона можливого ураження - окрема територія, на якій внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матеріальних втрат;

оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення;

система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення;

класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система, згідно з якою надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру;

класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - технічна або інша характеристика аварії або катастрофи, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру й окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

 

§ Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000р. (ст. 1) //Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 42. - Ст. 348; 2006.- №22.- ст.199.

(витяг)

Стаття 1. Визначення зони надзвичайної екологічної ситуації

Зона надзвичайної екологічної ситуації - окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.

Надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Негативні зміни в навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

 

§ Про розвідувальні органи України: Закон України від 22 березня 2001р. (ст. 4, 5, 19) //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 19. - Ст. 94; 2003.- № 27.- Ст.208; 2005.- № 17. № 18-19.- Ст.267.

(витяг)

Стаття 4. Основні завдання розвідувальних органів України

На розвідувальні органи України покладаються:

добування, аналітична обробка та надання визначеним законом органам державної влади розвідувальної інформації;

сприяння спеціальними заходами здійсненню державної політики України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній, екологічній та інформаційній сферах, зміцнення обороноздатності, економічного і науково-технічного розвитку;

забезпечення безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у країні перебування, а також відряджених за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю;

участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, в тому числі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, незаконною міграцією.

Стаття 5. Методи і засоби діяльності розвідувальних органів України

Для виконання покладених на розвідувальні органи України завдань щодо отримання розвідувальної інформації та забезпечення безпеки своїх співробітників вони застосовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності у порядку, визначеному в Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Методи і засоби діяльності розвідувальних органів не повинні завдавати шкоди життю, здоров'ю, честі і гідності людей.

Не підлягає розголошенню інформація, що стосується особистого життя, честі та гідності громадян, яка стала відома розвідувальним органам у процесі їх роботи, крім випадків, передбачених законом.

Порядок зберігання інформації, здобутої в процесі розвідувальної діяльності, визначається відповідними нормативно-правовими актами.

Стаття 19. Застосування співробітниками розвідувальних органів України засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї

Співробітники розвідувальних органів України виключно для реалізації прав, визначених в абзацах одинадцятому і тринадцятому частини першої статті 9 цього Закону, мають право застосувати засоби фізичного впливу, зберігати, носити, використовувати і застосовувати спеціальні засоби активної оборони в порядку, передбаченому законодавством України, а військовослужбовці розвідувальних органів, крім того, - зберігати, носити, використовувати і застосовувати вогнепальну зброю в порядку, передбаченому Законом України "Про міліцію".

Перевищення співробітником розвідувального органу України своїх повноважень при застосуванні засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

 

§ Про державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003р. із змінами від 19 червня 2003р. (ст. 2, 19, 20, 21) //Відомості Верховної Ради України.-2003.- №45.- Ст.357; 2005.- № 17. № 18-19.- Ст.267; 2006.- № 1.- Ст.116; 2006.- № 51.- Ст.519; 2007.- № 7-8.- Ст.66; 2007.- № 33.- Ст.442; 2008.- № 5-6. № 7-8.- Ст.78.

(витяг)

Стаття 2. Основні функції Державної прикордонної служби України

Основними функціями Державної прикордонної служби України є:

...;

...;

...;

ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність";

участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів;

....

Стаття 19. Обов'язки Державної прикордонної служби України

На Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються:

10) здійснення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності, а також здійснення контррозвідувальних заходів в інтересах забезпечення захисту державного кордону України;

Стаття 20. Права Державної прикордонної служби України

Органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:

31) здійснювати розвідувальні, контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи згідно із законами України;

41) матеріально і морально заохочувати осіб, які надають Державній прикордонній службі України допомогу у виконанні покладених на неї завдань;

Стаття 21. Застосування сили під час охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні

Військовослужбовці, а також працівники Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, під час виконання завдань з охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні в межах повноважень, визначених цим Законом, законами України "Про державний кордон України", "Про виключну (морську) економічну зону України", мають право в порядку і випадках, передбачених Законом України "Про міліцію", військовими статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів.

