Профілактика правопорушень серед неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема

УДК 376 Ладик В.Є.

 

Сучасна Україна перебуває на шляху демократичних перетворень. Політичні, економічні, соціальні та правові реформи, що проводяться в нашому суспільстві, безпосередньо стосуються всіх верств населення, зокрема й неповнолітніх, які складають чверть населення країни. Запобігання злочинності в середовищі неповнолітніх є одним із напрямів запобігання злочинності в цілому і на сьогодні залишається однією з головних проблем. Щодо загальних причин злочинності, то в першу чергу слід виходити з аналізу соціальних процесів, які відбуваються в суспільстві. В Україні в період становлення її незалежності проявилися кризові явища в економічній, соціальній, політичній, психологічній, організаційній та інших сферах життя, що безпосередньо відбилося на злочинності. На жаль, рівень злочинності серед неповнолітніх та її підвищена суспільна небезпека викликає занепокоєння. Найбільш поширеними злочинами, які вчиняють неповнолітні і в останні роки, залишаються крадіжки, на другому місці – грабежі. Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, зі стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, розпадом сім’ї, поширенням інших соціально негативних явищ.

Криза у психологічній сфері має прояв у втраті значною частиною населення загальнолюдських ідеалів у сфері соціального співжиття, низький рівень солідарності населення із кримінальним законодавством, втрата довіри до правоохоронних органів, етнічна, релігійна нетерпимість, пияцтво, наркотизація, токсикоманія, правовий нігілізм тощо.

Аналіз стану правопорушень серед підлітків дає підстави вважати подолання криміногенної ситуації в дитячому та молодіжному середовищі проблемою гострою та актуальною для суспільства. Превентивне виховання та профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх залишається найважливішим напрямом виховної роботи з дітьми та молоддю.

Проблемам протиправної поведінки присвячені праці А. Скрипника, Дж. Локка, С. Анісімова, Ж. Сартра. Профілактиці правопорушень підлітків присвячено низку досліджень вітчизняних і зарубіжних учених.

Досліджували правові аспекти профілактики правопорушень такі вчені-правознавці, як: О. Тузов, І. Башкатов, Т. Перепелиця, К. Ігошев, В. Тюріна, М. Костецький, В. Кривуша, Ю. Антонян та ін. Серед вітчизняних вчених означеною проблемою займалися В. Оржеховська, О. Пилипенко, Є. Петухов, В. Татенко, Г. Пономаренко, О. Сєверов, В. Єрьоменко, Т. Федорченко, О. Ємець, Г. Кашкарьов, Н. Квітковська, М. Фіцула, І. Козубовська, Ю. Янченко та ін. Як вітчизняні, так і зарубіжні науковці присвячують розвідки проблемам девіантної поведінки неповнолітніх та можливостей її попередження (Дж. Боулбі, Л. Берковіц, Е. Глюк, Ш. Глюк, А. Кеттле, Д. Райт, С. Рей та ін.)

Аналіз архівної та психолого-педагогічної спадщини (В. Головченко, А. Долгова, Л. Короткова, О. Магдик, Ю. Кобринський, А. Тарас, А. Міцкевич та ін.) дає змогу стверджувати, що основною формою правового виховання неповнолітніх був урок права, який на відміну від інших занять, мав на меті не лише здійснення юридичної освіти, але й профілактику правопорушень, зміцнення дисципліни, підвищення успішності учнів та їхньої правосвідомості.

З метою пошуку ефективних шляхів та методів зниження рівня злочинності серед дітей та молоді, виявлення позитивного досвіду профілактичної роботи, вчасного реагування на факти бездіяльності органів управління освітою на місцях, Міністерство освіти і науки, користуючись оперативними статистичними даними та інформаційними матеріалами, що надходять з регіонів, здійснює щоквартальний моніторинг стану злочинності та правопорушень серед неповнолітніх.

Отже, актуальність статті обумовлена необхідністю вирішення питань щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Мета статті – розкрити сутність і зміст понять «правопорушення» та «профілактика правопорушень» на основі аналізу наукових праць наведених вище вчених; проаналізувати причини правопорушень неповнолітніх, попередження злочинності неповнолітніх, стан профілактичної роботи.

Питання превентивного виховання та попередження дитячої та підліткової злочинності перебуває на особливому контролі органів управління освітою усіх рівнів. Під визначенням «превентивне виховання» ми розуміємо діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів, спрямованих на запобігання й подолання відхилень у поведінці школярів, розвитку різних форм їхніх асоціальних, аморальних вчинків:

1) Правопорушень (схильності до агресій, крадіжок, брехні та інших вад);

2) Екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як до засобу й сировини для задоволення особистих примітивних потреб);

3) Статевих відхилень та іх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб, статевого насильства тощо).

4) Поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, тютюнопаління);

5) Важких психологічних та психічних станів із наслідками (депресії та суїциду, акцентуації та загострення психопатичних тенденцій тощо).

Створення цілісної системи превентивного виховання неповнолітніх диктується потребами суспільства. Усі зацікавлені у збереженні та розвитку здорового молодого покоління.

Мета програми – сформувати в дітей та молоді відповідальність за свої вчинки, виробити імунітет до негативних впливів соціального оточення, забезпечити координацію превентивної роботи навчальних закладів, усіх зацікавлених органів і служб, об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні. Основними завданнями програми є:

1) Створення умов для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів навчальної, трудової, позашкільної та інших видів діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

2) Забезпечення протидії втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;

3) Надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;

4) Соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;

5) Стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку, навичкам охорони власного життя і здоров’я;

6) Сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів у процесі підготовки спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін.; об’єднанню зусиль суб’єктів превентивної роботи.

Дії, що не відповідають соціально визнаним нормам морально-правових відносин і виявляються у формах, за якими настає адміністративна й правова відповідальність, а отже, це будь-яке невиконання не тільки моральних, але й правових норм, вимог, законів про належну поведінку – це правопорушення.

Протиправний вчинок, поведінка – це поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми й об’єктивно завдає шкоди окремим людям, спільнотам, установам, суспільству загалом.

Поняття «протиправна поведінка» поєднує злочинну поведінку, яка зводиться до порушення кримінального (карного) законодавства і деліквентну поведінку – порушення некарних юридичних норм.

Причини протиправної поведінки слід шукати в соціальних умовах існування людини й особливостях її особистості, насамперед її мотиваційної сфери. Соціальні проблеми, з одного боку, породжують складні життєві ситуації, під час вирішення яких людина порушує правові норми, з іншого – впливають на формування особистості людини.

Серед соціальних чинників правопорушення можна виділити такі:

1) Загострення соціальних проблем (зниження рівня життя, проблеми зайнятості та працевлаштування, забезпечення житлом тощо);

2) Неефективну роботу соціально-культурної сфери, обмежені можливості для змістовного проведення дозвілля);

3) Недостатній рівень соціального захисту населення, брак можливостей отримати соціально-психологічну допомогу тощо;

4) Неефективне законодавство;

5) Низький рівень правової, педагогічної культури населення;

6) Кризу системи освіти;

7) Поширення зловживання алкоголем, наркотичними речовинами;

8) Криміналізацію культури;

9) Недоліки в роботі правоохоронних органів.

Загалом особливості психіки неповнолітніх багато в чому теж сприяють їхнім анти суспільним діям у результаті прояву таких якостей, як:

1) Викривлене уявлення про істинну дійсність і значення таких важливих моральних понять, як сміливість, боягузтво, вірність, дружба, зрада, героїзм, мужність, скромність;

2) Помилки в оцінці окремих осіб, явищ, подій, невміння оцінити людину в сукупності всіх її властивостей і якостей;

3) Перевага зовнішнім проявам людини без врахування її дійсних мотивів і цілей;

4) Емоційна неврівноваженість, нестійкість, підвищена збудливість, різка зміна настрою;

5) Загострене відношення до тих, хто оточує, до всього нового, незнайомого при відсутності необхідних знань і досвіду;

6) Підвищена фізична активність, ініціативність, надлишок сил і енергії, обумовлене активізацією життєдіяльності;

7) Прагнення до самодіяльності, самовираження й самоствердження «будь-якою ціною»;

8) Не сприйняття «чужих порад», педагогічних сентенцій старших та інших форм виховного впливу;

9) Бажання показати й довести свою «зрілість», прагнення до лідерства;

10) Навіювання, надмірна довірливість, схильність до наслідування

Зважаючи на це, попередження злочинності неповнолітніх необхідно розглядати як системну діяльність, як процесс, що складається з таких послідовних етапів:

1) Профілактики, яка може застосуватися до всіх неповнолітніх для того, щоб виховати таку особистість, для якої вчинення злочину було б неприйнятним з огляду на її моральні якості, цінності, переконання, життєві та соціальні установки й орієнтири;

2) Запобігання, що переважно здійснюється спеціальними суб’єктами, коли профілактика «не спрацювала» й необхідно вжитки заходів задля недопущення подальшого розвитку протиправної поведінки, коли в особи вже виник умисел на скоєння злочину, вчиняються необхідні підготовчі дії кримінального характеру;

3) Прининення, коли внаслідок активних дій, насамперед працівників правоохоронних органів, вдається не допустити вчинення закінченого злочину й відвернути, локалізувати можливі злочинні наслідки.

