Теория компетенций Спенсеров

позакласної роботи з історії:

􀁹 краєзнавча робота в школі та поза її межами;

􀁹 шкільні конкурси з історії;

􀁹 екскурсії з історичної тематики;

􀁹 політичний клуб;

􀁹 зустрічі з відомими діячами;

􀁹 дослідна робота;

􀁹 розробка і створення проектів за історичною тематикою;

􀁹 проведення дискусій, «круглих столів», конференцій.

Окрім того, форми позакласної роботи можливо розподілити на три основних форми: масову, групову та індивідуальну.

Під час вибору форм і методів того чи іншого заходу з історії вчитель повинен насамперед ураховувати індивідуальні запити та схильності учнів. Опора вчителя на інтереси й пізнавальні можливості учнів необхідна не лише для підтримання в них бажання брати участь у позакласній роботі з історії, а й для розвитку й удосконалення їхніх особистостей

Ці технології якнайбільше сприяють розвиткудитини, формуванню її життєвих компетентностей, дозволяють глибше зрозуміти роль історії в житті суспільства, громади та кожного окремого її члена, тим самим сприяючи соціалізації особистості. Особливу увагу слід приділити складанню пла-

ну позакласної діяльності, адже добре продуманий план — половина успіху. Крім цього, заплановані

заходи повинні органічно поєднуватися з комп-лексним планом позакласної роботи школи. Без координованих дій, спільних зусиль усіх вчителів не можна розраховувати на реалізацію тих завдань, які стоять перед позакласною роботою Основною формою позакласної роботи з предмета в школі є гурток. Він дозволяє організувати систематичні заняття за певною программою та з постійним, причому зацікавленим, складом.Добре налагоджена робота гуртка може бути запорукою успішного проведення інших груповихі масових форм, у тому числі краєзнавчих експедицій і походів, організації гуртка чи музею,а самі гуртківці стають активними помічникамивчителя як у проведенні позакласних заходівтак і в підготовці обладнання до уроків. Проте не слід забувати, що успішна робота гуртка має ґрунтуватися на певних засадах:

􀁹 особисте визначення навчальної мети й усвідомлення її значимості;

􀁹 самостійний вибір форм і методів досягнення мети;

􀁹 засвоєння навчального матеріалу й самостійного застосування вивченого, тобто активнее використання здобутих знань;

􀁹 самостійні висновки на підставі особистого досвіду, спостережень, знань;

􀁹 розвиток можливостей самореалізації.

До тематики гуртка можна включати:

􀁹 Проблеми, що не входять до шкільної програми й розраховані на розширення ерудиції гуртківців.

􀁹 Найскладніші питання шкільної програми.

􀁹 Питання програми, що не розглядались на уроках або були недостатньо розкриті.

План гуртка детально відбиває всі етапи його роботи й може складатися з таких розділів:

􀁹 Робота секцій гуртка.

􀁹 Тематика спільних занять гуртка.

􀁹 Участь гуртка в позакласній роботі школи.

Форма плану може бути різною, але має включати назви як загальної теми, розрахованої на тривалий період, так і назви тем, що планують опрацьовувати конкретного навчального року.

У плані потрібно зазначити терміни виконання, а також форми й методи дослідження. Під час складання плану слід урахувати інтереси й побажання членів гуртка, продуманой ефективно використовуючи різні форми індивідуальної роботи, які повинні підпорядковуватися досягненню основних цілей.

 

ВИСНОВКИ

В результаті виконаної роботи можна зробити наступні висновнки і пропозиції.

По-перше формування пізнавального інтересу є однією з пріоритетих задач педагога-історика, оскільки легше працювати з учнями, які цікавляться предметом.

По-друге формування пізнавального інтересу формування пізнавального інтересу досягається засобами як позакласної так і роботи на уроках

По-третє запропоновано три варіанти роботи вчителя на уроці, які забезпечують формування пізнавального інтересу.

Також запропоновано метод вибору майбутньої роботи з класом за допомогою діагностичного уроку-бесіди

Передбачається умовний поділ класу на групи за стилем учнівської роботи. Перша група – учні, які не мають пізнавального інтересу до історії і сприймають навчання як заучування. Друга група має деякий інтерес на рівні одиничних фактів. Третя має глибокий інтерес на рівні суті історичного процесу.

Запропоновано методики роботи з учнями всіх трьох груп.