Не допускається застосування зброї в напрямку території суміжної держави, за винятком випадків відбиття збройного нападу та вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань, припинення збройних провокацій, а також для відбиття нападу або припинення збройного опору осіб, які незаконно перетинають чи намагаються незаконно перетнути державний кордон України.

 

§ Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: затверджений Законом України від 24 березня 1999р. із змінами від 21 грудня 2000р., 6 лютого 2003р., 3 квітня 2003р., 3 лютого 2004р. (ст. 60-63, 195-223) //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 22-23. - Ст. 196; 2001. - № 9. - Ст. 38; 2003. - № 15. - Ст. 108; 2003. - № 27. - Ст. 209; Офіційний вісник України. - 2004. - № 8. - Ст. 464; 2005.- № 3.- Ст.76.

(витяг)

60. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або зброї - крайній захід, який допускається у виняткових випадках і в порядку, визначеному в цьому Статуті та Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України.

Начальник патруля має право особисто застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або зброю чи віддати патрульним наказ застосовувати їх лише за таких обставин:

для захисту військовослужбовців, а в разі потреби й цивільних осіб, від нападу, що загрожує їхньому життю і здоров'ю, якщо іншими способами захистити їх неможливо;

для відбиття групового або збройного нападу на патруль, якщо життю або здоров'ю начальника патруля чи патрульних загрожує безпосередня небезпека;

під час затримання особи, яка чинить збройний опір, або озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, небезпечних для життя і здоров'я, або особи, яка намагається втекти з-під варти, якщо іншого способу затримати їх немає.

61. У разі якщо дозволяють обставини, начальник патруля перед застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або зброї повинен голосом чи пострілом угору попередити про це особу, проти якої мають бути застосовані ці заходи. Про застосування зброї начальник патруля негайно доповідає начальникові органу управління Служби правопорядку в гарнізоні або черговому органу управління Служби правопорядку в гарнізоні (черговому військової частини).

Особовому складу патруля в усіх випадках категорично заборонено застосовувати спеціальні засоби та зброю на багатолюдних вулицях, площах і в громадських місцях, а також якщо від цього можуть постраждати сторонні люди.

62. Чергова зміна підрозділу безпеки дорожнього руху Служби правопорядку в гарнізоні призначається для забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів у гарнізоні та запобігання дорожньо-транспортним пригодам.

У наказі начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні визначається склад чергової зміни із числа військовослужбовців підрозділу безпеки дорожнього руху Служби правопорядку та порядок несення нею служби.

Чергова зміна підпорядковується начальникові органу управління Служби правопорядку в гарнізоні та черговому органу управління Служби правопорядку в гарнізоні.

Військовослужбовці, призначені для несення служби у складі чергової зміни, розподіляються за контрольними постами, спеціально обладнаними автомобілями підрозділу безпеки дорожнього руху Служби правопорядку в гарнізоні і за визначенням начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні можуть виконувати завдання спільно з військовослужбовцями чергової зміни патрульно-постової служби методом чергування на окремих ділянках місцевості на спеціально обладнаних автомобілях.

63. Інспектори підрозділу безпеки дорожнього руху Служби правопорядку в гарнізоні під час виконання завдань мають право:

зупиняти військові транспортні засоби Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, у разі порушення їх водіями правил дорожнього руху, за наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним довкілля, а також відомостей про те, що він використовується з протиправною метою чи не за призначенням, з метою їх огляду і перевірки у водіїв документів на право користування та керування транспортними засобами, дорожніх листів, відповідності вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам;

проводити технічний огляд транспортних засобів Збройних Сил України;

регулювати дорожній рух на автомобільних дорогах і вулицях під час проходження колон військових транспортних засобів, організовувати і забезпечувати супровід цих колон і транспортних засобів спеціального призначення;