Отже, попередження – це системна діяльність, що більшою мірою стосується злочинності неповнолітніх як явища. Щодо злочинів, які вчиняють неповнолітні, доцільно розглядати профілактику, запобігання та припинення, які відображають специфіку такої діяльності на різних етапах можливого розвитку протиправної поведінки. Запобігти поширенню правопорушень як соціального явища, їх негативним наслідкам, формуванню схильності до протиправної поведінки є основною метою соціально-педагогічної, виховної роботи з неповнолітніми правопорушниками. А. Капська визначає соціально-правове виховання як цілеспрямовану систематичну діяльність державних органів та соціальних інститутів, яка спрямована на здобування дітьми та молоддю правових знань, перетворення їх в особисті переконання, формування на їх основі правосвідомості та правової поведінки. Науковець пропонує модель соціального виховання соціально-правового виховання школярів, яка складається з соціально-правового світогляду, активної життєвої позиції та соціального захисту інтересів. Правове виховання – цілеспрямований процес, який передбачає озброєння вихованців правовими знаннями та вміннями й формування на цій основі правосвідомості та правової поведінки законослухняного громадянина. Як зазначає у дисертаційному дослідженні Л. Мацук (2002): «… правове виховання – це специфічний чинник освітнього процесу, що реалізується в практиці дотичними діями педагога та його цілеспрямованим впливом на вихованців засобами науково обґрунтованого аналізу, прогнозування, планування, організації, контролю й оцінки їх поведінки задля досягнення належної ефективності соціально значущих властивостей зростаючої особистості. Науково обґрунтовані та вчасно вжиті дії, спрямовані на запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій в окремих індивідів груп ризику, зберігання, підримку та захист нормального рівня життя та здоров’я людей, сприяння їм у досягненні поставлених цілей і розкриття їх внутрішніх потенціалів визначають як профілактикою. А діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, у її окремому регіоні, сім’ї, підприємстві чи організації належно від форм власності, за місцем проживання розуміють профілактикою правопорушень серед неповнолітніх. Звертаючи основну увагу на виховання поваги до закону, почуття непримиреності до зла й насильства, важливо перейти від адміністративно правового впливу до надання педагогічної допомоги, яка повинна реалізовуватися у повсякденній роботи вчителя школи чи викладача відповідного навчального закладу.

На профілактику правопорушень неповнолітніх значний вплив має правове виховання дітей у сім’ї, яке на сьогоднішній день в Україні проводиться недостатньою мірою. На основі аналізу результатів опитування батьків неповнолітніх було з’ясувано, що 78,8% батьків проводять зі своїми дітьми бесіди правового характеру, роз’яснюючи сутність моральних і правових норм, заборон. Проте батьки зазначили, що більшість таких бесід мають повчальний та залякувальний характер. Підлітки можуть проявляти велику делінквентну активність, непокоїти цим дорослих. Найчастіше причинами є недоліки виховання (неповна сім’я, гіпоопіка,...) або аномалії характеру (психопатії, акцентуації). У науковій літературі зазначено на певні типології злочинців, зокрема за характером антисоціальної спрямованості та ціннісними орієнтаціями, за глибиною та стійкістю антисоціальної спрямованості. За характером антисоціальної спрямованості та ціннісними орієнтаціями виділяють такі типи злочинців: ─ з негативно зневажливим ставленням до особи, що здебільшого вдаються до агресивно насильницьких дій;