Описано основні напрямки і принципи позакласної роботи вчителя історії

 

 

Список використаної літератури

1. Бочковський В. Розвиток пізнавальних процесів// Початкова школа. – 1997. - №12. – С. 23-24

2. Вишковський І. Методи пізнавальної діяльності// Психолог. – 2004. - №21-22. – С. 100-114

3. Головань Т. Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання// Рідна школа. – 2004. - №6. – С. 15-18

4. Готра Н. Розвиток пізнавальної активності учнів// Рідна школа. – 1999. - №4. – С. 45-46

5. Гордієнко С. Деякі методичні поради щодо активізації пізнавальної діяльності учнів під час навчання// Початкова освіта. – 2004. -№37. – С. 8-9

6. Долбенко Т. Технологія активізації пізнавальної діяльності підлітків 14-ти років// Рідна школа. – 2004. - №9. – С. 37-41

7. Долбенко Т. Активізація пізнавальної діяльності підлітків: ігрові технології// Рідна школа. – 2004. - №10. – С. 36-39

8. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності// Рідна школа. – 2000. - №3. – С.37-38

9. Крупеніна Н. Комплексний аналіз формування пізнавальної діяльності школярів на уроці: Методичний посібник для керівників шкіл// Директор школи. – 2003. - №38. – С. 7-8

10. Карасик А. Активізація пізнавальних процесів// Початкова освіта. – 2002. - №14., квітень, С. 6

11. Кобернюк О., Коберник Г. Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів// Рідна школа. – 1999. -№12. – С. 55-60

12. Логвіна-Бик Т. А. Педагогічне керування пізнавальної діяльною учнів// Педагогіка і психологія. – 1998. - №4. – С. 43-47

13. Мірошник С. Пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів// Дивослово. -2002. -№2. – С. 58-60

14. Полок Л. Ділова гра як засіб організації пізнавальної діяльності// Директор школи. – 2003. - №2. – С. 7-9

15. Пометун О. Як і чому треба організовувати пізнавальну діяльність учнів на уроці// Завуч. – 2005. - №34. – С. 13 (вкладка)

16. Пометун О. Методика навчання історії в школі// О. І. Пометун, Г. О. Фреймах. – К.: Ґенеза, 2005. – 328с.

17. Рудик М. Інноваційні технології навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів// Історія України. – 2003. - №9. – С. 26-29

18. Сластухіна М. Як стимулювати пізнавальну діяльність учнів// Педагогічна Житомирщина. – 2000. - №4. – С. 19-22

19. Харишин О. Розвиток пізнавальних інтересів учнів, активізація розумової діяльності// Початкова освіта. – 2001. – квітень. - №15. – С. 4

20. Шевцова Л. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою ситуативних завдань// Дивослово. – 2001. - №12. – С. 43-75

21. Шушара Т. Навчально-пізнавальна діяльність учнів: зміст і основні критерії// Рідна школа. – 2002. - №11. – С. 17-19

22. Шушара Т. Активізація пізнавальної діяльності учнів// Рідна школа. – 2003. - №2. – С. 11-14

23. Яструбова В. Оптимізація процесу управління пізнавальною діяльністю школярів// Освіта і управління. – 1998. - №4. – С.39

24. Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. ISBN 978-617-571-040-0.

25. Баханов К. О. Професійний довідник учителя історії. — Х.: Вид. Группа «Основа», 2011. —239 с.

26. Кожем’яка О. Л. Роль шкільного методоб’єднання в роботі навчального закладу. Методичні та практичні поради. — Х.: Вид. група «Основа», 2008. — 158 [2] с.

27. Левітас Ф. Л., Салата О. О. Методика викладання історії: Посібник учителя. — Х.: Вид. група «Основа», 2006. — 96 с.

28. Нікітіна І. П., Нікітін Ю. О., Шеліхова В. В. Шкільне методичне об’єднання. 2-ге вид. — Х.: Вид. група «Основа», 2006. — 160 с.

 

Теория компетенций Спенсеров

Движение по развитию теории компетенций берет свое начало в 1973 году. В 1973 году Дэвид МакКлелланд опубликовал работу “Testing for competence rather then intelligence”, в которой автор подвергает критике традиционные академические тесты, которые использовались при приеме на работу. В 1970 году был проведено исследование среди младших сотрудников Дипломатической информационной службе Государственного департамента США, которые должны были представлять интересы США в других странах. Было обнаружено, что даже если сотрудники получали высокие балы при тестировании во время приема на работу (знание истории, английского языка, владение такими темами, как экономика и политика), это не означало их успешность на работе. Исследователи попросили Госдепартамент выделить самых лучших и средних сотрудников Дипломатической информационной службы и попросили каждого из соответствующих групп описать по три самых успешных ситуации и три самые неудачные ситуации, с которыми они сталкивались в работе. При этом задавались вопросы: Что привело к данной ситуации? Что вы чувствовали в это время? Как вам хотелось прореагировать на эту ситуацию? Что вы сделали в результате? В результате исследования были выделены такие характеристики, которые не соответствовали тем характеристикам, которые тестировались во время приема на работу. Произошли расхождения: самые успешные сотрудники имели отнюдь не самые высокие баллы по тестам, которые они проходили при приеме на работу. Таким образом, МакКлелланд пришел к выводу о том, что основой успешного поиска и отбора кандидатов является выделение тех характеристик, которые приводят к успеху на рабочем месте. В последствии этот метод в 90-е годы был опробован 100 исследователями в 24 странах мира. Применение данного метода привело к созданию базы данных компетенций, словаря компетенций.

При использовании метода компетенций важно то, что, действительно, приводит к наилучшему исполнению работы, а не факторы, наиболее достоверно описывающие все характеристики человека в надежде на то, что некоторые из них будут относиться к исполнению работы.

В соответствии с подходом Спенсеров к компетенциям,