направляти в разі необхідності на медичний огляд водіїв військових транспортних засобів;

затримувати та відсторонювати від керування військовими транспортними засобами осіб, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування чи користування транспортними засобами, вживати до водіїв інші заходи, передбачені законодавством;

використовувати передбачені відповідними нормативно-правовими актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти використання військово-транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи довкілля або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, затримувати і доставляти в установленому законодавством порядку військові транспортні засоби для тимчасового тримання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

перевіряти у військових частинах виконання контрольних і профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

брати участь у розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, вчинених за участю водіїв транспортних засобів Збройних Сил України, осіб, які керували транспортними засобами Збройних Сил України під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди;

сприяти командирам військових частин в усуненні порушень правил утримання шляхів, які знаходяться на територіях дислокації військових частин, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт чи заходів на зазначених шляхах, якщо при цьому не виконуються вимоги правил дорожнього руху.

Виходячи з умов дислокації військ, стану справ щодо дотримання водіями військових транспортних засобів правил дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів, на чергову зміну підрозділу безпеки дорожнього руху Служби правопорядку в гарнізоні покладаються додаткові завдання, які визначаються в Інструкції, що затверджується начальником органу управління Служби правопорядку в гарнізоні та погоджується з начальником гарнізону.

195. Застосуванню фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї, якщо дозволяють обставини, мають передувати попередження про намір їх використання. Без попередження фізичну силу, зброю можуть застосовувати у разі виникнення загрози життю або здоров'ю військовослужбовців, нападу на чатового, на об'єкти, які охороняють, вартове приміщення або зміну, що прямує до постів (з постів).

За неможливості уникнення застосування сили (зброї) це не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на чатових обов'язків. У разі заподіяння чатовими шкоди особовий склад варти забезпечує в найкоротший строк подання потрібної допомоги потерпілим.

Про застосування фізичної сили (зброї) чатовий або розвідний негайно доповідає начальникові варти, а начальник варти - черговому варт (черговому військової частини).

Перевищення повноважень у застосуванні сили (зброї) має наслідком відповідальність, встановлену законом України.

196. Чатовим застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє.

197. Усіх осіб, які наближаються до поста або до забороненої зони, позначеної покажчиками, крім начальника варти, помічника начальника варти, свого розвідного та осіб, яких вони супроводжують, чатовий зупиняє вигуком "Стій, назад" або "Стій, обійти справа (зліва)".

За невиконання особою, яка наближається до поста або до забороненої зони, цієї вимоги чатовий попереджає порушника вигуком "Стій, стрілятиму" й негайно викликає начальника варти або розвідного. Якщо порушник не виконує цієї вимоги, чатовий досилає патрон у патронник і робить попереджувальний постріл угору.

Якщо порушник не виконує й цієї вимоги та намагається проникнути на пост чи до об'єкта, який охороняють (перетнути заборонену зону), або якщо він після такої спроби вдається до втечі, то чатовий застосовує зброю.

Чатовий, озброєний багнетом, попереджує порушника вигуком "Стій, буде застосована зброя", і негайно викликає начальника варти або розвідного, не послабляючи уваги за об'єктом, що охороняє, стежить за поведінкою порушника до прибуття резервної групи на чолі з начальником варти, розвідним.

198. В умовах поганої видимості, коли з відстані, яку зазначають у табелі постів, не можна розгледіти осіб, які наближаються до поста або до забороненої зони, чатовий зупиняє їх вигуком "Стій, хто йде?". Якщо відповіді немає, то чатовий попереджає: "Стій, стрілятиму" й затримує порушника або діє відповідно до частин другої й третьої статті 197 цього Статуту.

Про затримання порушника чатовий повідомляє у вартове приміщення, не послабляючи уваги, й далі охороняє об'єкт, який йому доручено, та стежить за поведінкою порушника.