корисними спонуканнями, пов’язаними з ігноруванням права власності, що здійснюють розкрадання, шахрайство; ─ з індивідуалістичним, антисоціальним ставленням до різних нормативних установок та своїх обов’язків, схильні до хуліганських дій, самоуправства, непокори законним вимогам представників влади; ─ з легковажно безвідповідальним ставленням до існуючих норм поведінки та законів. Сюди належать необережні злочини. За глибиною та стійкістю антисоціальної спрямованості злочинців виділяють такі категорії: ─ситуативний – злочин вчинено під впливом несприятливих обставин; ─випадковий – злочин вчинено вперше, а злочинець до цього характеризувався соціально позитивною поведінкою; ─нестійкий – особа вчинила злочин уперше, проте раніше мала делінквентну поведінку; (Делінквентна поведінка – ланцюг проступків, провин, дрібних правопорушень, які не караються кримінальним кодексом). Висновки. Для здійснення контролю за виконанням покарань щодо неповнолітніх, не пов’язаних із позбавленням волі, в Україні існує кримінально-виконавча інспекція. На сьогоднішній день в Україні основними органами й службами в справах неповнолітніх та спеціальними установами, що здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень неповнолітніх є: 1. Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих і районних у містах рад. 2. Школи соціальної реабілітації та професійно-технічні училища соціальної реабілітації. 3. Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх. 4. Притулки для неповнолітніх. 5. Суди. 6. Кримінальна міліція в справах неповнолітніх. 7. Приймальники-розподільники для неповнолітніх. 8. Виховно-трудові колонії державного департаменту України з питань виконання покарань. 9. Інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, окремі громадяни, що беруть участь у здійсненні соціального захисту та профілактики правопорушень неповнолітніх у межах своєї компетенції. Слід відпрацювати чітку взаємодію всіх цих органів у напрямі профілактики злочинності неповнолітніх. У цілому запобіжна діяльність повинна носити системний характер. Профілактичні заходи мають здійснюватися суб'єктами запобігання як на рівні видання спеціальних нормативно-правових актів, так і на рівні проведення загально-профілактичної й індивідуальної роботи з підлітком, що потребує відповідного впливу. Знання неповнолітніми певних законів, норм поведінки, своїх обов'язків перед суспільством, усвідомлення ними шкоди, відповідальності й вироблення в них правової свідомості зобов'язує поводитись у певних рамках, утримує від порушень правил поведінки. Отже, перспективними є такі напрями дослідження: створення діагностичних служб та центрів у закладах освіти; залучення студентів педагогічних вищих навчальних закладів до діяльності з перевиховання проблемних дітей. Це, зрештою, створить надійну та ефективну систему запобігання злочинам серед неповнолітніх та дасть змогу вирішити низку суспільних проблем і насамперед забезпечить зниження злочинності у майбутньому та зміцнення правопорядку в цілому в державі.

 

 

Література: 1. Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. / В. С. Медведев // – К.: Атака, 2004. – 368 с. _____________Педагогічні науки_____________ _________Випуск 18 _________ 125 2. Лист МОН №1/9-623 від 13.09.10 року «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:. – Загол. з екрану. – Мова укр. 3. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх / М. М. Фіцула // Право України. – 1995. – № 8. – С. 44 4. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посібник / За ред. А.Й. Капської. – К.: Центр навч. літ., 2004. – С.328 – 346. 5. Мацук Л. О. Правове виховання дітей в сім’ї / Л. О. Мацук // Педагогіка: Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. – № 2. – Тернопіль, 2001.- С.17 – 19. 6. Краснова Н. П. Методика роботи соціального педагога / Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Луганськ, 2002. – 111 с. 7. Бакаєв О. В. Профілактика правопорушень серед учнівської молоді / О. В. Бакаєв // Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: наук.-метод. зб. ст. – К., 1997. – С. 119 – 151. 8. Голіна В. В. Кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх / В. В. Голіна // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. – Харків: Право, 2004.-№ 8. – С. 71-74.

 

Резюме

 

Актуальность материала, изложенного в статье, обусловлена ростом правонарушений среди детей и молодежи. В статье приведено современное состояние правонарушений несовершеннолетних в Украине, раскрыто сущность и содержание понятий «правонарушение» и «профилактика правонарушений», проанализированы причины правонарушений несовершеннолетних.

Ключевые слова: правонарушение, противоправное поведение, профилактика правонарушений, несовершеннолетние.

 

Резюме

 

Актуальність матеріалу, викладеного в статті, зумовлена збільшенням правопорушень серед дітей і молоді У статті наведено сучасний стан правопорушень неповнолітніх в Україні, розкрито сутність і зміст понять «правопорушення» та «профілактика правопорушень», проаналізовано причини правопорушень неповнолітніх.

Ключові слова: правопорушення, протиправна поведінка, профілактика правопорушень, неповнолітні.

 

Sumarry

 

Actuality of the material, shown in the article, caused by increasing of offence among kids and teenagers. The article gives a modern condition of offence of the youth in Ukraine, the content and the target of the concept «offence» and «preventive measures of an offence» is highlit the reasons of offences among teenagers are analyzed.

Key words: offence, untilaw behavour, the preventing of offence, teen-agers.