Якщо на вигук чатового надійде відповідь "Іде начальник варти (помічник начальника варти, розвідний)", чатовий наказує: "Начальник варти (помічник начальника варти, розвідний), до мене, решта - на місці"; за потреби чатовий вимагає, щоб особа, яка наближається до нього, освітила своє обличчя. Переконавшись, що той, хто назвався, справді начальник варти (помічник начальника варти, розвідний), чатовий допускає до себе всіх осіб, які прибули.

Якщо той, хто назвався начальником варти (помічником начальника варти, розвідним), виявиться невідомим або якщо особи, які перебувають з ним, не виконують вимогу чатового залишитися на місці, чатовий попереджає порушників вигуком "Стій, стрілятиму". За невиконання порушником цієї вимоги чатовий застосовує до них зброю без попереджувального пострілу вгору.

199. Коли необхідно вступити в рукопашний бій для захисту себе або об'єкта, чатовий повинен рішуче і сміливо діяти багнетом і прикладом.

200. У крайніх, невідкладних випадках або за несправності засобів зв'язку й сигналізації чатовий може викликати на пост начальника варти або розвідного пострілом угору.

201. Чатові інших постів, почувши постріл або стрілянину, зобов'язані повідомити про це засобами зв'язку начальника варти і посилити пильність, а за можливості надати вогневу підтримку.

202. Начальник варти має право застосовувати зброю без попередження сам і складом варти у разі явного нападу на об'єкти, які охороняються, на чатових, вартове приміщення, зміну, що прямує до постів (із постів). Крім того, начальник варти має право застосовувати зброю для припинення заворушення серед заарештованих за умови виникнення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей або до заарештованого, який намагається втекти. У цих випадках до застосування зброї він має голосом або пострілом угору попередити осіб, проти яких буде застосовано зброю.

203. Начальник варти відповідає за охорону та оборону доручених варті об'єктів, бойову готовність особового складу варти, правильне несення ними служби, за організацію та проведення заходів виховної роботи, збереження та справність огорожі, засобів зв'язку, сигналізації, транспортних і технічних засобів, засобів пожежогасіння на постах і у вартовому приміщенні, а також за збереження боєприпасів, документації та майна, які є у вартовому приміщенні, згідно з описом, додержання встановленого порядку у вартовому приміщенні.

Начальник варти зобов'язаний:

знати завдання варти, інструкцію начальникові варти, порядок використання й правила експлуатації наявних технічних засобів охорони, обов'язки всіх посадових осіб варти;

вимагати від особового складу варти знання й неухильного виконання ним своїх обов'язків;

прийняти за описом від начальника попередньої варти табель постів, схему розміщення постів, інструкцію начальникові варти та інші документи, ящики з боєприпасами, печатки на них і ключі до них, а також засоби зв'язку, сигналізації та пожежогасіння;

перевірити зовнішнім оглядом особисто разом із начальником попередньої варти стан зазначених в інструкції найважливіших об'єктів, справність освітлення, стан огорожі та окопів, а через розвідних або свого помічника - стан інших об'єктів, що охороняються;

робити записи в постовій відомості про всі виявлені неполадки на постах та доповідати черговому варт (військової частини);

направляти у визначений час зміни на пости, перевіряти знання розвідними та вартовими своїх обов'язків і нагадувати їм про особливості несення служби на кожному посту;

перевіряти стан технічних засобів охорони, давати вказівки помічникові начальника варти з технічних засобів охорони (оператору) на вмикання (вимикання) сигналізації на об'єктах, що охороняються;

стежити за постійною бойовою готовністю резервних груп, справністю транспортних засобів, технічних засобів охорони, засобів зв'язку, за старанним триманням зброї та боєприпасів особовим складом варти, за додержанням правил заряджання, розряджання зброї та заходів безпеки при цьому, а також за тим, щоб усі особи варти, які прямують на пости, залишали у вартовому приміщенні курильні та запалювальні речі;

підтримувати встановлений порядок у вартовому приміщенні;

складати та проводити бойовий розподіл особового складу варти на резервні групи й ставити перед ними завдання на випадок нападу, пожежі, стихійного лиха та відповідно до вказівок, викладених в інструкції;

перевіряти особисто не менш як два рази (з них один раз уночі) несення служби чатовими, стан об'єктів, які охороняються, та огорожі, справність засобів зв'язку, технічних засобів охорони, а також засобів пожежогасіння, робити про це відповідні записи в постовій відомості;

періодично посилати свого помічника і розвідних для перевірки несення служби чатовими;

прибути на пост особисто чи негайно направити свого помічника або розвідного під час виклику чатовим або у разі ненадходження від нього у визначений час доповіді (сигналу);

допускати до вартового приміщення лише осіб, які мають на це право (стаття 209 цього Статуту);

проводити через чергового варт заміну хворих у складі варти;

розбиратися на місці з кожним випадком застосування чатовими зброї та терміново доповідати про це черговому варт (військової частини);

організовувати та проводити заходи виховної роботи з особовим складом варти;

вести записи в постовій відомості про зміну варти, допуски, перевірку, зміну чатових;

доповідати черговому варт (військової частини) щодо проведення зміни варт.

204. У разі виявлення під час зміни чатового будь-яких неполадок на посту начальник варти прибуває на пост і, встановивши характер і причини їх, наказує чатовому змінитися та негайно доповідає про неполадки черговому варт (військової частини).

205. У разі невиконання будь-ким із складу варти своїх обов'язків або вчинення провинності начальник варти негайно усуває його від виконання службових обов'язків, вилучає боєприпаси і доповідає про це черговому варт (військової частини). Надалі діє за його вказівками.

206. У разі раптового захворювання начальник варти доповідає про це черговому варт (військової частини) й діє за його вказівками.

Якщо захворює один із розвідних, начальник варти покладає його обов'язки на свого помічника або виконує їх особисто й доповідає про це черговому варт (військової частини).

207. Начальник варти зобов'язаний викликати варту командою "За зброю" в разі нападу на об'єкт, який охороняють, на чатового або вартове приміщення, виникнення пожежі або стихійного лиха, надходження сигналу технічних засобів охорони, заворушень серед заарештованих, а також у разі тривоги в гарнізоні (військовій частині) та за наказом осіб, які перевіряють варту.

Для виклику варти "За зброю" начальник варти подає команду "Варта - ЗА ЗБРОЮ". За цією командою особовий склад варти діє, як визначено у статті 173 цього Статуту.

208. За умови виникнення надзвичайних ситуацій у варті (напад, пожежа, стихійне лихо) начальник варти діє відповідно до бойового розподілу і залежно від обставин вживає відповідних заходів.

209. Начальник варти допускає до вартового приміщення
безперешкодно тільки:

начальника гарнізону (командира військової частини);

заступника начальника гарнізону;

чергового варт (військової частини);

помічника чергового варт (військової частини, якщо варта йому
підпорядкована);

командира роти (батареї), від якої віднаряджено варту, його
заступників, а також усіх прямих начальників командира роти
(батареї).

Про прибуття цих осіб до вартового приміщення начальник варти
доповідає черговому варт (військової частини).

210. Інших осіб, що прибули для перевірки варти, начальник варти допускає до вартового приміщення лише в супроводі чергового варт (військової частини) або помічника, якщо варта підпорядкована йому.

Під час зміни варт ніхто не допускається до вартового приміщення й до об'єктів, які охороняються, за винятком осіб, які прибули для перевірки варт.

211. З прибуттям до варти осіб для перевірки варти начальник варти відрекомендовується прибулому, наприклад: "Товаришу полковнику. Начальник варти лейтенант Гуленко", і на вимогу прибулого доповідає про стан справ у варті.

212. Коли начальник варти одержує накази, що передаються від імені начальників, яким варта підпорядкована, через інших осіб, він зобов'язаний запитати у цих осіб пароль. У разі невпевненості в правильності одержаного наказу начальник варти має право переконатися у правильності наказу будь-яким зручним для нього способом.

213. Начальникові варти заборонено:

виходити з вартового приміщення, крім випадків: зарядження (розрядження) зброї, зміни чатових, перевірки несення ними служби або за їх викликом, а також у випадку якогось порушення чи стихійного лиха в районі об'єкта, що охороняється (доповідає про це черговому варт або його помічникові);

вести не пов'язані із службою розмови по телефону особисто або дозволяти це іншим особам варти;

відпускати будь-кого із складу варти без дозволу чергового варт (військової частини);

змінювати без дозволу чергового варт (військової частини) порядок зміни чатових, передбачених табелем постів;

використовувати не за призначенням транспортні засоби, виділені для варти.

214. Начальник варти відповідає за охорону Бойового Прапора своєї військової частини (з'єднання) та бойових прапорів інших військових частин, якщо вони зберігаються в цій військовій частині.

Під час зміни варти він зобов'язаний особисто прийняти від начальника попередньої варти Бойовий Прапор у запечатаному чохлі або запечатаній заскленій шафі, перевіривши при цьому справність чохла (шафи) й печатки та звіривши печатку із зліпком з неї. Переконавшись у справності чохла (шафи) й печатки, він наказує розвідному та чатовому прийняти Бойовий Прапор під охорону.

215. Бойовий Прапор начальник варти видає лише начальникові штабу військової частини (з'єднання) або його помічникові (заступникові) після ознайомлення з допуском, підписаним командиром військової частини (з'єднання) на кожний випадок виносу Бойового Прапора.

У разі зберігання разом бойових прапорів кількох військових частин допуск повинен бути підписаний командиром тієї військової частини, Бойовий Прапор якої видається.

216. Начальник штабу або його помічник (заступник), прийнявши Бойовий Прапор, скидає чохол і у присутності начальника варти перевіряє згідно з табелем постів наявність і стан полотнища, шнурів, китиць, державних нагород, древка й наконечника. Після цього начальник варти робить у постовій відомості запис, наприклад: "Такого-то числа, місяця, року, о такій-то годині Бойовий Прапор військової частини згідно з допуском N... видано"; начальник варти й офіцер, який прийняв Бойовий Прапор, ставлять свої підписи. Письмовий допуск начальник варти залишає в себе.

217. Під час повернення Бойового Прапора під охорону варти начальник варти перевіряє згідно з табелем постів наявність і стан полотнища, державних нагород, шнурів, китиць, древка, наконечника та стежить за правильністю згортання прапора прапороносцем та асистентами. Після того, як чохол (шафу) запечатано гербовою печаткою, начальник варти звіряє печатку з наявним у нього зліпком із печатки і наказує розвідному та чатовому взяти Бойовий Прапор під охорону. Після взяття Бойового Прапора під охорону начальник варти робить відповідний запис у постовій відомості, потім начальник варти й офіцер, який здав Бойовий Прапор, ставлять свої підписи.

Після зміни варти письмовий допуск здають разом із постовою відомістю.

Якщо після видання Бойового Прапора чатового знімають із поста, про його зняття й заступання на цей пост роблять відповідний запис у постовій відомості.

Коли посту біля Бойового Прапора загрожує небезпека (пожежа, стихійне лихо), начальник варти особисто вживає заходів до врятування Бойового Прапора й організовує його охорону на новому місці.

218. Начальник чергової зміни на гауптвахті (додаток 12 до цього Статуту) зобов'язаний:

приймати за вказівкою начальника гауптвахти (чергового органу управління Служби правопорядку в гарнізоні) заарештованих під охорону на підставі ухвали чи вироку військового суду, постанови прокурора або командира військової частини під час проведення дізнання, постанови слідчого;

приймати за вказівкою начальника (чергового) органу управління Служби правопорядку в гарнізоні під охорону затриманих військовослужбовців і розміщувати їх у камерах;

особисто приймати під час зміни попередньої варти заарештованих у камерах за іменним списко